- •Основи військового управління
- •1.1. Основи управління військовою організацією
- •1.1.1. Введення у військове управління
- •1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
- •1.1.1.2. Основні категорії військового управління
- •1.1.1.3. Історичні передумови менеджменту
- •1.1.1.4. Еволюція менеджменту й військового управління
- •1.1.2. Військова організація як об’єкт управління і як складна соціально - технічна система
- •1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
- •1.1.2.2. Загальна характеристика й зовнішнє середовище
- •1.1.2.3. Внутрішнє середовище військової організації
- •1.1.3. Структури військової організації
- •1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
- •1.1.3.2. Вимоги, які ставляться до структур управління
- •1.1.3.3. Формування структур військової організації. Норма керованості.
- •1.1.4. Ієрархічні структури управління військовою організацією
- •1.1.4.1. Лінійна структура управління
- •1.1.4.2. Багатолінійна (функціональна) структура управління
- •1.1.4.3. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління
- •1.2. Принципи й підходи до управління військовою організацією
- •1.2.1. Принципи військового управління на основі «одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.1.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.1.3. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2. Принципи військового управління на основі «багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
- •1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.2. Принципи військового управління на основі
- •1.2.2.3. Принципи військового управління на основі сучасних
- •1.2.2.4. Принципи військового управління на основі
- •1.2.3. Принципи військового управління видатних полководців
- •1.2.3.1. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1.2.3.2. Принципи військового управління й управлінські якості
- •1. Головна мета бою ‑ розгром супротивника.
- •3. Зосередження сил на вирішальному напрямку.
- •12. Авторитет серед командирів і рядових
- •13. Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
- •21. Ціна часу.
- •1.2.3.3. Принципи військового управління
- •6. Зарозумілість.
- •12. Завзятість.
- •1.2.4. Підходи до управління військовою організацією
- •1.2.4.1. Процесний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.2. Системний підхід до управління військовою організацією
- •1.2.4.3. Ситуаційний підхід до військового управління
- •1.2.5. Системні моделі
- •1.2.5.1. Системна модель «7 – с»
- •1.2.5.2. Японська модель «п’ять великих систем»
- •1.2.5.3. Модель системи управління військовою організацією
- •1.2.5.4. Системна модель внутрішніх змінних військової організації
- •1.2.5.5. Модель військової організації як відкритої системи
- •1.3. Упралінська діяльність командира
- •1.3.1. Командир – професійний військовий керівник. Вимоги, які висуваються до нього
- •1.3.1.1. Вимоги до командира як до професійного військового керівника
- •1.3.1.2. Управлінські якості сучасного командира
- •1.3.1.3. Командир ххi століття
- •1.3.2. Загальні чинники управлінської діяльності командира
- •1.3.2.1. Суть управлінської діяльності командира
- •1.3.2.2. Метод створення команди в підрозділі з використанням
- •1.3.2.3. Управлінські ролі командира
- •1.3.3. Стилі управління командира
- •1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
- •1.3.3.2. Характеристика авторитарного (диктаторського),
- •Основні характеристики трьох стилів управління
- •1.3.3.3. Стиль управління «управлінська решітка» ‑ система грид
- •1.3.3.4. Методика визначення стилю управління командира
- •1.3.4. Влада командира
- •1.3.4.1. Поняття влади
- •1.3.4.2. Баланс влади
- •1.3.4.3. Форми влади
- •1.3.5. Авторитет командира
- •1.3.5.1. Визначення й зміст авторитету
- •1.3.5.2.Псевдоавторитет командира
- •1.3.6. Лідерство командира
- •1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
- •1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
- •Відмінності командира від лідера
- •2.1. Функції управління військовою організацією
- •2.1.1. Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.1.1. Поняття, сутність і види комунікацій
- •2.1.1.2. Елементи, етапи, схема процесу комунікації
- •2.1.1.3. Комунікаційна мережа керівника групи (рис. 2.2)
- •2.1.2. Управлінське рішення як єднальна функція управління військовою організацією
- •2.1.2.1. Визначення й класифікація управлінських рішень
- •Класифікація управлінських рішень
- •2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,
- •2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального
- •2.1.2.4. Процес прийняття й реалізації управлінського рішення
- •2.1.2.5. Способи прийняття рішень на виконання бойового завдання
- •2.1.3. Методи прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.1. Метод прийняття колективних управлінських рішень «Дельфи»
- •2.1.3.2. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.3.3. Метод прийняття колективних управлінських рішень
- •2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
- •2.1.5. Планування як функція управління військовою організацією
- •2.1.5.1. Визначення, сутність і види планування
- •2.1.5.2. Етапи планування. Місія й мета військової організації. «Дерево» цілей
- •2.1.6. Організація як функція управління військовою організацією. Делегування, відповідальність і повноваження
- •2.1.6.1. Сутність делегування, відповідальності й повноважень
- •2.1.6.2. Типи й варіанти розподілу повноважень
- •2.1.7. Мотивація як функція управління військовою організацією
