3. Національно-демократична революція на Західній Україні в 1918-1919р.Р.

На початку листопада 1918 року в період розпаду Австро-Угорської імперії в результаті успішного повстання на Західній Україні була повалена окупаційна влада та проголошена ЗУНР. Її законодавчим органом стала Українська Народна Рада. Виконавчим органом ЗУНР була Рада Державних Секретарів, створена 10 листопада 1918 року.

Перед урядом ЗУНР стояли складні соціально-економічні завдання:

- забезпечення населення і армії продуктами харчування. Уряд наддніпрянської України надав галичанам допомогу - було надіслано 1000 вагонів продуктів харчування (з них 500 вагонів цукру) й значний запас коштів для закупівлі продуктів харчування.

- вдалося налагодити рух поїздів.

- відбудова зруйнованої війною економіки Галичини. Взимку 1919 р. було заготовлено необхідну кількість лісу для відбудовних робіт.

- реалізація земельного закону, прийнятого парламентом. Для проведення реформи створили земельні органи.

Ці заходи здійснювалися в період війни між ЗУНР та Польщею. За рахунок збройної допомоги з боку Франції поляки змогли окупувати Західну Україну. Внаслідок жорстоких боїв на території Західної України були зруйновані і спалені сотні міст і сіл, громадських об’єктів, загинули сотні тисяч жителів, близько 700 тис. галичан були вивезені в Росію та Австро-Угорщину. Десятки тисяч військовослужбовців були кинуті окупантами в концтабори й загинули від голоду і інфекційних хвороб.

4. Політика воєнного комунізму на Україні та її наслідки.

Східна Україна з початку 1919 р. була окупована більшовиками. Вони запровадили в Україні сувору економічну політику під назвою „воєнний комунізм”. Одним з перших законодавчих актів більшовицького уряду було проголошення 26 січня 1919 р. державної монополії на хліб, цукор, сіль і гас. Також введено в дію декрет від 5 лютого „Про вилучення хлібних залишків” - продрозверстку.

Продрозверстка мала згубні політичні та економічні наслідки. Фактично безплатне вилучення в селян не лише залишків, а й частину необхідного насіннєвого матеріалу, а також зловживання, які допускалися при її проведенні, викликали значне невдоволення селян, яке переросло в широкий повстанський рух.

Стан господарства України у 1920 р. в результаті здійснення більшовицької політики був катастрофічним. Тисячі робітників, рятуючись від голодної смерті, втікали з підприємств у села. Найбільших руйнувань зазнали галузі важкої промисловості. Виробництво кам’яного вугілля, залізної та марганцевої руд, чавуну та сталі скоротилися до мінімуму. На початку 1921 р. в Україні не працювала жодна домна.

5. Нова економічна політика в Україні.

Для врятування економіки від повного розвалу більшовицьким керівництвом було запроваджено нову економічну політику (НЕП). Головна увага в цій політиці приділялася заходам щодо піднесення продуктивності сільського господарства на основі зацікавленості селянина в своїй праці. З цією метою запроваджувався натуральний податок, значно менший від продрозверстки, розмір якого повідомлявся селянину навесні (перед посівною). Всі надлишки зерна після сплати податків залишалися селянину і він міг вільно ними розпоряджатися.

Для реалізації надлишкової продукції, що залишилась у селянина, була відновлена вільна торгівля, яку заборонили більшовики в період „воєнного комунізму”. Це, в свою чергу, дало змогу оживити господарський оборот.

4 грудня 1921 р. більшовики прийняли декрет про денаціоналізацію дрібних ремісничих майстерень, а також середніх підприємств. Колишні власники могли повернути їх собі.

В умовах НЕПу довоєнного рівня досягло виробництво споживчих товарів, які перебували у приватних руках. Проте відставала більшість галузей важкої промисловості, що були під контролем держави.

Починаючи з 1923 р. українські селяни мали у своєму користуванні 31 млн. десятин землі - 92 % земельного сільськогосподарського фонду республіки.