Тема №2

1. поняття і вид джерел цивільного права

2. акти цивільного законодавства, їх дія. Система Ц З

3. договори як джерела ЦП їх співвідношення з АЦЗ

4. регулювання цивільних відносин. Звичаї.

5. значення судової практики

6. застосування актів цивільного законодавства (АЦЗ)

джерела ЦП – це форма в якій законодавець виражає норми права.

Джерела ЦП:

1. акт цивільного законодавства (ст. 4 ЦК)

2. Ц правові договори (ст. 6 ЦК)

3. міжнародні договори (ст. 10 ЦК)

4. звичай (ст. 7 ЦК)

Акт Ц законодавства – це НПА які закріпляють норми, що регулюють Ц відносини.

Цивільні закони – це система НПА, які знаходять вираження НЦП ст. 4 ЦК види

1. КУ (ст. 8 КУ)

2. ЦКУ «економічна біблія» 16.01.2001р набрав чинності з 1.01.2004 складається з 6 книг. У разі прийняття законів які змінюють чи доповнюють НЦК мають одночасно розроблятися ВРУ проекти закону і проект змін до ЦКУ.

3. закони України повинні прийматись відповідно до КУ і до ЦКУ.

4. акти ПУ у випадках прередбачиних КУ?

5. постанови КМУ

6. акти інших органів влади України та АРК.

Ознаки системи ЦПУ:

1. вичерпний закритий характер.

2. ієрархічний характер

3. однаковість застосування ч6 ст. 4ЦК

4. перехідний період (з прийняттям нового ЦК паралельно діють раніше прийняті НПА)

5. реєстраційний характер ст. 117 КУ

державне реєстрування здійснює міністерства юстиції.

Дія АЦЗ в часі ст. 5 ЦК

АКЦ регулює:

1. відносини які виникли з дня набрання чинності

2. права та обов’язки які виникли з моменту набрання ним чинності які складають зміст Ц відносин, що виникли раніше. АЦЗ не мають зворотної дії у часі крім випадків коли він пом’якшує або скасовує Ц відповідальність особи.

Ст. 58 КУ коментар № 1-рп 99 09. 12.99.

Дія актів в просторі і за колом осіб.

Відповідно до частини 6 ст. 4 ЦК дія АЦЗ поширюється на всю територію держави України. За загальним правилом дія АЦЗ поширюється на всіх осіб які знаходяться на території України якщо інше не встановлено в самому акті.

Договори :

Цивільно правові договори – це домовленість двох чи більше сторін спрямоване на становлення зміну чи припинення цивільних договорів.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Співвідношення АЦЗ і договору ст. 6 ЦК

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

1. сторони мають право укладати договір не передбачений АЦЗ, але такі що відповідають загальним положенням законодавства.

2. Сторони мають право врегульовувати договір який передбачений АЦЗ свої відносини, що не врегульовані цим актом.

3. Сторони договорів мають право відходити від положень АЦЗ і самостійно встановлювати свої відносини.

Виключення сторони не можуть відступати від положень АЦЗ, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у випадках якщо обов’язки для сторін АЦЗ випливає зі змісту або суті відносин між сторонами ст. 249 ЦК

2 джерело

Міжнародні договори ст. 2 ЗУпро «Міжнародні договори» від 29.06.2004

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

міжнародний договір України — укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо);

укладення міжнародного договору України — дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість для України;

повноваження — документ, яким одній або декільком особам у встановленому цим Законом порядку доручено представляти Україну з метою підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та, у випадках, передбачених міжнародним договором, надання згоди на його обов’язковість для України;

підписання — або стадія укладення міжнародного договору, або форма надання Україною згоди на обов’язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін;

ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання — залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов’язковість для неї міжнародного договору;

заява — односторонній акт, яким сторони міжнародного договору висловлюють своє тлумачення або розуміння його положень і з якого для них не випливають міжнародно-правові наслідки;

