4.Точність.

Терміни мають бути точними. Але у термінознавстві іс-нує поняття «хибномотивований термін». Такі терміни створюються з різних причин.

• Хибне знання; наприклад, термін «азот» у давньо-грецькій мові мав значення «безживний»; у 60-ті роки XX століття стало відомим, що азот відіграє значну роль у життєдіяльності різних, у тому числі, вищих організмів, але назву цього хімічного елемента залишили без змін, тому сьогодні він вважається хибномотивованим термі-ном.

• Зміна ознак поняття; наприклад, поняття «чорні ме-тали». Спочатку до них належало тільки залізо, тобто озна-кою був саме колір. Зараз до складу чорних металів вхо-дить і марганець, проте він не має чорного кольору їх об'єднують спільні поклади залізо-марганцевих руд, тобто ознакою стало спільне місце залягання. Ось чому термін «чорні метали» вважається тепер хибномотивованим.

• Перенесення назви предмета, явища на інший пред-мет, що має подібні, але інші ознаки; наприклад, у тепе-рішній час в астрофізиці вживають термін «рівень моря на Марсі». Маються на увазі ті величини, які відповідають атмосферному тиску на рівні моря на Землі. Відомо, що морі на Марсі відсутні, тому цей термін — хибномотиво-ваний.

• Свідоме прагнення притаїти знання дійсних ознак предмета; наприклад, англійський термін «tank» (бак) -«танк» був навмисно використаний для називання нового виду військової техніки, щоб дезінформувати ворога під час першої світової війни.

5.Відсутність синонімів.

Терміни-синоніми в одній терміносистемі можуть зава-жати взаєморозумінню фахівців.

+1

6. Вимоги до фактів. Методи перевірки фактичного матеріалу.

Фактичний матеріал твору – це головна складова будь-якого інформаційного повідомлення у сучасному комунікаційному процесі. Фактаж – це набагато ширше і складніше поняття, ніж може здатись на перший погляд. Перед редактором постає складне завдання під час аналізу та перевірки фактичного матеріалу. Кожен факт у творі має якісні характеристики. Саме вони і є критеріями для оцінки фактичного матеріалу певного авторського твору.

Редагування фактичного матеріалу авторського оригіналу привертає все більшу увагу як зарубіжних, так і вітчизняних учених, які досліджують проблеми та специфіку роботи редактора над фактажем. Так, вимоги до фактичного матеріалу авторського твору були предметом наукових розвідок Іванченка Р. Г, Феллера М. Д, Різуна В. В, Капелюшного А. О. та інших фахівців. Проте процес опрацювання редактором фактичного матеріалу, вміння зафіксувати наявні помилки та відновити втрачену комунікаційну ланку потребують подальших розробок фахівців.

Будь-який текст повинен перевірятись на достовірність, повноту та доцільність. Саме ці три характеристики є найважливішими критеріями оцінки фактичного матеріалу авторського оригіналу.

Перевірка редактором фактичного матеріалу.

2.1. Методи перевірки фактажу

Дослідники теорії редагування пишуть про три основні види (способи) перевірки фактичного матеріалу:

1. Звіряння факту з авторитетним джерелом. Самий процес звіряння нескладний. Проте редактор має знати, до якого джерела звернутися в тому чи іншому випадку. Тут варто дотримуватися таких правил:

1) фактичний матеріал звіряють тільки за творами, з яких його взято. Для перевірки намагаються взяти останнє видання. Якщо праця увійшла до зібрання творів, користуються ним;

2) за потреби звернутися до довідкових видань перевагу надають загальним і галузевим енциклопедіям, енциклопедичним словникам, а з-поміж них тим, що вийшли в спеціалізованих академічних видавництвах;

3) для перевірки статистичних відомостей треба звертатися до офіційних видань Держкомстату України;

4) для встановлення правильності фактів з діяльності державних органів, зокрема тих фактів, які тільки нещодавно оприлюднені й не зафіксовані в довідниках, звертаються до офіційних видань;

2. Внутрішньотекстова перевірка. Вона передбачає вдумливий цілеспрямований аналіз контексту, який дозволяє дійти висновку щодо істинності або хибності відомостей. Іноді внутрішньотекстова перевірка вимагає нескладних обчислень, оскільки неточності часто виникають у підрахунках, у процентних показниках тощо. Воднораз варто зауважити, що, сприяючи виявленню помилок, внутрішньотекстова перевірка не завжди допомагає їх виправленню. Редакторові нерідко доводиться все-таки додатково звертатися до авторитетного джерела.

3. Офіційне підтвердження. Якщо перші два способи перевірки фактичного матеріалу не дозволяють установити істинність факту, доводиться звертатися по консультацію до компетентних людей, до спеціальних установ. Офіційне підтвердження наукового інституту, підприємства, організації, державної установи є авторитетною підставою для оприлюднення оригінального фактичного матеріалу. [3, 117-118]

Редакторська праця в умовах ЗМІ – це співтворчість з автором. Тому редактор під час роботи над фактичним матеріалом у журналістському тексті має зважати 1) на загальнопсихологічні чинники, пов’язані з психологією творчості, психологічними особливостями освоєння та відтворення дійсності в мас-медіа; 2) на особливості індивідуального освоєння та відтворення дійсності, на риси характеру конкретного автора, які позначаються на процесі творчості й на його результаті – тексті. Часто в теорії редагування під час аналізу причин фактичних помилок у ЗМІ ці положення трансформують у такі категорії, як 1) об’єктивні причини фактичних помилок; 2)суб’єктивні причини цих помилок.