3. Законодавство про грошову оцінку земель

Грошова оцінка землі — це розрахункова величина, і її не можна ототожнювати з поняттям ціни землі. Ціна землі визначається в процесі купівлі-продажу земельних ділянок з урахуванням на них попиту і пропозиції, місцеположення, бонітету тощо.

Грошова оцінка земель проводиться відповідно до Закону України Про оцінку земель від 16 жовтня 2012 року (останні внесення змін), цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель;"Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів "затвердженого наказом Української академії аграрних наук від 2 листопада 1995, згідно з Постановою Про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 16.11.2011 (внесення змін), яка затверджує методику експертної грошової оцінки земельних ділянок; та згідно з Наказом Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 27.01.2006. Важливою складовою частиною нормативного регулювання процесу грошової оцінки земель є визначення його суб'єктів, надання права юридичним та фізичним особам її реалізації. Стаття 23 Закону України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 року визначає, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, про яку зазначалося вище.

4. Сфери застосування матеріалів нормативної грошової оцінки

Сфери застосування нормативної грошової оцінки земель (НГОЗ) визначаються українським законодавством. До головних сфер застосування НГОЗ відносяться:

- Оподаткування земель (згідно ЗУ «про плату за землю» базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки);

- Оренда земельної ділянки;

- Приватизація земельних ділянок;

- Передача землі у власність, спадщину, під заставу, дарування;

- Облік сукупної вартості основних засобів виробництва;

- Визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

5. Оподаткування земель

Плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Платником земельного податку (платником) є власник земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувач (статті 269-270 Податкового Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 286 Податкового Кодексу). Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Податковим Кодексом.

Оподаткування земельних ділянок, які знаходяться у власності, здійснюється на підставі Закону України «Про плату за землю». Згідно норм вищезгаданого закону податок на землю стягується залежно від категорії землі. Так, податок на землю, яка знаходиться за межами населеного пункту, окрім земель вказаних в частині 2 статті 6 Закону, стягується з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,1;

• для багаторічних насаджень - 0,03.