1.3. Покращання морфо-функціонального та психоемоційного стану дітей засобами туристсько-краєзнавчої діяльності

Бурхливі темпи науково-технічної революції змінили умови життя і вимагають перегляду багатьох уявлень, зокрема устрою життя. Як відомо, зростання нервово-емоційних навантажень на фоні малорухливого способу життя і відриву людини від природи, негативно впливають на її здоров'я [1].

Оцінюючи роль і значення фізичної культури і рухову активність в цілому, М.М. Амосов стверджує: “Укрепляет мускулатуру и тренирует сердце. Сохраняет подвижность суставов и прочность связок. Улучшает фигуру. Повышает минутный выброс крови и увеличивает дыхательный объем легких. Стимулирует обмен веществ. Уменьшает вес. Благотворно действует на органы пищеварения. Успокаивает нервную систему. Повышает сопротивляемость простудным заболеваниям” [3]. Підтримуючи думку М.М. Амосова ряд авторів доводять, що рух є однією з найважливіших біологічних потреб людини [3,24].

Відомо, що туристські заходи мають сильний рефлекторний вплив і виявляють різнобічний фізіологічний вплив на організм підлітків, внаслідок чого виникає ряд місцевих і загальних реакцій, у яких беруть участь усі органи і системи організму.

Дослідження вчених Куца А.С. Романченко Н. І., Апанасенка Г. Л., Бекешка В. Г., стосовно фізичної реабілітації осіб, які зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської аварії, доводять ефективність кінезотерапії, тобто лікування за допомогою руху [3,36,37].

Існують різноманітні види застосування рухів з лікувальною метою, критерієм для їх поділу є участь пацієнта в лікувальних процедурах – активна чи пасивна. Але одним із най поширеніших видів кінезотерапії є лікувальна фізична культура (ЛФК). Основними формами ЛФК є корегуючи та дихальна гімнастика, фізичні вправи, туризм, різноманітно спортивно-прикладні вправи, рухові ігри [42].

Одним з найкращих і доступних засобів зміцнення і оздоровлення організму є активний, спортивний туризм. Заняття активними видами туризму, спортивною технікою, участь в походах, подорожах підвищують витривалість, впевненіше в собі. Вплив туризму на людину різноманітний. Захоплення туризмом сприятливо впливає на фізичний стан людини. Основним змістом занять активним туризмом є подолання природних перешкод, природного рельєфу місцевості. Долаючи перешкоди,дитина залишається фізично активною протягом всього часу, чого не скажеш про інші види фізичної діяльності людини. Під занять спортивним туризмом або спортивним орієнтуванням дитина виконує сукупність фізичних і технічних дій які є загальноприйнятими в методиці фізичного виховання, але значно ширші, цікавіші, різноманітніші і природніші за своїм змістом. Дії дитини можуть бути і швидкісно-силовими, і власне силовими, і складно координаційними. Вони можуть мати відносно стабільні і змінні форми залежно від ситуативних умов [52].

Постійно знаходячись під впливом фізичних навантажень під час занять спортивним туризмом, організм дитини перебуває на вершині оптимальної роботи практично всіх систем і органів. Під час подолання різних природних і інших перешкод, у роботі задіяні всі без винятку групи м'язів. Найбільше навантаження припадає на м'язи, так званого, м'язового корсету, і особливо на м'язи спини, тулуба, ніг та рук [62].

Туристська діяльність впливає на якість роботи легенів людини. Легені виконують одну з найфундаментальніших функцій людського організму - дихання. Дихання забезпечує тканини і органи людини киснем, без якого неможливі основні фізіологічні і біохімічні процеси.

Якщо людина не одержує необхідної кількості свіжого повітря, або дихає неправильно - то кількість кисню, що поступає в організм, не відповідає тому, який виводиться з організму. Тому вона може отруїтись шкідливими відходами життєдіяльності, що викликає багато важких захворювань [57]. Чим глибше дихає людина, тим менше вдихів-видихів вона робить за хвилину, і тим триваліше і здоровіше її життя.

Фізична активність під час занять спортивним туризмом, дозволяє підвищити якісні показники основних параметрів легенів - глибину дихання і максимальну вентиляцію легенів. Так у дітей, що систематично займаються туризмом, глибина дихання може збільшуватися в 1,5-2 рази, а максимальна вентиляція легенів збільшується на 40-60% [57,62].

