66. Сутність та значення реклами. Правове забезпечення рекламної діяльності в Україні.

Під рекламою розуміється цілеспрямована, оплачувана інформація про товари чи послуги і про їх виробників, поширювана відомим джерелом.

На операциональном рівні аналізу можна запропонувати таку робочу формулювання поняття "реклама": "Реклама - це процес інформування населення про товар, ознайомлення з ним, переконання в необхідності його покупки".

Реклама - комплекс засобів нецінового стимулювання збуту продукції і формування попиту на неї.

Рекламу можна розглядати як один з видів передачі інформації в торгівлі і як один з чотирьох елементів маркетингу (ринковеденія), тобто елементів ринкових операцій - товару, ціни, збуту, реклами.

Реклама - це дуже важливий і тонкий ринковий інструмент. В умовах розвиненого ринку, коли присутня висока конкуренція, і кожен продавець прагне максимально задовольнити потреби покупця, реклама може бути вирішальним фактором конкурентної боротьби. На кожній стадії купівельного циклу товару є свої особливості в реклами. Використання реклами лише як інструменту підвищення комерційної ефективності (так званий "рекламний пресинг") здатне привести до негативного результату.

Рекламна кампанія - це комплекс рекламних заходів, здійснюваних рекламодавцем із залученням одного чи декількох рекламних агентств, з використанням різних видів реклами і засобів поширення.

Незважаючи на те що реклама в її найбільш примітивних формах існувала впродовж багатьох століть, тільки в середині XIX століття вона почала поступово проникати в пресу, тобто стала надбанням широких кіл громадськості.

Знадобилося чи не понад півстоліття, щоб в кінці XIX століття в США і в 30-х роках XX століття у Франції з'явилися рекламні агентства, що стали прообразом нині існуючих.

Цілі і функції реклами

Рекламні матеріали служать багатьом цілям, і хоча, як може здатися, реклама завжди переслідує одну мету, насправді це не зовсім так.

Основні цілі реклами полягають в наступному:

- Привернути увагу потенційного покупця;

- Представити покупцю вигоди для нього від придбання товару (послуги);

- Надати покупцю можливості для додаткового вивчення товару;

- Формувати в споживача певний рівень знань про самий товар або послугу;

- Створити сприятливий образ (імідж) фірми-виробника або продавця, а також торговельної або промислової марки у споживачів і ділових партнерів;

- Формувати потреби в даному товар, послугу;

- Формувати позитивне ставлення до фірми;

- Спонукати потенційного покупця до придбання саме даного (рекламованого) товару у даної фірми, а не у конкурентів;

- Стимулювати збут товару, послуги;

- Сприяти прискоренню товарообігу;

- Зробити даного споживача постійним покупцем товару, постійним клієнтом даної фірми;

- Формувати в інших фірм образ надійного партнера;

- Нагадувати споживачу про фірму і її товари.

На практиці реклама рідко переслідує тільки одну мету, як правило, в одному рекламному заході мети перетинаються. Завдання реклами зводяться до наступного:

- Реклама нових для клієнта товарів і послуг;

- Реклама вже відомих клієнтові товарів і послуг як "підтримує" реклама;

- Реклама якогось героя (наприклад, президента банку);

- Відбудова від конкурента;

- Демонстрація майстерності рекламіста.

Функції реклами визначаються її цілями і завданнями. З усього їх розмаїття можна вказати наступні:

- Ідентифікація товару і його виробника і (або) продавця;

- Просування товарів, послуг чи ідей;

- Інформування (ознайомлення) покупців;

- Формування попиту та ін

У цих своїх ролях реклама, звичайно, повинна інформувати про наявність товару, його ціну, особливості та т.п. Однак, перш за все реклама повинна спонукати до покупки, і в цьому основне призначення реклами, її головна функція.

