Проза 70-90-х років XIX століття

70-90-ті pp. XIX ст. - час утвердження в українській літературі напряму, який поєднує в різних модифікаціях два основні типи творчості - реалістичний і романтичний. Провідне місце реалістичного типу творчості.

Розвиток великої епічної форми - соціально-побутової, соціально-психологічної та історичної повісті, соціального та історичного роману (О.Кониський Шечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Франко, М.Старицький).

Оповідання і повісті М.Павлика, (ХМаковея, Н.Кобринської, С.Коваліва, Б.Грінченка, Є.Ярошинської, Олени Пчілки, Д.Марковича, ] Д.Мордовця, їх місце і значення в літературному процесі. ) Перевага громадянських мотивів, постановка актуальних суспільних ] проблем у прозі. Посилення соціального, гуманістично-викривального, виховного пафосу творів. Всебічний розвиток реалістичного типу художнього мислення. Теорія "наукового реалізму" І.Франка. Романтичні тенденції історичної прози. Розширення тематичних і жанрово-стильових меж прози, тяжіння дсі поглибленого психологізму, звернення до філософських проблем.

Посилення зв'язків української прози зі слов'янськими і західноєвропейськими літературами.

Культурні і літературні процеси в Галичині та Буковині. Піднесення літературного руху на західноукраїнських землях у 70-90-х pp.

Переміщення в Галичину (Львів) центру видавничої справи та журналістики. Роль М.Драгоманова в розвитку суспільно-політичного і культурного життя в Західній Україні.

ІВАН СЕМЕНОВИЧ НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ

(1838-1918)

Іван Семенович Нечуй-Левицький - український прозаїк і драматург другої половини XIX ст.

Життєвий і творчий шлях письменника.

Розширення у прозі І.Нечуя-Левицького тематичних і жанрових меж української літератури. Творець класичних соціально-психологічних повістей і оповідань, драматург, автор художніх, історичних і етнографічних нарисів, літературно-критичних і мистецтвознавчих статей.

Тема села в ранній творчості І.Нечуя-Левицького. Повісті "Дві московки". "Рибалка Панас Круть". Соціально-психологічний підхід до змалювання образів героїв. Художня типізація образів у творах.

"Микола Джеря" як зразок соціально-побутової повісті. Проблематика, композиція, групування образів у творі.

Образ Миколи Джері - бунтаря-протестанта, правдошукача, гордого й сміливого представника нового, молодого покоління селян, що бореться проти "своїх" і "чужих" гнобителів. Інші образи повісті.

Зображення у творі нових явищ пореформеної епохи - посилення диференціації села, розвитку капіталістичних відносин.

І.Франко про повість "Микола Джеря".

Повість "Бурлачка". Показ пролетаризації села та виникнення капіталістичного виробництва. Трагедія селянської дівчини в повісті. Соціальна характерність і психологічна глибина образу Василини.

Художня майстерність зображення процесу деморалізації людей праці на підприємствах.

Оповідання про бабів Параску та Палажку. Гумористичне розкриття власницької психології, індивідуалістичної обмеженості світосприйма­ння селян. Традиційна форма розповіді від першої особи. Різні форми народної сміхової культури, роль діалогу і монологу, заснованих ні народнорозмовній основі.

Соціально-побутова повість "Кайдашева сім'я".

Реалізм повісті. Майстерність композиції. Засоби гумору, комізм ситуацій, індивідуальна своєрідність характерів.

І.Франко про повість "Кайдашева сім'я".

Сатиричне змалювання сільського начальства в оповіданнях "Сільська старшина бенкетує", "Старі гультяї"; зображення право­славного духовенства в повісті "Старосвітські батюшки та матушки" й оповіданні "Афонський пройдисвіт". Показ соціального розшарування, бездуховності, забобонів, морального розкладу заможної верхівки села. Прийоми "гоголівської школи". Іронія і сарказм автора.

Перші українські реалістичні романи з життя інтелігенції ("Хмари", "Над Чорним морем"). Специфіка і художні особливості творів. Викриття в романах гнобительської національної політики царизму, консерватизму в галузі освіти, культури.

Історична романістика І.Нечуя-Левицького. Прагнення до точності й предметності описів, притаманне реалістичній манері письменника; героїко-романтичне забарвлення образів в історичній прозі (романи "Князь Єремія Вишневецький" і "Гетьман Іван Виговський").

Романтична казка "Скривджені й нескривджені", розкриття в умовно-алегоричній формі суперечностей між народом і самодержавним урядом.

Драматургія І.Нечуя-Левицького. Сатирична комедія "На Кожум'яках", драма "Маруся Богуславка".

Літературознавчі праці Нечуя-Левицького. ("Сьогочасне літературне прямування" і дискусія довкола неї), "Україна на літературних позвах з Московщиною"та ін.

Значення творчості Нечуя-Левицького в розвитку української літератури.

ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО)

(1849-1920)

Панас Якович Рудченко (Панас Мирний) - представник психологічної прози в добу розвинутого реалізму, автор соціальних романів і повістей з народного життя, соціально-побутових драм і комедій.

Життєвий і творчий шлях Панаса Мирного.

Формування естетичних поглядів письменника.

Ранні твори Панаса Мирного ("Лихий попутав", "П'яниця").

Звернення до суспільних проблем, заглиблення в психологію героїв.

Твори з життя української різночинної інтелігенції (повість "Лихі люди"). Образи "нових людей" - прогресивно настроєних інтелігентів. Особливості композиції твору, засоби типізації і психологізації образів, роль пейзажів у повісті.

Місце інтелігенції в суспільному житті (оповідання "Народолюбець", "Пригоди з Кобзарем"). Викриття псевдопатріотизму, псевдонародо-любства, прислужництва царизмові.

Оповідання із селянського та міського провінційного життя ("Казка про Правду та Кривду", "Морозенко", "Серед степів", "Сон", "Лови" та ін.).

Відтворення економічного і соціального становища селян України до реформи 1861 р. і після неї ("Голодна воля", "Лихо давнє й сьогочасне").

Майстерність письменника в показі розшарування села, у зображенні суспільних конфліктів і образів.

Соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Історія написання, джерела твору, проблематика. Співавторство І.Білика в роботі над твором. Сюжет і композиція. Чіпка — головний персонаж роману. Сутність образу "пропащої сили". Образи селян, представників земства, поміщиків, чиновників, солдат, людей соціального "дна". Засоби. Ідейна близькість "Повії" до роману Л.Толстого "Воскресіння", Вмотивування (соціальне, психологічне, побутове) вчинків героїв. Засоби індивідуалізації мови. М.Коцюбинський, І.Франко та інші письменники і критики про роман "Повія".

Драматичні твори Панаса Мирного. Драма "Лимерівна". Соціальний характер конфлікту, особливості композиції, засоби творення образів. Викриття епохи раннього нагромадження капіталу в комедії "Перемудрив".

Значення спадщини Панаса Мирного. Панас Мирний і світова психологічна проза (тема "пропащої сили" у творах Гаскела, Мопассана, Ожешко).

Роль і місце письменника в літературному процесі ХГХ - початку XX ст.