39. У чому погягає метод а.Р. Ахундова, які його обмеження?

Важливим завданням, при вирішенні якої використовують дані неф-тегазопромисловой гідрогеології, є контроль за обводненням свердловин і покладів в процесі розробки. Для виконання цього завдання треба розташовувати можливо більш детальною характеристикою хімічного складу вод розроблюваного нефтегазоводоносного пласта і змін цього складу в межах розроблюваної площі і прилеглих ділянок, а також складу верхніх вод і закачиваемой води (якщо здійснюється закачування) і, нарешті, даними про вплив смешівапія пластових та закачані вод на склад виходить при цьому суміші.Слід виділити: 1) контроль за технічним станом свердловин - визначення наявності та місць аварійного припливу вод у свердловини і 2) контроль за обводненням і заводнением покладів - визначення напрямку і швидкостей просування вод по пласту при розробці. У першому випадку за контролем слід ремонт свердловин, у другому - регулювання і коригування розробки покладів.При визначенні наявності а в'а р та іншого припливу вод у свердловини (через злам або пегерметічние з'єднання колон і при негерметичності цементного склянки) і місць цього припливу дуже давно стали використовувати гідрогеологічні дані. Наявність аварійного припливу та місця цього припливу можуть бути визначені шляхом порівняння складу надходить у свердловину води зі складом вод експлуатованих і вищерозміщених пластів. Якщо властивості і склад досліджуваної води відрізняються від властивостей і складу вод пластів, експлуатованих даної свердловиною, то можна говорити про наявність аварійного припливу. Місце його можна приблизно визначити за подібністю даної води з будь верхньої водою. Більш точне визначення потім проводиться за допомогою оттартиванія або продавлювання із застосуванням Резистивіметрія або електротермометра.

Гідрохімічний метод контролю заводнення нафтових покладів розроблявся в США С. Кіннелом (S. Kinnell, 1958), в СРСР - головним чином бакинськими гідрогеологами - А. Р. Ахундовим, Ф. А. Гезалова та ін (III, Ф. Мехтієв, А. Р. Ахундов, Є. А. Ворошилов, 1969), а також А. М. Никанорова і СО. Н. Шалаєвим. Основним у цьому методі є визначення пропорцій смешивающихся вод у складі сумішей - розпізнавання сумішей вод. такерозпізнавання 0CH0BbiBaeTQfl на закономірностях змішування вод різного складу, вивчених А. Н. Огіль-ві, П. І. Желтовим, Д. С. Балашовим та ін

Гідрохімічні методи контролю за обводненням і заводнением покладів нафти володіють рядом значних переваг перед іншими методами (наприклад, методом радіоізотопів): вони відрізняються технічної простотою, дешевизною, більшою надійністю - хоча б внаслідок того, "що припускають одночасне використання великого числа параметрів (компонентів іонного складу вод) та ін

40. У чому полягає геоекологічний моніторинг?

Моніторинг (лат. - контролювати, наглядати) - це процес неперервного спостереження за об'єктами - повітрям, водами, рослинами, тваринами, землями.

Геоекологічний моніторинг забезпечує спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами. В даному випадку застосовуються геофізичні, геохімічні, біохімічні та біологічні методи.

Мета моніторингу полягає в реєстрації стану природних систем, його прогнозуванні, видачі даних керівним структурам для своєчасного попередження негативних змін навколишнього середовища.

Геоекологічний моніторинг має вирішувати завдання таких рівнів:

• глобальний (біосферний), що здійснюється на міжнародному рівні;

• державний – відбувається в межах однієї країни й організовується спеціальними органами кожної держави;

• регіональний – здійснюється в межах великих регіонів

• локальний – виконується в межах окремих населених пунктів, на конкретних підприємствах.

Геоекологічним прогнозуванням називають розробку уявлень про природні комплекси майбутнього та їхні перемінні стани, в тому числі зумовлені антропогенною діяльністю; це сукупність дій, що дають змогу міркувати про стан природних систем. Головним завданням геоекологічного прогнозування є оцінювання можливої реакції навколишнього середовища на безпосередній чи опосередкований вплив людини та попередження несприятливих процесів, спричинених впливами різних видів природокористування. Об'єкт геоекологічного прогнозування — природні системи та їх територіальні сполучення; предмет — їхні майбутні зміни, а також зміни чинників і джерел зовнішнього впливу. Основою такого прогнозування визначають ланцюг: вплив — зміна — наслідок. За обсягом території розрізняють глобальні, регіональні та локальні прогнози.

Геоекологічне прогнозування складається з трьох блоків, об'єднаних цільовим призначенням: природно-ландшафтного (структура і природний потенціал ландшафту), соціально-економічного (антропогенний вплив і навантаження) та блоку екологічних проблем і ситуацій.

Під час проведення геоекологічного прогнозування з метою функціонального розподілу територіальних ресурсів їх оцінюють за комплексом природних і антропогенних факторів, що впливають на вид і черговість використання земель (інженерно-будівельні умови, наявність водних і трудових ресурсів тощо). При цьому застосовуються методи бальної та вартісної оцінки. Сутність методу бальної оцінки полягає у визначенні ступеня сприятливості окремих ділянок території для різних видів господарського використання в умовних величинах — балах. Спочатку здійснюється бальна оцінка кожного фактора, а потім бали підсумовуються. Метод вартісної оцінки передбачає виявлення порівняльного дорожчання використання окремих ділянок території для різних видів діяльності. Дорожчання розраховується спочатку за кожним фактором, а потім результати також підсумовуються.

У процесі прогнозних досліджень має надаватися інформація про терміни незворотного виснаження природних ресурсів та дигресії природного середовища, можливі зміни їх функцій щодо розміщення об'єктів. Для геоекологічного прогнозування потрібно визначити не лише вплив об'єкта на природу, а ще й порушені функції середовища. Шляхом оцінювання і прогнозування або підтверджуються необхідність, можливість і доцільність розміщення на певній території об'єктів, або спростовується проект їх розташування.

Отже, геоекологічне прогнозування — це система досліджень для виявлення напрямів, ступеня, швидкості та просторових масштабів майбутніх змін природних систем (комплексів) з метою розробки заходів з оптимізації природного середовища. Одним із найголовніших завдань геоекологічних прогнозів є запобігання можливим руйнівним природним процесам, що посилюються за допомогою технічних засобів, а також створення раціональної структури території, виявлення вторинних впливів і можливих довготривалих змін.