82. Правила правопису. Робота над їх засвоєнням

Поняття «орфограма» конкретизується під час вивчення орфографічних пра-

вил. До правил учень удаватиметься, розпізнаючи орфограми. Не менш важливі

орфографічні правила для організації практичної роботи з метою формування

правописних умінь і навичок.

Сучасна методична література класифікує всі орфографічні правила на такі

типи:

1. Одноваріантні правила, які пропонують для однієї й тієї самої фонетичної

чи граматичної ситуації лише один варіант написання (апостроф після префіксів,

що закінчуються на приголосний, перед коренем, який починається зі звуків [йа],

[йе], [йу], [йо], [йі]). Нерідко одноваріантне правило містить заборону, наприклад:

«Одну букву не можна залишати на рядку або переносити на наступний рядок».

2. Двоваріантні правила містять указівку щодо написання, коли є вибір одно-

го написання з двох варіантів. В українській орфографії таких правил небагато.

Це: правила написання відмінкових закінчень іменників (-ою, -ею, -єю; -ом, -ем),

прийменників і префіксів, префікса з- (с-), великої букви у словах тощо. Такі

правила мають свій алгоритм — не менше двох дій, виконання яких дає можли-

вість здійснити учневі вибір правильного написання, користуючись фонетичними,

граматичними чи семантичними орієнтирами.

3. Правила-рекомендації, інструкції щодо виконання дій, пов’язаних із пере-

віркою написання слова. Приклади — правила перевірки слів з ненаголошеними [е],

[и] в корені, дзвінкими й глухими приголосними на зразок просьба, молотьба.

Алгоритми цих правил найскладніші. Наприклад, щоб перевірити, яку букву

голосного слід писати в слові с…рий (підвал), учневі необхідно вимовити слово

відповідно до правил орфоепії, виявити в ньому наголошений склад, перевірити,

в якій частині слова ненаголошений голосний звук. А далі слід скористатися реко-

мендацією правила: змінити або дібрати таке споріднене слово, в якому голосний

кореня буде під наголосом (сиро, сирість). Порівняти слова с…рий, сиро, сирість

і визначити правильне написання: сирий.

Цілком зрозуміло, що правила зі складними алгоритмами засвоюються молод-

шими школярами зі значними труднощами. Отже, щоб забезпечити усвідомлення

логічної структури двоваріантних правил і правил-рекомендацій, необхідно орга-

нізувати на уроці ситуацію, коли учні самі виведуть правило індуктивним шляхом,

на основі спостережень і аналізу мовних фактів.

Готуючись до опрацювання орфографічної теми, учитель, крім аналізу лінг-

вістичної природи написання, має чітко визначити, які вміння необхідні учням для

перевірки орфограми. Так, засвоєння правопису слів з ненаголошеними [е], [и]

в корені спирається на вміння швидко й безпомилково визначати місце наголосу

в слові, розрізняти наголошені й ненаголошені голосні, вміти правильно знаходити

в слові корінь, добирати споріднені слова або утворювати словоформи, свідомо

вибирати з низки слів перевірні слова. У такий спосіб учитель з’ясовує вузлові

питання теми, які мають перебувати в центрі уваги, суміжні знання і вміння, на

які в ході роботи слід спиратися, конкретні труднощі, які доведеться долати.

У роботі над орфографічним правилом методисти виділяють етапи:

1) Постановка навчальної задачі шляхом створення проблемної систуації,

метою якої є мотивація вивчення правила.

2) Колективне виведення правила.

3) Робота над формулюванням правила й уточненням необхідного способу дії.

4) Первинне закріплення.

Проілюструємо процес роботи над правилом правопису закінчень іменників

першої відміни в орудному відмінку однини (4 клас).

1. Створення проблемної систуації.

Як правильно сказати і написати: Їжачок дріботів під грушою чи під грушею?

Діти стрибали під черешньою чи під черешнею? Сироїжки ростуть під березею

чи під березою?

2. Формулювання пізнавального завдання.

Як дізнатися, коли в орудному відмінку однини іменників першої відміни

пишемо закінчення -ою, а коли -ею або -єю?

3. Спостереження за мовним матеріалом, його аналіз. Виведення правила.

