Характерні риси окупаційного режиму:

• скасування чинності радянського законодавства, введення німецького кримінального права і судів;

• запровадження комендантської години;

• дискримінація українського населення;

• тотальний терор (трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицького — в Харкові, знищення населення у Янівському концтаборі; всього в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто);

• примусова мобілізація робочої сили в Німеччину (2,5 млн чол.); — економічний визиск України (вивезення хлібу, продовольства,устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеччини); У Німеччину були вивезені унікальні музейні експонати з Києва, Харкова, Львова, Одеси. Тільки з фондів АН України було відправлено близько 320 тис. рідкісних книжок.

Холокост – загибель євреїв в результаті переслідування та знищення їх фашистами в роки Другої світової війни

Рух Опору в Україні

радянський

націоналістичний

1. Радянська течія

• Партизанський рух (1942 р. — створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем; діяльність в Україні партизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, О. Федоровим, М.Наумовим, С. Ковпаком та ін.).

• Підпільний рух (діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів КП (б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп). Найвідоміша – «Молода гвардія» у м. Краснодоні.

Форми боротьби:

• диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

• розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

• збір розвідувальних даних;

• розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;

• визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;

• рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із перетворення України на «випалену пустелю», визволення окре­мих районів тощо (Карпатський рейд С. Ковпака у 1943р. , рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.).

• в Україні діяло понад 30 великих партизанських з'єднань та понад 80 окремих загонів. За неповними даними в радянському партизанському русі брали участь 300тис.чол., в діяльності підпільних організацій – 100тис.

2. Націоналістичний рух Опору:

Стратегічна мета – створення незалежної української держави

• Оунівський рух, у якому 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою. Члени ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети — створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

• Бандерівці у згоді з німецьким командування створили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

• 30 червня 1941 р. — прийняття у Львові «Акту проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

• 5 жовтня 1941 р. — створення мельниківцями у Києві Української національної ради на чолі з М. Величковським, яку розглядали як передпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність була заборонена гітлерівцями).

• Осінь 1941 р. репресії проти оунівців і як наслідок — перехід оунівців до боротьби з німцями.

• 14 жовтня 1942 р. — створення УПА, її кількість за різними даними складала від 30 до 90 тис. бійців