Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство аграрної політики та продовольства...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
411 Кб
Скачать
☆

Організаційний план

В ньому треба звернути увагу на сильні та слабкі сторони кадрового потенціалу. В ньому проводимо аналіз за 2 напрямами: організація управління та трудові ресурси. Особисті якості керівників і спеціалістів підприємства визначають системою особистих чинників, тому в організаційний план включаються такі характеристики кадрів: розподіл прав і обов’язків, трудовий досвід, система підвищення кваліфікацій, умови найму і звільнення, механізм підтримки і мотивації провідних керівників і спеціалістів, їх участь у статутному фонді підприємства і розподіл доходів та особливі якості, які допомагають реалізувати бізнес-ідею.

Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.

Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого без посереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдності керівництва). На цій ос­нові створюється ієрархія даної системи управління (наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, директор підприємства). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об’єкту не дають.

Організаційна структура підприємства

Таблиця 12

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Встановлення чітких і простих зв’язків між підрозділами.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією.

2. Єдність і чіткість розпорядництва.

2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.

3. Узгодженість дій виконавців.

3. Відсутність спеціалістів з окре­мих функцій управління.

4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

4. Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

5. Оперативність у прийнятті рішень.

 

6. Отримання виконавцями пов’я­заних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

 

7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

 

Таблиця 13