Реклама - один із способів просування товару на ринку. Вона існує заради того, щоб привернути до товару чи послуги стільки споживачів, скільки потрібно, щоб цей товар або цю послугу було вигідно виробляти. Реклама має сенс тоді, коли витрати на неї з лишком окупаються за рахунок збільшення продажів.

Реклама необхідна у випадках:

- Коли з'являється нова, нікому не відома фірма;

- Коли пропонується товар, ще не відомий покупцеві;

- Коли ринок заповнений однотипними товарами і продавцеві треба привернути увагу саме до свого продукту;

- Коли падає об'єм продажів;

- Коли продавець планує різке розширення обсягу продажів, "завоювання" нових ринкових територій, залучення нових клієнтів.

Щоб виконати своє основне призначення, реклама прагне знайти спосіб привернути увагу, завоювати потенційного покупця, а потім його "спокусити" і в кінцевому рахунку спонукати зробити покупку. Пошук таких способів триває протягом більше півстоліття і привів до сучасних їх форм. Все різноманіття прийомів орієнтоване на те, щоб представити покупцеві його власний образ, який відповідає його ж сподіванням і очікуванням.

Реклама виявляється марною тратою грошей у випадках:

- Коли на ринку продажів панує товар-монополіст;

- Коли товар і так прекрасно розходиться, інакше кажучи, в умовах дефіциту або ажіотажного попиту;

- Коли зростання продажів можна стимулювати іншими, нерекламним і, головне, більш дешевими методами;

- Коли продавець з яких-небудь міркувань не бажає збільшувати обсяг продажів;

- Коли в рекламі не потребує низькодохідних частина населення.

Нормативно-правова база маркетингової діяльності в Україні.

Формування в Україні «ринку покупця», який є втіленням концепції маркетингу, відбувається у складних умовах. Однак уже створено нормативно-правову базу, яка регламентує маркетингову діяльність українських підприємців.

Державне регулювання потрібне, по-перше, щоб створити нормальні умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати.

Саме на це спрямовані Закони України:

– «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (1992 p.).

– «Про Антимонопольний комітет України» (1992 р.).

– «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996 р.).

Згідно з цими законами до методів недобросовісної конкуренції, зокрема, відносять:

– неправомірне використання товарного знака, фірмового імені, копіювання товарів іншого підприємця;

– розповсюдження неправдивих відомостей, що можуть зашкодити діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

– отримання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації іншого підприємця тощо.

Створений на основі відповідного закону Антимонопольний комітет України, який має територіальні відділення у всіх областях України, усіляко сприяє демонополізації товарних ринків. Зокрема, комітет затвердив Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку (1994 p.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного товару становить 35 %.

Антимонопольний комітет веде облік підприємств-монополістів і контролює їхню діяльність, зокрема рівень цін на товари.

Створено нормативно-правову базу і для здійснення маркетингової діяльності У всіх чотирьох основних напрямах, що їх охоплює комплекс маркетингу (див. §1.2). Так, для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 p.). Згідно з цим Декретом в Україні створено Державну систему сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов’язкову сертифікацію. Уразі порушення цього положення застосовуються штрафні санкції у розмірі 25 % вартості реалізованих товарів.

Важливе значення для успішного розв'язання проблеми якості товарів і послуг має Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» (2001 p.).

Для захисту прав виробників марочних товарів щодо неприпустимості їх підробки прийнято Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1994 р.).

З прийняттям цього закону Україна офіційно приєдналася до Паризької конвенції — міжнародної організації із сторічним стажем, яка охороняє права промислової власності підприємств, закріплені товарними знаками. Це дає можливість боротися з виробниками всіляких підробок під продукцію всесвітньо відомих фірм, яких багато потрапляє на вітчизняний ринок. Водночас і українські виробники марочних товарів мають юридичний захист на зовнішніх ринках.

Законодавчі акти, що регламентують підприємницьку діяльність, безпосередньо торкнулися і другої складової комплексу маркетингу — ціноутворення. На більшість видів продукції ціни вивільнені. Але на товари монопольних виробників їх контролює держава, що зазначене, зокрема, в України «Про природні монополії» (2000 p.).

