§ 5. Питання перегляду Конституційним Судом України своїх правових позицій. Вплив правових позицій Суду на правотворчу та правозастосовчу діяльність в Україні.

КСУ, не має права своїми рішеннями створювати нові правові норми. Проте прийняття будь-якого рішення КСУ — як щодо встановлення відповідності Конституції України окремих правових актів, так і щодо тлумачення Конституції та Законів України — передбачає певні нововведення у правових позиціях для законодавця, що спонукає його до їх врахування під час законотворчої діяльності з метою врегу­лювати відносини внаслідок втрати чинності положень норм за­конів, що були визнані неконституційними, або у перегляді систе­ми законодавства на предмет відповідності правовим позиціям, висловленим у рішеннях КСУ. При цьому такі новели можуть носити різний характер. Так, з одного боку, окремі рішення містять пряму вказівку на те, що саме має зробити той чи інший орган (зокрема Верховна Рада України) для виконання рішення з огляду на обов'язковість правових позицій. Інші ж рішення такої вказівки не містять, але внаслідок втрати чинності нормою, визнаною неконституційною, відповідний орган для забезпечення цілісності правового регулювання суспільних відносин та уникнення прогалин має узгодити відповідні правові акти із положеннями Конституції України та рішеннями КСУ. Однак є також досить багато рішень, якими надається офіційне тлумачення, а також визнаються некон­ституційними окремі правові акти чи їх положення, які фактично не вимагають внесення змін до акта, положення якого тлумачили­ся чи визнані такими, що суперечать Основному Закону, однак внаслідок самого прийняття рішення КСУ може значною мірою змінюватися правове регулювання пев­ного кола суспільних відносин, що також означає певну новелу у законодавстві. Так, незважаючи на те, що КСУ не повинні створюватися нові правові норми, цей орган має істотний вплив на систему права України, а правові позиції вчені-юристи, як і судді, вважають специфічним джерелом права у доктринальному розумінні.

КСУ, формулюючи правові позиції у своїх рішеннях, суттєво впливає на праворозуміння положень Конституції України, та збагачує конституційне право як базову галузь всієї системи національного права України. Зокрема, КСУ значно розширив розуміння конституційних прав і свобод людини і громадянина, особливо стосовно права на життя, виборчих прав, права на свободу об’єднань, на участь в управлінні державними справами, права на працю, на соціальний захист, на­лежний життєвий рівень, охорону здоров’я, освіту тощо.

Більше того, визнання певного поло­ження таким, що суперечить КУ, внаслідок чого воно автоматично втрачає чинність, нерідко істотно змінює право­вий статус окремих органів або посадових осіб, змінюючи їх компетенцію, впливаючи на їх права та обов'язки. Зокрема, рішен­ням КСУ у справі про Закон України «Про Вищу раду юстиції» визнано неконституційними положення зазначеного Закону, згідно з якими народні депутати України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мали право ініціювати перед Вищою радою юстиції питання щодо звер­нення із поданням про звільнення судді з посади. Втрата чинності визнаних неконституційними положень Закону істотно вплинула на повноваження народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також опосередковано вплинула і на статус суддів.

Конституційна юрисдикція, яка застосовується у випадках кон­ституційних спорів (конфліктів), а також з метою надання офіцій­ного тлумачення нормам права, єдина здатна збагачувати своїми правовими позиціями (висновками) правотворчість і законодавче регулювання суспільних відносин. Таким чином, створюються умови, щоб відповідні правові норми застосовувалися саме в тому значенні, яке визначив КСУ. Водночас тлумачення КСУ окремих положень законодавства, впливаючи на застосування правових норм, також нерідко впливає на обсяг повноважень, права та обов'язки, органів влади та посадових осіб. Наприклад, рішеннями КСУ щодо депутатських запитів до органів дізнання, по­переднього слідства, прокуратури і суду лише надано тлумачення положень Конституції України та законів України, а внаслідок такого тлумачення визнано, що депутати не мають права звертатися до зазначених вище органів із вимогами та пропозиціями у конкрет­них справах щодо здійснення цими органами своїх повноважень щодо розслідування злочинів, підтримання державного обвинува­чення, розгляду справ тощо. Тобто саме по собі тлумачення (в си­лу того, що рішення КСУ є обов'язко­вими до застосування) також впливає на діяльність публічної вла­ди, компетенцію органів влади та посадових осіб.