Після занять спортивним туризмом підвищується ефективність роботи серцево-судинної та дихальної системи, тому що збільшуються резерви серця та кисень більш ефективно використовується тканинами організму, тому туризм є не тільки засобом оздоровлення здорових дітей, але також засобом профілактики і лікування захворювань.

Діти, які займається туризмом на 30% менше хворіють ОРЗ. У них збільшуються резерви серця тому кисень більш ефективно засвоюється тканинами організму, збільшується життєва ємність легень, зменшується частота дихання [62].

Під час одноразового фізичного навантаження організм пристосовує функції серцево-судинної та дихальної систем, щоб повністю задовольнити збільшену потребу активних м'язів. Якщо обидві системи змушені неодноразово задовольняти цю потребу, наприклад, внаслідок постійних тренувальних навантажень, вони адаптуються таким чином, що організм покращує свою діяльність.

Тренувальні навантаження, направлені на розвиток витривалості, призводять до збільшення об'єму циркулюючої крові. Це збільшення зумовлене, в основному, підвищеним об'ємом плазми. Може зростати також кількість еритроцитів, однак збільшення об'єму плазми, як правило, більш суттєве. Об'єм плазми, який зріс, зумовлює пониження в'язкості крові, що сприяє кращому кровообігу [12,49].

Численні наукові дослідження показують, що на психофізіологічні параметри людського організму безпосередньо благотворно впливає обсяг його рухової активності.

На думку Змановського Ю.Ф., раціональна рухова діяльність повинна включати фізичні і розумові навантаження на сприятливому емоційному фоні, що може створюватися природним оточенням. За останні роки з'явилися дані про біохімічний аспект у механізмі впливу фізичного навантаження на регулюючі системи. Встановлено, що фізичні вправи на повітрі сприяють збільшенню продукції нейтрон -пептидів - особливих речовин, що продукуються мозком і граючих важливу роль у прояві психічних функцій, що сприятливо відбивається на настрої, поліпшенні сну, підвищенні апетиту. Змановський Ю.Ф. думає, що ці механізми складають матеріальну основу для нормального психічного розвитку дитини [24].

Активний відпочинок в лоні природи корисний всім, легкі іони освіжають повітря, знімають втому і нервову напругу, вони стимулюють діяльність серцево-судинної, дихальної і кровотворної систем, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус центральної і вегетативної нервової системи. Висока іонізація повітря підвищує окислювально-відновні процеси в нашому організмі, сприяє зменшенню і усуненню спазмів судин і бронхів [21,48].

Туризм привчає до здорового способу життя та сприяє фізичній та психологічній адаптації організму до умов середовища, підготовці до подолання природних перешкод, формуванню прикладних умінь і навичок, а також вихованню високих моральних якостей та естетичних почуттів у дітей.

Виховання засобами краєзнавчо-туристичної роботи дітей припускає організацію оздоровчо-пізнавальної діяльності під керівництвом фахівців таким чином, щоб виявлявся переважний вплив в безпосередньому контакті з дійсністю - навколишнім природним і соціальним середовищем [9,15,21]. У дітей розвивається пам'ять, спостережливість, уява, сенсомоторні реакції, допитливість, творче мислення, формується світогляд, позитивний емоційний фон. Збагачуючи свій розум теорією і практикою пізнання дійсності, діти під час занять, тренувань та змагань пізнають життя у всій його різноманітності. Надзвичайно важливе значення в цьому відношенні має і виховання відчуття колективізму, допитливості, цілеспрямованості, бажання долати перешкоди та інших цінних моральних і вольових якостей, що відіграють вирішальну роль в формуванні здорової та всебічно розвиненої особистості [21,39].

Туристсько-краєзнавча діяльність, переносить дитину в нове ландшафтно-кліматичне середовище, забезпечує їй безпосередній контакт з природою, що позитивно впливає на функціонування всіх органів та систем організму. При цьому індивідуалізована підготовка організму дитини до фізичних навантажень припускає необхідність їх строгого дозування по об`єму, величині, тривалості і напруженості відповідно до статі і віку, а також рівня функціонального і біологічного індивідуального розвитку дитини [30,63].

Висновки до 1 розділу

Із збільшення радіаційного забруднення навколишнього середовища має місце яскраво виражена тенденція до зниження рівня здоров’я. Відхилення, що спостерігаються в стані здоров’я постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, вимагають підвищеної уваги суспільства, регламентують необхідність визначення раціональних та ефективних засобів впливу, спрямованих на оптимізацію функціонального стану.