Не залишились поза увагою і ціни на експортну продукцію. Прагнучи вийти на зовнішні насичені ринки, українські підприємці часом встановлювали занижені ціни, що трактується світовим співтовариством як різновид недобросовісної конкуренції. Проти порушників антидемпінгового законодавства в багатьох країнах вживають доволі серйозні санкції. Окрім високого штрафу, на товар накладають антидемпінгове мито, унаслідок чого він стає неконкурентоспроможним.

На врегулювання цієї проблеми спрямований Указ Президента України «Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій» (1994р.).

У ринкових умовах необхідно було повністю перебудувати систему матеріально-технічного забезпечення і збуту. За часів адміністративно-командної економіки постачальницька система була побудована за вертикальним принципом, коли всі матеріальні ресурси розподілялись ланцюгом «уряд — міністерство — главк — територіальні управління». Її перебудову було здійснено за Указом Президента України «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства» (1994р.).

Нові системи матеріального забезпечення і збуту формуються в Україні переважно за горизонтальним принципом і виконують інформаційно-комерційні функції. Підприємства, організації, оптові бази об'єднуються в інформаційно-комерційні мережі, учасники яких користуються безоплатним обміном інформацією між регіональними центрами, спеціальними банками даних. Впроваджуються нові форми організації збуту продукції, зокрема, на основі Закону України «Про лізинг» (1997 p.).

Впорядковуючи збутову діяльність підприємств на внутрішніх та зовнішніх ринках, Україна прагне приєднатись до ВТО — Всесвітньої організації торгівлі. На це спрямований Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» (2001 p.).

Ще одним важливим елементом комплексу маркетингу є маркетингові комунікації, передусім реклама. В Україні швидко розвивається ринок рекламних послуг, організовуються численні рекламні агентства. Але якість значної частини вітчизняної рекламної продукції низька, що зумовлене і браком кваліфікованих фахівців, і слабкою матеріальною базою рекламних агентств, і браком коштів у рекламодавців.

Велике значення для регламентації рекламної діяльності має Закон України «Про рекламу» (1996 p.). Він регламентує різні аспекти рекламної діяльності, зокрема забороняє популяризувати алкогольні напої та тютюнові вироби в засобах масової інформації; не дозволяє переривати рекламою демонстрування кіно та телефільмів, забороняє рекламу зброї, суттєво обмежує рекламу, спрямовану на неповнолітніх тощо.

Державне регулювання маркетингової діяльності має ще один важливий напрям — захист прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживача», введений удію 1991р., в який пізніше було внесено зміни й доповнення, передбачає різні штрафні санкції до його порушників, зокрема:

– за реалізацію імпортних товарів, які не відповідають нормам України щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів та збереження довкілля — 50 % вартості реалізованих товарів;

– за відмову в наданні необхідної, доступної і достовірної інформації про товари — 30 % вартості товарів;

– за ухилення від перевірки якості товарів — 100 % вартості товарів.

Згідно із законом, провідним державним органом із цих питань виступає Комітет України у справах захисту прав споживачів та його структури на місцях. Хоча ці органи і провадять значну роботу, проте вони не справляються з масою порушень прав споживачів, і на товарних ринках України панує правовий нігілізм.

Така ситуація спричинила виникнення громадських форм консюмеризму. Створено Українську асоціацію споживачів — недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів.

З 1994 р. в Україні діє система споживчої експертизи та сертифікації. Функціонують незалежні лабораторії у різних регіонах країни. В Одесі відкрито міжнародну школу консюмеризму. Виходить газета Української асоціації споживачів «Разом».

У 1997 р. створено Українську Асоціацію Маркетингу (УАМ), яка сприяє розвитку різних аспектів ринкових відносин і видає фаховий журнал «Маркетинг в Україні».

Отже, в Україні вже багато зроблено для створення цивілізованого ринку — ринку споживача.