4. Сурядні і підрядні словосполучення

Словосполучення поділяються на сурядні і підрядні:

словосполучення	приклади
сурядне	рука і серце; ніч і день; то я , то ти
підрядне	забутий щоденник, старий дідуган

Сурядне словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних.

Підрядне словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них- головне, інше- залежне (старий будинок, маленька красуня).

Види сурядних словосполучень

Між словами в сурядному словосполученні виникає три види сурядного зв'язку:

сурядний зв'язок		приклади
розділовий	то дощ, то сніг; зима або весна
єднальний	земля і небо; я і ти; ми і вона
протиставний	не я, а ти; не любов, а сон

Види підрядних словосполучень

Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:

підрядний зв'язок		приклади
узгодження	білий пес- білого пса- білому псу
керування	читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку
прилягання	сніданок нашвидку, співати йдучи

При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).

Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата- мої думи- - моє вікно).

Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).

При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.

При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).

У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).

5.

РЕЧЕННЯ

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Речення - основна одиниця синтаксису.

Кваліфікація речень

Речення поділяються на:

речення
1.	розповідні (стверджувальні та заперечні) питальні (власне питальні і риторично питальні) спонукальні
2.	емоційно нейтральні і емоційно забарвлені
3.	- прості і складні