Рекреаційний туризм спрямований на розширене відновлення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини тобто це повноцінний відпочинок і оздоровлення людини засобами туристсько-краєзнавчої діяльності. Фізичне навантаження помірного обсягу, зміна обстановки і позитивний емоційний фон забезпечує перемикання нервово-емоційної сфери на нові об'єкти. Для активного туризму властивий цілий комплекс оздоровлюючих факторів, що впливають благотворно як на фізичний стан людини, так і на його нервово-емоційну сферу. Комплексна дія природних факторів та основних форм туризму, де помірні м’язові зусилля поєднуються з позитивними емоціями, складають оздоровчу ефективність рекреаційного туризму.

Туристсько-краєзнавча робота все частіше розглядаються як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як важлива складова здорового способу життя.

За результатами аналізу науково-методичних джерел було надруковано 3 статті:

- «Туристсько-краєзнавча діяльність, як засіб соціально-психологічної адаптації дітей Чорнобильської зони» в збірці праць - Актуальні проблеми юнацького спорту;

- «Психологічна реабілітація дітей, що мешкають в зоні радіаційного забруднення засобами туристсько-краєзнавчої діяльності» в збірці праць - Дидактико-методичні аспекти фізичної культури;

- «Вплив засобів ТКД на морфо-функціональний стан дітей-чорнобильців в санаторно-курортних умовах» в збірці праць - Дидактико-методичні аспекти фізичної культури.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Організація дослідження та контингенту

Організація та контингент досліджуваних

Дослідження проводились на базі санаторію ДП «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ». У дослідженні брали участь 32 дитини віком 13-14 років з Волинської та Вінницької області, які мали порушення постави, захворювання дихальної та серцево-судинної системи. Вони були розділені на основну та контрольну групи. До контрольної групи увійшли 16 дітей, серед яких було 10 хлопців та 6 дівчат. До основної – 16 дітей, серед яких 12 хлопців та 4 дівчини. Оздоровленню і повноцінному відновленню дитячого організму сприяв режим дня, навантаження та відпочинку.

Дослідження впливу туристсько-краєзнавчої діяльності на загальний стан дітей проходило у декілька етапів:

На першому етапі ми працювали над аналізом науково-методичних джерел, з метою розробки комплексної «Програми занять туристсько-краєзнавчою діяльністю в умовах санаторно-курортного лікування» (далі «Програма», Додаток А); Складаючи програму, ми враховували комплексність реабілітаційних заходів, диференційований підхід до вікових та індивідуальних особливостей дитини, оптимальний розподіл навантаження у процесі проведення заходів «Програми». Розробляючи методику проведення занять туристсько-краєзнавчою діяльністю для дітей 13-14 років з захворюванням кардіореспіраторної системи, ми визначили наступні положення: тривалість занять спортивним туризмом, спортивним орієнтуванням, дихальною та лікувальною гімнастикою; завдання, розв’язувані у процесі занять; діапазон фізичного навантаження; безпека і правила поведінки на відкритій місцевості. Слід відмітити, що діти контрольної групи займались за стандартною програмою санаторію «Скадовськ». Також було визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, схему дослідження.

На другому етапі були проведені виміри основних морфо-функціональних показників дітей 13-14 років, що визначались за допомогою автоматизованого комплексу «КАРДІО +» та антропометричних вимірів.

На третьому етапі відбувалось впровадження «Програми» при коротких термінах лікування, яка враховувала кліматичні умови, матеріально-технічну базу, профіль санаторію, яка включала в себе:

• Ранкову гімнастику.

• Дихальні лікувальні вправи.

• Туристські естафети, ігри.

• Орієнтування на місцевості, робота з компасом,

картою та умовними знаками.

• Навчання основам юного туриста (в'язання вузлів,

техніка та тактика подолання природних перешкод, проходження дистанцій, страхування, знання основних правил проведення змагань зі спортивного туризму, підготовка до участі у змаганнях з туристичної техніки на етапах).

На четвертому етапі дослідження був проведений аналіз впливу запропонованої «Програми» на організм дитини, разом з дихальною та лікувальною гімнастикою, яка вдало була освоєна спеціалістом ЛФК та з успіхом використовувалась для лікування і профілактики захворювань органів дихання та поліпшення постави. А також контрольні виміри основних параметрів фізичного розвитку та функціонального стану дітей.

На п’ятому етапі дослідження були проаналізовані результати проведеної роботи, окреслені перспективи подальших досліджень.