Порівняння стану харчування дітей раннього віку в україні та світі

Протягом останніх 5 років в Україні спостерігались позитивні тенденції у харчуванні дітей першого року життя. Зокрема, відповідно до офіційних даних, кількість новонароджених, виписаних з акушерських стаціонарів на винятково грудному вигодовуванні, збільшилась і становить 98,2 % (порівняно з 92,1 % у 2006 р.). До 6 міс. груддю годують матері 50,5 % дітей (порівняно з 2006 р. цей показник зріс майже удвічі — 23,7 %), а до 12 міс. і пізніше — 29,9 % (10,5 % у 2006 р.). Однак кількість дітей, яких до 6 міс. вигодовують винятково груддю, залишається недостатньою. Так, за офіційними даними, відповідний показник для України за підсумками 2006–2010 рр. становив лише 18 % [21]. Грудне молоко у віці 20–23 міс. споживають 6 % дітей [21]. Близько 11 % немовлят протягом першого року життя отримують немодифіковане коров’яче молоко (КМ), приблизно 3 % дітей годують винятково КМ, 17 % — молочними сумішами і КМ [22].

Водночас в Україні відсутні систематичні дані, що характеризували б сучасні особливості харчування дітей на другому­третьому роках життя.

З іншого боку, результати якісного та кількісного оцінювання типового харчового раціону дітей цього віку в інших країнах засвідчили, що такий раціон, як правило, не забезпечує потреб у залізі й вітаміні D, проте призводить до надмірного споживання енергії, білків і натрію [19, 23]. Так, рівень споживання білків дітьми віком 12–18 міс. перевищує рекомендовані показники [19] на 254 % у Франції, на 150 % — в Італії, 186 % — у Люксембурзі [24]. Рівень споживання білків у європейських країнах становить у середньому 40 г/добу у 2 роки і 60 г/добу у трирічному віці (близько 3 г/кг/добу), що визначає споживання понад 16 % енергії за рахунок білків [24]. Високий рівень споживання білків пов’язаний насамперед зі вживанням немодифікованого КМ, що містить 3,2–3,3 г білка на 100 мл [25].

Наявні дані свідчать, що діти раннього віку, насамперед у Європі, споживають також більше жиру, ніж рекомендується, особливо за рахунок насичених жирних кислот [24, 26]. Водночас забезпечення залізом в 1–3 роки становить близько 60 % від потреби у Великій Британії [27], 80 % — у Франції [28], 65 % — у Німеччині [29] і 85 % — у Голландії [30]. Аналогічна ситуація існує і щодо споживання вітаміну D [31, 32].

За даними національного популяційного дослідження у США, що вивчало особливості харчування дітей перших 4 років життя, у 2008 р. порівняно з 2002 р. зросла частка немовлят, які перебували на грудному вигодовуванні у 8 і 12 міс., збільшився середній вік дітей на момент уведення прикорму, проте майже не змінився рівень споживання немодифікованого КМ протягом першого року життя (17 % у 2008 р. проти 20 % у 2002 р.) і знежиреного молока протягом другого року життя (20–30 % проти 20–40 % відповідно) [33]. Недостатнім залишалось також споживання фруктів і овочів у всіх дітей віком 6 міс. — 4 роки. Зокрема, 30 % із них не вживали жодних овочів і 25 % — жодних фруктів у день опитування [34]. Водночас найулюбленішою овочевою стравою була смажена картопля. Харчовий раціон багатьох дітей віком 1–3 роки містив також недостатньо вітаміну Е, калію і харчових волокон, однак забагато натрію, а частина з них споживала недостатньо заліза й цинку [33]. Було порушеним співвідношення між окремими нутрієнтами, зокрема частка жирів не забезпечувала 30–40 % потреб в енергії, насамперед унаслідок надмірного споживання білків [35]. У дітей віком понад 1 рік помітно зменшувався спектр продуктів харчування з негативною тенденцією до збільшення частки неповноцінних у харчовому відношенні перекусів, солодощів, солодких і газованих напоїв.

Таким чином, незважаючи на забезпечення основних харчових потреб дітей раннього віку у розвинених країнах, очевидною глобальною сучасною проблемою є харчовий дисбаланс, пов’язаний із неповноцінним харчовим раціоном і неадекватними харчовими уподобаннями, що формуються у дитини протягом перших років життя. Склад рекомендованих і доступних продуктів харчування не відповідає усім специфічним потребам дітей раннього віку. Саме тому ефективними додатковими сучасними стратегіями оптимізації харчування цієї групи дітей уважаються додаткове збагачення або використання спеціальних харчових продуктів, продуктів функціо­нального харчування тощо [6, 36].