6.Науковий етап розвитку психології до радянського періоду

На початку XIX століття стали складатися нові підходи до психіки. Відтепер не механіка, а фізіологія стимулювала зростання психологічного знання. Маючи своїм предметом особливе природне тіло, фізіологія перетворила його на об'єкт експериментального вивчення. На перших порах керівним принципом фізіології було «анатомічне початок». Функції (в тому числі психічні) досліджувалися під кутом зору їх залежності від будови органу, його анатомії. Умоглядні, часом фантастичні погляди колишньої епохи фізіологія перекладала на мову досвіду.

Виділення психології в самостійну науку відбулося в 60-х роках XIX ст. Воно було пов'язано зі створенням спеціальних науково-дослідних установ - психологічних лабораторій та інститутів, кафедр у вищих навчальних закладах, а також із впровадженням експерименту для вивчення психічних явищ. Першим варіантом експериментальної психології як самостійної наукової дисципліни з'явилася фізіологічна психологія німецького вченого В. Вундта (1832-1920), творця першого у світі психологічної лабораторії. В області свідомості, вважав він, діє особлива психічна причинність, що підлягає науковому об'єктивного дослідження.

7.Становлення вітчизняної психології

Після Жовтневого перевороту в першу роки радянської влади вітчизняна психологія продовжувала розвиватися в взаємодії зі світовою психологічною наукою. Зростає інтерес до соціально психологічних проблем, проблем особистості. Виникають нові напрямки. У області психології трудової діяльності, наприклад, виникає одне з напрямів практичної психології - психотехніка, в області психології навчання - педологія, в області загальної психології - реактологія і т.п.

Однак за радянських часів відбулася абсолютизація фізіологічної ідеї. Згідно з офіційною установки, тільки таким шляхом могло бути досягнуто істинно наукове психологічне знання, що тільки так будуть, безумовно, забезпечені передові позиції радянської психології. Найбільш нищівних ударів вітчизняна психологія зазнала у зв'язку до постанови ЦК ВКП (б) "Про педологічні перекручення в системі Наркомпросом "(1936), а потім у зв'язку з Об'єднаної наукової сесією Академії наук СРСР та Академії медичних наук СРСР, присвяченій Павловському вченню (1950).

До кінця 50-х - початку 60-х років склалася ситуація, коли психології була відведена роль розділу в фізіології вищої нервової діяльності і комплексу психологічних знань в марксистсько-ленінської філософії. Фактично це означало заперечення психології як самостійної науки.

У радянський період вітчизняними вченими було вироблено визначення психології як науки про психіку, закономірності її прояви та розвитку. Психіку слід було розуміти як властивість мозку відображати об'єктивну дійсність; психічний - Властивість фізіологічного; фізіологічне матеріально, психічний ідеально; психічне відображення - ідеальна форма існування матеріального; ідеальне існує як суб'єктивна реальність у нерозривному зв'язку з об'єктивною реальністю.

Початок "Прориву" психології в виробництво було покладено в психологічній школі Ленінградського університету, очолюваної Б. Г. Ананьєва. У 1959р. Б. Ф. Ломова, одним з найталановитіших учнів Б. Г. Ананьєва, була утворена перша в країні лабораторія інженерної психології (спочатку називалася лабораторією індустріальної психології). Лабораторія під керівництвом Б.Ф. Ломова проробили величезну роботу по становленню інженерної психології як психологічної дисципліни.