6.3. Види податків і їх характеристика

Прямі податки – це податки, які встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяг таких податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування (податкової бази).

Непрямі податки – це податки, які встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платники прямо не залежить від його доходів. Об`єктом в даному випадку є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару.

До непрямих податків належать: податок на додану вартість, акцизний податок, мито.

Відповідно до Податкового Кодексу України виділяють такі види податків.

Загальнодержавні податки та збори:

1. Податок на прибуток підприємств.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Податок на додану вартість.

4. Акцизний податок.

5. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

6. Екологічний податок.

7. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

8. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.

9. Плата за користування надрами.

10. Плата за землю.

11. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

12. Збір за спеціальне використання води.

13. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

14. Фіксований сільськогосподарський податок.

15. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

16. Мито.

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками.

18. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Єдиний податок .

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

5. Туристичний збір.

6.4. Сутність державного кредиту як економічної категорії

Державний кредит - це сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади та управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами - з другого, за яких держава виступає позичальником, кредитором і гарантом.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

• доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

• додаткові надходження від податків;

• економія коштів від зменшення видатків;

• емісія грошей;

• залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу) тощо.

Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції:

1. Розподільна функція державного кредиту забезпечує формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення.

2. Регулювальна функція державного кредиту виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

3. Контрольна функція державного кредиту органічно переплітається з контрольною функцією фінансів.