Питання перегляду КСУ своїх правових позицій. У літературі немає єдиної точки зору щодо питання можливості перегляду КСУ своїх правових позицій. Одні науковці вважають, що забезпечуючи стабільність Конституції України, відстоюючи демократичні прин­ципи, КСУ не може відхилятися від сформованих ним право­вих позицій, змінювати їх, у протилежному разі він перетвориться на суд загальної юрисдикції¹⁴. Інші стверджують, що правові позиції КСУ можуть і повинні застосовуватися як прецеденти де-факто, за умови незмінності основних конституційних принципів та засад, встановлення яких належить до повноважень єдиного суб’єкта установчої влади – народу України¹⁵.

Рішення КСУ зберігають юридичну силу і не підлягають перегляду, а тому залишаються в силі і сформульовані в них правові позиції. КС може повернутися до кожної з них в майбутньому, коли вона буде відповідати новим суспільним умовам»¹⁶. Такої ж точки зору дотримується і В. В. Речицький, наводячи приклади з практики діяльності Верховного Суду США, який своїми рішеннями з приводу захисту громадянських прав у ХХ столітті неодноразово скасовував власні ж рішення з цього питання періоду ХІХ століття. Останніми допускалися відверто сегрегаційні підходи у визначенні правового статусу певних категорій населення Сполучених Штатів - чорношкірі, китайці, японці. Тобто Верховний Суд США в різний час по-різному розумів одні й ті ж самі норми федеральної Конституції. Просто рівність у дев'ятнадцятому столітті розуміли суттєво вужче, ніж у столітті двадцятому¹⁷.

1Селіванов А.О. Верховенство права в конституційному правосудді: аналіз конституційної юрисдикції [текст] / А.О. Селівнов– К.,; Х.: Акад. прав. наук України, 2006. ‒ 400 с.

2 Селіванов А.О. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні [текст] / А.О. Селіванов, А.А. Стрижак. – К.: Логос, 2010. ‒ 276 с.

3 Селіванов А.О. Конституційна юрисдикція: поняття, зміст, принцип верховенства права, правові позиції по справах прав людини і конституційних конфліктів у сфері публічної влади [текст] / А.О. Селиванов. – К.: ІнЮре, 2008. – 120 с.

4 Кононов А.Л. Право на особое мнение [текст] / А.Л. Кононов // Закон. – 2006. ‒ № 11. – С. 45.

5 Закон України «Про КСУ»: наук.- практ. комент. – С. 143 – 145.

6 Закон України «Про КСУ»: наук.- практ. комент. – С. 151-152.

7 Бринцев В. Належне виконання рішень Конституційного Суду України як одна з головних складових ефективності конституційного судочинства [текст] / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. - № 2. – С. 79.

8 Ухвала від 1 березня 2005 року № 17-у у справі за конституційним поданням 51 народного депутата щодо відповідності Конституції (конституційності) Зако­ну «Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору» від 20 квітня 2004 року № 1683-1V включно з Угодою про формування Єдиного економічного простору та Концепцією формування Єдиного економічного простору

9 Ухвала від 8 травня 1997 року № 11-з у справі за конституційним зверненням Романчука Миколи Павловича щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції

10 Тацій В. Я. Межі тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України [текст] / В. Я. Тацій, Ю.М. Тодика // Вісник КСУ. К. 2002. - № 2. – С. 62-63.

11 Селіванов А.О. Хто відповідальний за виконання рішення Конституційного Суду України? [текст] / А.О. Селиванов // Голос України. ‒ 2011. ‒ 22 березня.

12 Барабаш Ю.Г. Преюдиціальність рішень Конституційного Суду України: проблемні питання теорії та практики. [текст] / Ю.Г. Барабаш. // Право України -. 2010. - № 6. – С. 51.

13 Гаджиев Г.А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации [текст] / Г.А. Гаджиев // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. ‒ 1999. ‒ №3 (28) ‒ С. 82-83, 85.

14 Тесленко М. Юридична сила і значення правових позицій Конституційного Суду України [текст] / М. Тесленко // Вісник Конституційного Суду України. ‒ 2003. - №4. – С. 41.

15 Стрижак А. А. Конституція України в актах Конституційного Суду України (аналіт. огляд та комент). [текст] / А. А. Стрижак. ‒ К.: Ін Юре, 2010. – С. 16.

16 Зорькин В. Д. Россия и Конституция в ХХІ веке. [текст] / В. Д. Зорькин. ‒ М.: Норма, 2008. –С. 133.

17 Речицький В. Конституційний процес: оздоровчі процедури [текст] / В. Речицький / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/7/5453140/