застереження — одностороння письмова заява, зроблена при підписанні, ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнародного договору або приєднанні до нього, якою висловлюється бажання виключити або змінити юридичну дію певних положень договору щодо їхнього застосування до України;

міжнародна організація — міжнародна міжурядова організація;

сторона — держава, інший суб’єкт міжнародного права, які погодились на обов’язковість для них договору і для яких договір є чинним;

депозитарій — держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачені міжнародним правом;

припинення дії — втрата міжнародним договором своєї сили за умов, визначених самим міжнародним договором, або за вольовим рішенням сторін (денонсація, вихід з договору);

зупинення дії — перерва дії міжнародного договору протягом певного проміжку часу.

Міжнародний договір який регульє Ц відносини згоду на який дала ВРУ є частиною національного законодавства України ст 9 КУ. Положення такого міжнародного договору моють вищу юр силу ніж положення національго АЦЗ ст 10 ЦК

П№4

Звичай ст 7ЦК – це правило поведінки що невстановлено АЦЗ але є уставленими у певнім сфері відносин.

Зивичай може бути фіксований у певному документі (правила ікотевзис ?)

Уніфіковане правило про дукоментальні акредитиви

Звичай - як джерело ЦП застосовується субсидіарно для усунення прогалин у регуьвання цивіьних відносин іншими джерелами права.

П№5

Судова правкрика – діяльність суддів господарських і теретейських судів при однаковому застосування норм права особистих немайнових і майнових спорів.

Рішення суду по конкретній справі не є джерело цивільного права України.

Вищими судовими органами є :

1. у системі судів загальної юрисдикції – ВСУ (ст125КУ)

2. у системі господарських судів – ВГСУ (ст10 ЗУп господарський суд)

у компетенції цих судів входить вивчення і узагальнення судової практики аналізи судової статистики і надання рекомендаційних роз’яснень по практиці застосуванню закону ( ЗУп Судоустрій).

Постанови (ПВСУ – пленуми ВСУ)

Роз’яснення ( ПВГСУ – президія вищого господарського суду України)

ПВАСУ – арбітражний

Постанови є актами застосування норм права і не є джерелом ЦП.

П№6

1. застосування ЦКУ до регулювання інших відносин (ст9 ЦК) у сферах господарювання, використання природніх ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин.

2. законом можуть буту передбаченні особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тлумачення норми права – діяльність по зясуванню та роз’ясненню їх змісту х метою їх правоильного застосування і реалізації цієї норми.

Офіційне тлумачення. Відповідно до .ст 47 КУ – тільки КСУ дає офіційне тлумачення КУ і законів Укр.. офіційне тлумачення здійснюється у формі офіційного правового акту (рішення КСУ). Зміст та вимоги до якого обов’язкові для всіх суб’єктів права.

Співвідношення загальних і спеціальних норм.

Правила:

1. якщо відносини вергульованні спеціальною нормою ЦЗ то загальна норма до цих відносин не застосовуються

2. якщо немає спеціальної норми яка регулює конкретний вид Ц відносин або певне питання в ній не вирішене то застосовується загальна норма (приклад заг.678. спеціальна 709 ЦК)

усунення прогалин. Аналогія закону та аналогія права (ст8ЦК)

аналогія закону – це застосування до неврегульованих відносин норми яка регулює подібні аналогічні відносини.

Підстави застосування аналогії закону:

1. відносини неврегульовані АЦЗ

2. відносини неврегульовані ЦПдоговором

3. неврегульовані відносини за своїм змістом є ?

4. існує АЦЗ який регулює подібне за змістом Ц відносини

ст. 1161 -1162 регулювання зобов’язань про відшкодування шкоди.

Аналогія права – це регулювання неврегульованих відносин відповідно до загальних положень принципів ЦЗ (ст. 3 ЦК)

Підстави застосування анальгії права:

1. …

2. …

3. як аналогія закону

4. відсутні норми АЦЗ які регулюють подібні за змістом відносини