- •2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації
- •2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу
- •2.1.8. Контроль як функція управління військовою організацією
- •2.1.8.1. Сутність і зміст контролю
- •2.1.8.2. Процес контролю
- •2.1.9. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією
- •2.1.9.1. Кібернетичне поняття й схема передачі інформації
- •2.1.9.2. Вимоги до інформації
- •2.1.9.3. Засоби збору й обробки інформації
- •2.1.9.4. Потоки інформації
- •2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації
- •2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації
- •2.2. Військова організаційна й управлінська культура
- •2.2.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної й управлінської культури
- •2.2.1.2. Поняття й зміст суб’єктивної військової організаційної й
- •2.2.1.3. Культура службового спілкування командира
- •2.2.2. Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром по складних управлінських ситуаціях (проблемам)
- •2.2.3. Взаємини співробітництва у військовій організації
- •2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
- •2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
- •2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
- •2.2.3.4. Взаємини співробітництва командира і його заступника
- •2.2.4. Об’єктивна військова організаційна культура
- •2.2.4.1. Поняття військового самоуправління. Необхідність застосування командиром самоуправління
- •2.2.4.2. Управління часом
- •2.2.4.3. Робоче місце й умови праці командира
- •2.2.4.4. Послідовність планування робочого часу командиром. Плани роботи
- •2.2.4.5. Методика складання плану роботи командира підрозділу
- •План дня
- •Остаточний варіант плану на день
1.1.3. Структури військової організації
У військовій організації є організаційні структури й структури управління.
1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
структур управління військової організації
Під організаційною структурою необхідно розуміти впорядковану сукупність взаємозалежних елементів військової організації, що відокремилися в результаті внутрішнього процесу поділу праці.
Елементами організаційних структур є: військові формування (взвод, рота, батальйон, окремий батальйон, бригада тощо.), взаємозв’язки між ними й рівні управління.
Під структурою управління військовою організацією розуміється впорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що перебувають між собою у стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування й розвиток як єдиного цілого.
Елементами структур управління є командири, заступники командирів, штаби, служби, окремі військовослужбовці та інші органи управління. Відносини між ними підтримуються завдяки зв’язкам, які прийнято поділяти на горизонтальні й вертикальні. Горизонтальні зв’язки носять характер узгодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв’язки бувають лінійні й функціональні. Лінійні відбивають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними командирами, тобто особами, повністю відповідальними за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв’язки мають місце по лінії руху інформації й управлінських рішень згідно з функціями управління (штаби, служби).
У межах однієї структури управління постійно відбувається управлінський процес (рух інформації й прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання й функції управління, а отже, права й відповідальність за їх виконання. Із цих позицій структуру управління можна розглядати як форму поділу й кооперації управлінської діяльності, у межах якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення намічених цілей.
Таким чином, структури військової організації за своїм змістом є багатоелементними й багаторівневими. Виходячи із цього виникає різноманіття структур. Їх можна об’єднати у дві великі групи: ієрархічний (бюрократичний) і адаптивний (органічний) тип структур. До ієрархічних (бюрократичних) структур належать: лінійна, лінійно-штабна й багатофункціональна. До адаптивного (органічного) типу структур: проектні (матричні), бригадні (командні), організаційна структура «перевернена піраміда», а також «мережна» структура.
Усі ці структури виникали в міру розвитку економіки й відповідних до економіки засобів збройної боротьби й управління.
Лінійні ієрархічні (бюрократичні) структури виникли в далекій давнині (із часів О. Македонського) і існують дотепер. Теоретичне обґрунтування вони отримали на початку ХХ століття. Це зробив німецький вчений Макс Вебер (1864 – 1920).
Лінійно-штабні структури з’явилися на початку ХІХ століття завдяки російському полководцеві М. І. Кутузову (1745-1813). Елементи штабу з’явилися також в армії Македонського. Теоретичне обґрунтування ця структура отримала у першій половині ХХ століття Эмерсоном (1853-1931).
Таким чином, доіндустріальний тип економіки породив лінійну структуру, індустріальний ‑ лінійно-штабну. Ринкова економіка зумовила застосування в організаціях, у тому числі й військових, адаптивного (органічного) типу структур. Війна з міжнародним тероризмом наприкінці XX і початку XXI століть привела до виникнення адаптивних «мережних» структур управління.
Організаційні й управлінські структури бувають бюрократичні (тверді) і адаптивні (м’які), Бюрократичні (тверді) структури характеризуються тим, що протягом тривалого часу вони мають постійний склад підрозділів або їх окремих частин; незмінність границь і зв’язків.
Адаптивні (м’які) структури легко видозмінюються й пристосовуються до нових умов і завдань.