Висновки

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрівнянне соціально-економічне значення праці, з іншого боку, зумовили активний інтерес до неї різних наук.

Особливості праці як об'єкта дослідження полягають в тому, що:

• по-перше, праця — це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг, яка має бути ефективною, раціонально організованою;

• по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому;

• по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, регіону, підприємства і мікроколективу.

Особливого значення в наш час набуває грамотне дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці в зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).

Слід особливо підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю (що проявлявся за радянських часів, передусім, у ідеологізовано-штучному поділі праці на так звану "продуктивну" та "непродуктивну").

Сьогодні ми визначаємо працю як:

• свідому цілеспрямовану створюючу діяльність;

• прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб;

• процес перетворення ресурсів природи в цінності та блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань;

• вияв людської особистості.

У такому визначенні праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів становлять в розвинених країнах вагому частину національного багатства, а їх частка у національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праці, який, щоправда, має суттєві особливості.

На сьогоднішній день не можна оминути увагою проблему взаємозв’язку особи та суспільства. При цьому праця відіграє дуже важливу роль, адже саме в процесі праці люди утворюють певні групи, об’єднуються в колективи для досягнення мети в своїй діяльності. І саме ці групи, спільноти формують соціальну структуру суспільства. Якщо ж це суспільство утворюють люди, тобто працівники, котрі в процесі трудової діяльності мають можливість до самореалізції, самовираження, самовдосконалення, то це призводить до розвитку суспільства в цілому, що сприяє збільшенню міри свободи людини, розширенню можливостей для вільного розвитку її індивідуальності та соціальної справедливості.