Інші доходи страховика

Від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг)

Штрафи, пені, інші доходи

Від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток

Від індексації та пере-дачі (продажу, обліку та іншиж видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів

Рис. 13.4.Склад інших доходів страховика

13.3. Склад та економічний зміст витрат страховика

У широкому розумінні собівартість страхової послуги — сукупність усіх витрат страховика з надання послуг, як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів). У вузькому розумінні собівартість — це витрати страховика на ведення страхової справи. В сукупності ці витрати являють собою собівартість страхових операцій. 

1. Витрати на проведення страхових операцій

Витрати на проведення страхових операцій складають від 60 до 90 % їх загального розміру. За економічним змістом їх поділяють на три великі групи (рис. 13.5):

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3) витрати на утримання страхової компанії.

Витрати страховика на проведення страхових операцій

Виплати страхових сум і страхових відшкодувань, за договорами страхування та перестрахування

Витрати на утримання страхової компанії

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування

Витрати на ведення справи

Рис. 13.5.Склад витрат страховика на проведення страхових операцій

Найважливіша стаття витрат страховика, що виправдовує його існування, — виплати страхових відшкодувань (за умовами майнового страхування, страхування відповідальності та підприємницьких ризиків) і страхових сум (за умовами особистого страхування). Це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються нетто-преміями страхових тарифів.

Друга і третя група витрат об'єднуються поняттям "витрати на ведення справи". Вони є основним елементом навантаження як складової частини страхового тарифу і мають свої специфічні особливості. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в спеціальній економічній літературі й у страховій практиці поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні (рис. 13.6).

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування

Інкасаційні -пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій

Аквізиційні -пов'язані зі залученням страхувальників,укладенням нових договорів

Ліквідаційні - пов’язані з урегулюванням збитків

Рис. 13.6. Структура витрат страховика на обслуговування процесу страхування і перестрахування

Аквізиційні витрати — виробничі витрати страховика, пов'язані з залученням нових страхувальників І укладанням нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів. Можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил і актуарних розрахунків з нових видів страхування, комісійну винагороду страховим посередникам, оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики, витрати на рекламу та ін.

Інкасаційні витрати — це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів (страхових премій): на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання готівкових грошей, витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій, оплату банківських послуг.

Ліквідаційні витрати — це витрати, пов'язані з ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком: витрати на оплату праці особам, зайнятим ліквідацією збитку, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати на оплату банківських послуг, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, відрахування в резерв збитків та ін.

Разом із страховими виплатами зазначені витрати відрізняють витрати страховика від витрат інших суб'єктів господарювання.

Витрати на утримання страхової компанії — це ті самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який суб'єкт господарювання: заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, витрати на відрядження, утримання й обслуговування транспорту, амортизаційні відрахування та інші, які, відповідно до чинного законодавства, відносяться на собівартість страхової діяльності. Управлінські витрати можуть поділятись на загальні витрати управління і витрати з управління майном. Вони не пропорційні зібраним страховим платежам (рис. 13.7).

Страховики несуть витрати, пов'язані зі забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних грошових коштів, тобто з управління своїми активами. Інші витрати, що пов'язані з управлінням активами, — це оплата послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів; витрати, пов'язані з одержанням доходів від інших (крім страхових та інвестиційних) господарських операцій.