4. Вибір і обгрунтування режиму просвічування

Для забезпечення високої достовірності радіографічного контролю потрібно забезпечити високу якість виконаного знімка, що визначається відносною чутливістю, яка практично визначається із зображення еталонів чутливості. Залежність відносної чутливості від основних параметрів просвічування описується рівнянням

(4.1)

де — мінімальна різниця густин почорніння, яка розрізняється оком чи приладом; В — дозовий фактор нагромадження випромінювання; — контрастність радіографічної плівки; — лінійний коефіцієнт послаблення випромінювання; — товщина виробу; — розмір дефекту (або імітатора дефекту на еталоні чутливості).

Наявність загальної нерідкості зображення приводить до погіршення чутливості, яка буде рівна:

для рівчакового еталону

(4.2)

для дротяного еталону

(4.3)

де — ширина найменшого імітатора дефекту на еталоні (канавки), який ще видно на знімку; — діаметр найменшої дротини, видної на знімку, мм.

Наведені співвідношення дозволяють з достатньою точністю визначити глибину мінімально виявлюваної канавки на еталоні, який імітує дефекти прямокутної форми типу непроварень, чи діаметр дротини еталона, який імітує дефекти овальної форми типу пор.

Нерізкість зміщення, яка може виникати із-за взаємного зміщення складових елементів схеми контролю в процесі просвічування, повинна бути усунена і не враховуватись в розрахунках. Для того, щоб визначаємо який наш об΄єкт - товстий чи тонкий скористаємося таблицею 1 (додатки). Тонкими можна вважати ті об΄єкти товщина яких < 40% діапазону.

Вибираємо U_г, за допомогою таблиці 3 додатків.

, (4.4)

де δ – товщина просвічування об’єкта, см;

q – коефіцієнт пропорційності, який для ⁶⁰Со 1.04.

Вибираємо тип плівки з номограми на рисунку 2 (додатки). Оскільки енергія є 1,1 МеВ то вибираємо РТ-5 дана плівка є дрібнозерниста і її внутрішня нерізкість при використанні вибраного джерела U_вн = 0,28 мм., (Таблиця 3 додатки).

Розрахуємо нерізкість розсіювання підставивши числові значення у формулу (4.4):

.

Геометричну нерізкість вибираємо згідно умови U_г<U_р , U_г=0,35 мм.

Загальна нерізкість зображення визначається дією декількох видів нерізностей: геометричної, внутрішньої, нерізкості розсіювання та зміщення.

Визначаємо фокусну відстань. Це відстань від джерела іонізуючого випромінювання до задньої стінки ОК. Проводиться для заданої товщини δ об’єкта та із врахуванням розмірів активної частини d_a Фокусна відстань визначається за наступною формулою:

, (4.5)

де

δ - товщина просвічуваного ОК;

U_Г – геометрична нерізкість;

d_a - розміри активної частини джерела.

Розрахуємо фокусну відстань підставивши числові значення у формулу :

Вибираємо дротяні та канавкові еталони згідно ГОСТ 7512-75 (Таблиця 4, додатки)

Для кожної ділянки просвічування в касету з радіографічною плівкою (в спеціальні кишені) вставляють свинцеві маркувальні знаки, які при просвічуванні дають зображення коду ділянки на знімку. Розміри знаків вибирають у відповідності до товщини ОК згідно ГОСТ 15843-79 (Таблиця 5, додатки).

Для даного об’єкту контролю вибираю 1-й набір маркувальних знаків для сталі (додатки табл. 5). Згідно табл. 4 у додатках вибирають номер еталону чутливості залежно від товщини ОК.

Для даного об’єкту контролю вибираємо: 1-й номер дротяних еталонів, 2-й номер канавкових і 2-й номер пластинчастих. Пластинчасті і канавкові еталони встановлюються поряд зі швом на відстані 5-10 мм від нього, дротяні встановлюються на шов дротиками перпендикулярно до нього.

Час просвічування в промисловій радіографії визначають за допомогою автоматичних експонометрів, які визначають необхідну експозиційну дозу для вибраного детектора (типу плівки), або за допомогою номограм експозиційних доз чи часу експозиції.

Розраховуємо час експозиції за формулою:

, (4.6)

де D_екс визначаємо з номограми на рисунку 3 (додатки) для джерела ¹³⁷Сs .

D_екс= 0,2 р.

Оскільки номограма для визначення експозиційної дози була для фокусної віддалі 50 см, а у моєму випадку фокусна віддаль становить 498 мм, то необхідно зробити перерахунок.

(4.7)

Це ми визначили час експозиції для сталі, щоб визначити час експозиції для чавуну скористаємось формулою:

(4.8)

де - густина матеріалу, вказаного на номограмі; - густина матеріалу ОК.