сосна — під сосною

межа — за межею яблуня — під яблунею лінія — лінією

річка — за річкою задача — над задачею

учениця — з ученицею

Відповідь на поставлене проблемне запитання. Запис опорних форм.

Їжачок дріботів під грушею (груша) і т. д.

5. Робота над формулюванням правила. Зіставлення самостійно зробленого

висновку з правилом, поданим у підручнику.

Уточнення необхідного способу дії. Складання схеми для відтворення здо-

бутих знань.

І відміна. Орудний відмінок однини

Н. в. -а -жа, -ча, -ша, -ща -я -ія

О. в. -ою -ею -ею -єю

6. Первинне закріплення правила.

Якщо правило — це керівництво до дії, то первинне закріплення його перед-

бачає письмо з детальним коментуванням усього ходу розв’язання орфографічної

задачі. Наприклад: під стел… . Іменник І відміни в орудному відмінку однини.

У називному відмінку стеля, виділяю закінчення -я. Тому пишу під стелею.

Після оволодіння цим алгоритмом можна перейти до стислого коментування

(пишу «ручкою», тому що «ручка») і самостійного запису учнями слів з пропу-

щеними закінченнями.

Складні орфографічні правила методисти радять розчленовувати, допомага-

ючи таким чином учням усвідомити їх структуру і запам’ятати. Так, прочитавши

правило перевірки слів з ненаголошеними [е], [и] в корені, слід поставити учням

низку запитань:

— Зі скількох частин складається правило?

— Про що йдеться в кожній із них?

— Яка з частин, на вашу думку, є головною?

Корисно структуру цього орфографічного правила подати у вигляді схеми:

1. Що потрібно перевіряти? (букви, що позначають ненаголошені голосні

[е], [и])

2. Де потрібно перевіряти? (у корені слова).

3. Як потрібно перевіряти? (змінити або дібрати споріднене слово).

4. Чим потрібно перевіряти? (наголошеним звуком).

Такий підхід до правила правопису слів з ненаголошеними [е], [и] в корені

створює надійне підґрунтя для вивчення іншого правила з подібною алгоритмічною структурою (про позначення звуків [х], [дь], [зь] у корені (легко, боротьба,

просьба). Після його засвоєння слід запропонувати учням зіставити обидва правила

і зробити висновок, чим вони схожі і чим відрізняються.

 У шкільній практиці навчання орфографії досить поширеними є пам’ятки,

які можуть подаватися в готовому вигляді або складатися під керівництвом учителя.

У такий спосіб молодші школярі засвоюють технологію користування орфогра-

фічним правилом, особливо на початкових етапах роботи за алгоритмом. Ось як

виглядає пам’ятка «Вживання апострофа після префіксів»:

1. Вимов і послухай слово.

2. Визнач, чи є в слові префікс.

3. Якщо префікс є, перевір, на який звук він закінчується.

4. Якщо на приголосний звук, виділи перший звук кореня.

5. Якщо корінь починається зі звука [й] (букви я, ю, є, ї), пиши апостроф.

Наприклад, учневі потрібно записати під диктовку слова розрізати, роз’яснити.

Ось як він має міркувати, виконуючи рекомендації пам’ятки:

1 крок. У слові розрізати префікс є.

2 крок. Префікс роз- закінчується на приголосний.

3 крок. Після префікса — [р]. Отже, апостроф не пишеться.

1 крок. У слові роз’яснити префікс є.

2 крок. Префікс роз- закінчується на приголосний.

3 крок. Після префікса — звуки [йа] (буква я). Отже, апостроф пишеться.

Орфографічні правила, як і визначення мовних понять, учням необхідно

запам’ятати. Ідеться не про зазубрювання, а про свідоме запам’ятовування. Під

час виконання різних орфографічних вправ учні багаторазово повторюють фор-

мулювання правила, яке вивчають, обґрунтовують правильність власної думки,

переносять знання на новий мовний матеріал.

Отже, засвоєння орфографічного правила є складним і багатоступеневим про-

цесом. Засвоїти правило — означає не тільки знати його формулювання й алгоритм

використання, але також уміти застосовувати правило в умовах висловлювання

власних думок, у писемному мовленні. Щоб оволодіти безпомилковим письмом

як видом мовленнєвої діяльності, орфографічна навичка має стати автоматизова-

ною. А для цього слід багато разів повторити певні дії, виконати велику кількість

вправ.