Мал. 52. Положення лежачого хворого під час блювання

При виникненні блювання у непритомному стані, крім цього, необхідно ватним тампоном або серветкою видалити з рота блювотні маси, що залишилися, а також слину ти слиз, які зібралися в порожнині рота, щоб вони не потрапили в дихальні шляхи. Блювотні маси з ротової або носової порожнини можна видалити за допомогою спеціального електровідсмоктувача або гумового грушовидного балона. Для цього розширену частину балона стискають у руці, вводять його кінець у ротову або носову порожнину, відпускають балон і тільки після цього виймають його з ротової або носової порожнини.

Після закінчення блювання хворому обтирають лице, підборіддя, губи і подають переварену воду для полоскання рота. Якщо він лежить, йому дають випити трохи води або чаю. У дуже ослаблених хворих щоразу після блювання необхідно протирати порожнину рота ватою, змоченою теп­лою ^водою або одним з дезинфікуючих розчинів (2 % борної кислоти, 0,01 % калію перманганату, 2 % натрію гідро­карбонату та ін.).

Виділені блювотні маси виносять з палати, прикривши їх, і залишають у допоміжному приміщенні до приходу лікаря. При потребі, за вказівкою лікаря, блювотні маси збирають у суху склянку або емальовану посудину з щільною кришкою, наклеюють етикетку (направлення), зазначивши прізвище хворого, дату збирання матеріалу, назву дослід­ження, і відправляють у лабораторію.

Проти блювотних подразнень можна дати хворому декілька м’ятних крапель, ковток холодної води, шматок льоду, 5 мл 0,5 % розчину новокаїну, содової води. Промивання шлунка проводять при отруєннях лі­карськими препаратами, недоброякісними харчовими про­дуктами, грибами, при затримці їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса та при деяких інших захворюваннях.

Для промивання шлунка необхідно підготувати: товстий шлунковий зонд довжиною 100–120 см, зовнішнім діаметром 10–15 мм, на сліпому кінці якого є два бокових отвори. Зонд за допомогою скляного перехідника з’єднується з гу­мовою трубкою довжиною близько 70 см (мал. 53). Необхідні також скляна лійка об’ємом 1–1,5 л, глечик, таз для промивних вод, відро (10– 12 л) з чистою водою (можна також промивати світлим розчином калію пермангана­ту, 2 % розчином натрію гідрокарбонату – при отруєнні кислотами, розчи­ном лимонної кислоти – при отруєнні лугами) кімнатної температури, язикотримач, роторозширювач, клейончасті фартухи, гумові рукавиці.

Промивання шлунка – це неприємна процедура, і хворі часто ухиляються від її проведення. Тому потрібно переко­нати хворого в її необхідності та пояснити послідовність проведення. Виконує процедуру лікар, а медична сестра готує необхідне обладнання та допомагає лікарю під час її проведення.

Хворий сідає на стілець, обпершись на його спинку і розвівши коліна. На хворого надягають фартух, зафіксу­вавши руки в такому положенні, щоб він не заважав про­водити процедуру. Між ногами хворого ставлять таз для промивних вод (мал. 54). Якщо є зубні протези, їх виймають.