- •1. Екологічна безпека – одна з основних складових національної безпеки
- •Сутність, об’єкти і суб’єкти екологічної безпеки
- •Становлення та розвиток екологічної безпеки
- •Критерії та ознаки екологічної безпеки
- •1.4. Норми екологічної безпеки
- •1.4.1 Нормативи якості атмосферного повітря
- •1.4.2 Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •1.4.4. Екологічні нормативи та стандарти якості навколишнього середовища
- •1.5. Екологічна безпека як гарантований законом пріоритетний принцип збалансованого (сталого) розвитку країни
- •1.6. Екологічна політика в галузі екологічної безпеки
- •1.7. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •1.8. Наукові дослідження з проблем екологічної безпеки. Підготовка кадрів вищої кваліфікації
- •1.9. Екологічна безпека – невід’ємний елемент міжнародних відносин
- •2. Загальні положення концепції екологічної небезпеки
- •2.1.Характеристика екологічної небезпеки
- •2.1.1. Ієрархічна структура екологічної небезпеки
- •2.1.2. Техногенна складова екологічної небезпеки
- •2.1.3.Соціогенний клас екологічної небезпеки
- •2.2. Екологічна небезпека – одна з основних проблем минулого і поточного століття
- •2.3. Екологічні ситуації та категорії їх критичності
- •2.4. Характеристика зон екологічних небезпек
- •2.5. Основні закономірності формування екологічної небезпеки
- •2.6. Діапазони функціонування екологічної небезпеки
- •2.7. Особливості формування екологічної небезпеки в техногенно навантаженому регіоні
- •2.8. Оцінка рівня екологічної небезпеки
- •2.9. Загальна характеристика стану екологічної небезпеки в Україні та її регіонах
- •2.10. Територіальна структуризація екологічної небезпеки в Україні
- •3. Регіональна Екологічна нЕбезпека в умовах надзвичайних ситуацій
- •3.1. Поняття надзвичайних ситуацій. Класифікація надзвичайних ситуацій.
- •3.2 Загальний аналіз виникнення надзвичайних ситуацій та небезпечних подій техногенного та природного характеру в Україні
- •3.3. Природні передумови виникнення небезпечних екологічних ситуацій. Характеристика надзвичайних ситуацій природного характеру
- •3.3.1. Геологічно небезпечні явища ендогенного характеру
- •Найбільші землетруси на Закарпатті за останні 200 років
- •3.3.2.Геологічно небезпечні явища екзогенного походження
- •3.3.3 Метеорологічно небезпечні явища
- •3.3.4 Гідрологічні надзвичайні ситуації
- •3.4. Антропогенні чинники виникнення небезпечних екологічних ситуацій. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •3.4.1 Транспортні аварії
- •3.4.2 Гідродинамічні аварії
- •3.4.3 Радіаційні аварії та проблеми радіаційної безпеки
- •3.4.4 Аварії, пов’язані з хімічно небезпечними виробництвами
- •4. Управління екологічною безпекою у системі попередження та реагування на надзвичайні ситуації
- •4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям
- •4.2. Характеристика єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні події
- •4.2.1 Режими функціонування єдиної державної системи
- •4.2.2 Планування роботи єдиної державної системи
- •4.3 Основні заходи захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації
- •5. Формування екологічної небезпеки у сфері виробничо-господарської діяльності
- •5.1. Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів
- •5.2. Моніторинг потенційно небезпечних об'єктів
- •5.3. Формування екологічної небезпеки при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин
- •5.4 Види, масштаби і фази радіаційних аварій
- •5.5. Оцінка екологічної небезпеки промислового виробництва на локальному рівні
- •6. Управління екологічною безпекою в умовах виробничо-господарської діяльності
- •6.1 Основні вимоги екологічної безпеки при виробничо-господарській діяльності
- •6.2. Захист населення при виникненні хімічно небезпечної аварії
- •6.3 Управління екологічною безпекою в умовах радіаційної аварії
- •7. Управління екологічною безпекою на регіональному рівні
- •7.1. Стратегія та закономірності управління екологічною безпекою
- •7.1.1. Основні положення стратегії управління
- •7.1.2. Закономірності управління екологічною безпекою на регіональному рівні
- •7.1.3. Особливості управління техногенною складовою екологічної безпеки
- •7.2. Функціональна схема процесу управління екологічною безпекою.
