2. Культура кр в період розквіту (10 – 1 пол. 12ст.)

Розвиток літописання та літератури Запровадження наприкінці Х т.. християнства на Русі сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, створенню визначних пам’яток літератури, живопису, архітектури та музики. Під впливом християнства поширювалися культурні зв’язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи, на східнослов’янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ святих, культ «чудотворних» ікон.

Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань лежав страх перед силами природи, пануючими та ворожими, то християнство давало надію на порятунок.

Уведення християнства об’єднало країну однією релігією та відіграло найважливішу роль у зміцненні влади київських князів. Разом з християнством на Русь при йшла і церковна організація, була створена руська митрополія Константинопольського патріархату. Християнство не тільки прискорило процес ліквідації залишків родового ладу, але й сприяло розвитку феодалізму в Київській Русі.

Уведення християнства сприяло розповсюдженню на Русі писемності, книжкової культури. Як відомо, з його впровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов’янська мова. Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури, зокрема богослужбових книг. Оригінальна руська література ґрунтувалася на усних традиціях дохристиянської культури і висвітлювала важливі політичні та історичні проблеми. Першими руськими письменниками були священнослужителі: київський митрополит Іларіон, монах – літописець Нестор, єпископи Кирило Туровський та Лука Жидята, ігумен Печерського монастиря Феодосій та інші. Це зумовлювало специфіку давньоруської літератури, надавало їй релігійного змісту. Основним джерелом викладу філософських соціальних та морально – етичних проблем на Русі стала Біблія, особливо Новий ЗавітПерший руський список Євангелія був виконаний дяком Григорієм у 1056 – 1057 рр. на замовлення новгородського воєводи і посадника Остромира. Звідси його назва – «Остромирове Євангеліє».

Видатною пам’яткою давньоруської юридичної літератури є «Руська правда» – збірник законів, створений у XI – XII т.. У цьому збірнику вперше було відображено розвиток феодальних відносин на Русі, загострення клас ової боротьби. Більшість статей «Руської правди» передбачає захист феодальної власності.

Оригінальним жанром літератури, який у такому вигляді не був відомий ні у Візантії, ні в Болгарії, був жанр літописання.

У 1113 р. була написана «Повість временних літ» – найвидатніший історичний твір Русі. ЇЇ автором був монах Києво – Печерського монастиря Нестор.

Перлиною давньоруської т.описан вважають «Слово о полку Ігоровім», яке було створене невідомим автором близько 1187 р. За своїм художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах.

Розвиток освіти та наукових знань.Розвиток культури на Русі вимагав підготовки освічених людей, відкриття шкіл, створення певної системи освіти. Після офіційного запровадження християнства на Русі князь Володимир наказав збудувати поряд з Десятинною церквою школу для дітей «нарочитої чаді», тобто знаті. Обставини того часу та потреби життя вимагали певних знань, бо освічені люди були потрібні і для церкви, і для держави, і для обіймання церковних та адміністративних посад і для підтримання широких торгівельних зв’язків, для в т.оп великих господарств.

Наукові інтереси, бажання користуватися тими творами, що не були перекладені на слов’янську мову сприяли поширенню грецької мови. Дипломатичні та торгівельні зв’язки з Західною Європою вимагали знання і латинської мови, яка в с ередні віки вважалася міжнародною.

Архітектура, живопис, прикладне мистецтво.Введення християнства привело Русь до передової на той час культури будівництва, запозиченої з Візантії, де вона склалася під впливом античних традицій.

Найвидатнішою архітектурною спорудою Київської Русі першої половини XI т.. є Софійський собор в Києві, який було побудовано в 1037 р.

Високого рівня на Русі досягло й прикладне мистецтво, витвори якого дають цінні відомості і про розвиток художнього ремесла, і про культурні зв ‘язки, і про традиції Русі. Так, ювелірні вироби часто були не тільки прикрасами, але і виконували роль амулетів – оберегів для захисту їх володарів від злих сил. Широкого розповсюдження на цих виробах набули зображення сонця у вигляді кола з пересіченням в середині ліній, місяця – лунниці, води, фантастичних звірів та птахів, рослинного орнаменту тощо.

Давньоруські майстри знали різні технічні способи обробки металів – зернь, скань, чеканку, художнє лиття та інкрустацію, нарешті перетинкові емалі.

Всі найбільш видатні події давньоруського життя тісно пов’язані з музикою. Свята супроводжувалися обрядовими піснями, музикою, танцями та виставами. З піснями виступали у військовий похід, у супроводженні ритмічних ударів в бубни та звуків труб – зурн виступали в бій з ворогом, з піснями святкували перемоги, піснями – плачами та піснями – причитаннями супроводжували погребальний обряд.