15.Метод червоних горизонталей.

Суть: на топогеодезичних зйомках наносять креслення, де суміщені план і профіль. Проектні горизонталі проводяться таким чином, щоб дотримати: всі точки, що лежать на горизонталі, мають однакову висоту; перевищення проектних горизонталей(крок) складає 10 20 рідко 50 см.

Проектні горизонталі на території з однаковим ухилом є паралельні.

На основі схеми вертикального планування і генерального плану методом проектних горизонталей розробляють вертикальне планування окремих елементів і ділянок міста, вулиць, площ, мікрорайонів, парків та ін Цей метод поєднує на одному кресленні план і профілі і дає повне уявлення про перерізи проектованого рельєфу в будь-яких напрямках і деталях його зовнішньої форми. Оскільки проектні горизонталі, позначки характерних точок будівель і споруд та план суміщені, що в підсумку становить проект їх розташованої прив'язки, з'являється можливість комплексного рішення горизонтального і вертикального проектів планування і благоустрою. Метод проектних горизонталей вигідно відрізняється від методу профілів більшою наочністю. Він дозволяє досить просто визначити взаємне висотне положення вулиць, площ, будівель, споруд та ін Вертикальне планування, розроблена для складних умов рельєфу методом проектних (червоних) горизонталей, дає наочне уявлення про проектований рельєфі і розташування в плані і в висотному відношенні проїздів, пандусів , укосів, підпірних стінок, сходів і т. д. Тому метод проектних горизонталей отримав широке поширення при проектуванні вертикального планування, як невеликих ділянок, так і великих за площею територій.  Розташування горизонталей існуючого рельєфу і проектних щодо один одного дає уявлення про характер зміни рельєфу в результаті проведення вертикального планування. Коли проектна горизонталь розташовується нижче однойменної чорної горизонталі у бік падіння ухилу, потрібно підсипка території, вище - зрізання грунту. Накреслення чорних і червоних горизонталей дозволяє визначити лінію нульові робіт, тобто кордон ділянок зрізання і підсипки грунту, яка проходить через точки перетину горизонталей, що мають однакові позначки.  Основними величинами, що визначають розташування проектних горизонталей, є: ухил, перевищення одній горизонталі над іншою (крок горизонталей) і відстань між ними. При проектуванні вертикального планування в червоних горизонталях визначають відстань між ними, яке буде однаковим на ділянці території з постійним ухилом.  Для визначення проектних горизонталей використовують такі формули:   ; - Величина зсуву проектної горизонталі від осі до лотка   ; - Стрибок горизонталі за рахунок висоти бордюру   ; - Величина зсуву горизонталі у червоної лінії   ; - Відстань між горизонталями   - Прийнята величина кроку горизонталі 

16.Побудова гіпсометрії

Гіпсометричні плани пластів – найбільш важливі геолого-геометричні документи, що одержують у результаті геометризації вугільних родовищ.

Побудова гіпсометричних планів - складне і трудомістке завдання, у котрім необхідно визначити, побудувати і грузнути в єдину геологічну концепцію велику кількість структурно-геометричних елементів - точок, ліній, кутів, оцінок, поверхонь.

На основі автоматизації процесів можливо використання найбільше досконалих математичних моделей і методів рішення завдань. Вирішення вище означених питань можливо за допомогою використання комп'ютеризованої підсистеми комплексної обробки у виробничому режимі великих об'ємів кількісної і якісної інформації, що дозволяє здійснювати її багатопланову і різноманітну обробку для всебічного і поглибленого аналізу геологічних даних.

При буравленні стовбурів більшості розвідницьких свердловин скривлюються. Якщо скривлення відбувається тільки у вертикальній площині, то говорять про зенітне скривлення, якщо ж свердловина скривлюється тільки в горизонтальній площині, то таке скривлення називають азимутальним. При свердлінні свердловин геологи-розвідники заносять дані інклінометрії (відстань до точки виміру азимутального та зенітного кутів) у «Справу свердловини». На основі даних інклінометрії свердловини обчислюють координати точок її стовбура. Досі для кожного інтервалу інклінометричного виміру зенітні кути й азимути обчислюють як середні зі значень, отриманих у сусідніх точках зйомки, що не завжди відбиває правдиве положення.

Для побудови поверхні шару необхідно знати координати точок перетинання осі свердловини із шаром. Ці розрахунки робляться за даними инклінометрії (зенітний кут, азимутний кут і відстань, на якій зустрівся шар).