- •7.3. 7.3 7.3Ієрархічна система управління екологічною безпекою регіону
- •7.3.1. Принципи побудови системи управління
- •7.3.2. Система техніко-технологічного управління екологічною безпекою у конкретному регіоні
- •8. Сутність ризику в управлінні екологічною безпекою
- •8.1. Поняття ризику та його характеристика
- •8.2. Екологічний ризик, аналіз та методологія оцінки
- •8.3. Управління ризиком
- •Словник термінів
- •Засоби Діагностики знань
- •1Соціальний ризик
- •Література
5. Формування екологічної небезпеки у сфері виробничо-господарської діяльності
5.1. Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів
Ідентифікація об’єктів господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, проводиться з метою вдосконалення організації їх державного обліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об'єктів відповідно до методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів затвердженої наказом МНС України від 23.02.2006 № 98.
Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки надається до місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації.
Результати ідентифікації можуть використовуватись для розробки заходів щодо попередження НС та підготовки до реагування на них.
Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктів господарської діяльності та характер їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.
У процесі ідентифікації розглядаються й ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки. Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території. Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об'єктах, які розташовані поблизу), тим самим створювати екологічні небезпеки.
Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами:
вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єкті господарської діяльності, згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій;
аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їхніх порогових значень з використанням класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій;
виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які при певних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення НС;
визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки;
визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті господарської діяльності, їхньої кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин;
оцінка на підставі отриманих даних зони поширення НС, які можуть ініціювати кожен з виявлених джерел небезпеки за допомогою Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, а також Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій;
оцінка можливих наслідків НС для кожного з джерел небезпеки (кількість загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умови життєдіяльності, нанесено матеріальні збитки) з використанням Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 175 (зі змінами);
встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного з джерел небезпеки згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03. 2004 N 368;
визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарської діяльності з використанням Переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об'єктів;
визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів.
Об’єкт господарської діяльності, який за результатами ідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнається ПНО. Об’єкти господарської діяльності, які за результатами ідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають обліку територіальними і місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.
На цей час Державний реєстр ПНО містить докладні відомості про понад 17 тис. об`єктів, до числа яких входять промислові підприємства, шахти, кар`єри, магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин і ін. База даних реєстру постійно поповнюється та оновлюється. Програмне забезпечення Державного реєстру ПНО дозволяє здійснювати автоматичний пошук і добір інформації за більше ніж 40 параметрами, які включають назву об`єкта, територіальне розташування, категорію об`єкта, вид діяльності, техніко-економічні характеристики, вид і категорію небезпеки, назви і кількості небезпечних речовин та матеріалів і ін., а також по комбінаціях або окремих частинах цих параметрів. У рамках ведення Державного реєстру ПНО проводиться актуалізація бази даних Реєстру ПНО та вдосконалюється програмне забезпечення для ведення та користування Реєстром.
Актуалізація бази даних Реєстру передбачає аналіз внесеної до неї інформації стосовно ПНО, визначення відповідності перелікам ПНО, внесення нових даних про ПНО і оновлення існуючих на підставі змін паспортних даних ПНО, а також вилучення (блокування) інформації у базі даних Реєстру про об`єкти, які офіційно визнані як такі, що не є ПНО або ліквідовані. Для актуалізації БД Реєстру використовуються дані паспортів ПНО, що надходять від усіх підприємств, установ та організацій, які мають у своєму підпорядкуванні ПНО.
Усім об`єктам, інформація про які внесена до БД Реєстру, надаються реєстраційні номери та видаються Свідоцтва про реєстрацію ПНО. Розвиток Державного реєстру ПНО та його ефективного використання забезпечує інформаційна підсистема моніторингу стану ПНО, яка ґрунтується на принципах максимального використання існуючих організаційних структур суб`єктів моніторингу ПНО та єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру і сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення суб`єктів моніторингу, що використовуються ними для виконання завдань моніторингу ПНО.
Одним із подальших напрямів розвитку цих робіт має бути створення планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій (ПЛЛАС) з використанням сучасних технологій, які стануть оперативною складовою СФД для проведення аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій. При створенні ПЛЛАС мають використовуватись сучасні геоінформаційні та WEB-технології.
