57. Фактори ціноутворення в зед.

1. Внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на підприємстві:

1.1. Рівень витрат та їх структура.

1.2. Бажаний рівень прибутку.

1.3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності.

1.4. Способи і методи одержання інформації про ринок.

2. Товарні, які діють тільки щодо цього товару:

2.1. Корисність товару.

2.2. Місце в товарній номенклатурі

2.3. Стадія життєвого циклу товару.

2.4. Якість товару.

2.5. Зміна цін інших товарів

2.6. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару.

2.7. Рівень обслуговування.

2.8. Система доставки.

3. Ринкові, які характеризують можливості та ризики зарубіжного товарного ринку:

3.1. Платоспроможність споживачів.

3.2. Інформаційне забезпечення.

3.3. Дії уряду (контроль цін, державні закупівлі).

4. Витрати на розробку ринку:

4.1. Адаптація товару.

4.2. Обслуговування.

4.3. Канали розподілення.

4.4. Просування.

5. Торговельні бар'єри:

5.1. Митні бар'єри;

5.2. Нетарифні бар'єри.

6. Чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і продавців товару:

6.1. Конкурентне середовище.

6.2. Цінова політика конкурентів.

6.3. Фаза економічного циклу.

6.4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції.

6.5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами.

6.6. Рівень інфляції.

6.7. Валютні чинники.

58. Суть та види цінових стратегій на зовнішньому ринку.

Стратегія ціноутворення має сприяти досягненню певних цілей підприємства, які поділяються на три групи: — фінансові,— збутові, — ситуаційні,

Розрізняють кілька видів цінових стратегій: 1. Стратегія відшкодування повних витрат. Застосовується великими підприємствами чи підприємствами, що випускають унікальну продукцію або мають монопольне становище на ринку. Вони можуть встановлювати ціни на максимально високому рівні, що включає витрати виробництва та максимальний прибуток. Такі підприємства виконують роль цінових лідерів, а всі останні проводять політику слідування за лідером. 2. Стратегія "зняття вершків" застосовується до захищених патентом нових товарів і полягає в послідовному охопленні різних дохідних сегментів ринку. 3. Стратегія прориву або проникнення на ринок. Ґрунтується на встановленні низьких цін для швидкого проникнення на нові для підприємства ринки. Застосовується щодо нових товарів, які порівняно легко можуть бути відтворені конкурентами і характеризується високою еластичністю попиту. 4. Стратегія пов'язаного ціноутворення. її суть полягає у порівняно низькій ціні на основні вироби за одночасного високого рівня цін на супутні (компліментарні) товари, особливо на запасні частини, витратні матеріали. 5. Стратегія престижних цін. Застосовується всесвітньо відомими підприємствами, що мають гарну репутацію, споживач платить за престиж торговельної марки. 6. Стратегія цінової диференціації полягає в тому, що на той самий товар встановлюється різний рівень ціни для різних груп споживачів (за визначеними критеріями). 7. Стратегії встановлення цін у рамках товарної номенклатури. Підхід до вибору стратегії ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною товарної номенклатури. У цьому випадку підприємство прагне розробити систему цін, яка забезпечувала б одержання максимального прибутку по номенклатурі в цілому. 8. Стратегія цінового вирівнювання ґрунтується на тісній інтеграції цінової та асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток від товарів, які успішно реалізуються і входять до асортиментної програми, має обов'язково покривати збитки, що виникають по інших товарах цього асортименту. 9. Стратегія трансфертних цін застосовується міжнародними корпораціями, які мають численні закордонні філії. Основні принципи, що лежать в основі трансфертного ціноутворення, такі: — максимізація прибутків для корпорації в цілому; — мінімізація податків, що сплачуються корпорацією в цілому; — мінімізація митних платежів; — удосконалення системи контролю материнською компанією фінансових потоків філій; тощо..