29. Види зовнішньо-торгівельної політики та методи регулювання зовнішньої торгівлі

Історично склалися два протилежні види зовнішньоторговельної політики: протекціонізм і вільна торгівля. Вільна торгівля (лібералізація) - це зовнішньоторговельна політика, за якої митні органи тільки реєструють ввезення або вивезення товарів. Вони не стягують імпортні та експортні мита, не встановлюють будь-які кількісні або інші обмеження на зовнішньоторговельний оборот. Таку політику проводять країни з високою ефективністю національного господарства. У цьому випадку місцеві підприємці не тільки витримують іноземну конкуренцію, але і проривають протекціоністські митні бар'єри, розширюючи доступ своїх товарів на світовий ринок Проведення політики вільної торгівлі дозволяє одержати найбільшу вигоду від міжнародного економічного обміну в основному країнам економічно більш розвинутим, хоча в чистому вигляді вона ніколи і ніде не застосовувалася. Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. Протекціонізм система обмежень імпорту, коли вводяться високі митні збори, забороняється ввезення певних продуктів, використовуються інші заходи, що перешкоджають конкуренції іноземних виробів з місцевими. Політика протекціонізму заохочує розвиток вітчизняного виробництва, здатного замінити імпортні товари Він може бути повністю закритим, жорстким, нежорстким і ліберальним. Жорсткість визначається як показник, що враховує середній рівень митних мит, і середній рівень та інтенсивність кількісних обмежень. Виділяють кілька форм протекціонізму: • селективний протекціонізм - спрямований проти окремих країн або окремих товарів; • галузевої протекціонізм - захищає певні галузі, передусім сільське господарство, в рамках аграрного протекціонізму; • колективний протекціонізм - проводиться об'єднаннями країн відносно країн, в них не входять; • прихований протекціонізм - здійснюється методами внутрішньої економічної політики

30. Економічні наслідки застосування мита і квоти. Переваги і недоліки протекціонізму

Мито - обов'язковий внесок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Мита виконують три основні функції: 1. фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини державного бюджету; 2. захисну, відноситься до імпортних мит, оскільки з їх допомогою держава відгороджує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції; 3. балансуючу, що відноситься до експортних мита, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які по тим чи іншим причинам нижче світових. Мита прийнято класифікувати за такими ознаками: За способом стягнення - специфічні і адвалорні. Специфічні мита визначаються у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру (ваги, площі, обсягу і т.д.). Внутрішня ціна імпортного товару (Pd) після оподаткування специфічним тарифом буде дорівнює: Pd = Pim + Ts, де: Рim - ціна, по якої товар імпортується (митна вартість товару); Ts - ставка специфічного тарифу. Специфічні мита звичайно накладаються на стандартизовані товари і мають незаперечні перевага, оскільки не залишають волі для зловживань. Однак рівень митного захисту за допомогою специфічних мит сильно залежить від коливання цін на товари. Адвалерні мита застосовуються звичайно при обкладанні товарів, що мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи. Адвалерне мито встановлюється у вигляді відсотка від митної вартості товару. При застосуванні адвалорного тарифу внутрішня ціна імпортного товару складе: Pd = Pim (1 + Tqv), де: Tqv - ставка адвалорного тарифу. Адвалерні мита підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету, однак адвалорні мита передбачають необхідність митної оцінки товару для цілей обкладення митом. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом численних економічних (обмінний курс, процентна ставка тощо) і адміністративних (митне регулювання) факторів, застосування адвалерних мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що залишає місце зловживанням. По об'єкту оподаткування - імпортні, експортні, транзитні. Імпортні мита накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. Є переважною формою мит, застосовуваної всіма країнами світу для захисту національних виробників від іноземної конкуренції. Експортні мита накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовуються вкрай рідко окремими країнами, звичайно у випадку великих розходжень у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари, і мають на меті скоротити експорт і поповнити бюджет. Транзитні мита накладаються на товари, перевезені транзитом через територію даної країни. За характером - сезонні, антидемпінгові і компенсаційні. Сезонні мита призначені для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед сільськогосподарської. Зазвичай термін їх дії не може перевищувати декількох місяців у рік, і на цей період дія звичайного митного тарифу по цих товарах припиняється. Антидемпінгові мита, застосовуються у разі ввезення на територію країни товарів за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні, що експортує, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів, або перешкоджає організації і розширенню національного виробництва таких товарів. Компенсаційні мита, накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним виробникам таких товарів. За походженням - автономні, конвенційні, преференційні. Автономні мита вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни. Звичайне рішення про введення митного тарифу приймається у виді закону парламентом держави, а конкретні ставки мит установлюються відповідним відомством (звичайно міністерством торгівлі, фінансів або економіки). Конвенційні мита встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди, такого як Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), або угод про митному союзі. Преференційні мита мають більш низькі ставки в порівнянні зазвичай чинним митним тарифом, які накладаються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, що розвиваються, щоб підтримати економічний розвиток цих країн за рахунок розширення їхнього експорту.

31. Суть і значення економічного зростання. Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем до якої постійно звернута увага економістів, політиків та міжнародних організацій. Саме сутність і темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку кожної країни, забезпечують поступальний розвиток суспільства, перехід від нижчого до вищого ступеня розвитку. Воно виявляється у збільшенні ВВП, НД, національного багатства, національного капіталу, зміцнення економічної могутності держави. Саме зростаюча економіка є головною умовою  підвищення життєвого рівня народу, розв’язання соціально-економічних та екологічних проблем.  За економічного зростання відкриваються нові робочі місця; зменшується безробіття;  розвиток науки, освіти, охорони здоров'я і спорту можливі тільки в умовах збільшення національного продукту які використовуються на ці потреби. Динамічний економічний розвиток прискорює економічний прогрес, створює можливості для підвищення продуктивності праці, скорочення робочого часу і збільшення часу дозвілля, самоосвіти. Разом з тим у значній мірі розв’язує проблему обмеженості ресурсів за рахунок того, що вони : 1. Раціонально використовують; 2. Постійно збільшуються; 3. Якісно і постійно вдосконалюються. Економічне зростання реалізується людиною і в інтересах людини. Це об’єктивний процес якого зупинити неможливо, як зупинити продуктивну діяльність суспільства. Він тільки може бути загальмований в окремих країнах або в групі країн за певних обставин. Тому спостерігаються неоднакові його темпи у різних державах або в регіонах. В країнах з правовою ринковою економікою і кваліфікованою робочою силою темпи економічного зростання є досить високими. У країнах, які перелічені чинники відсутні економічне зростання незначне, або взагалі відсутнє. Сюди належать країни Латинської Америки, Африки, Азії.