1.Загальні дані про хворого (паспортна частина).

Врахування віку хворого, статі може дати попередню орієнтацію в поєднанні даного захворювання з можливими варіантами патології нервової системи. Ще більша цілеспрямованість лікарського мислення в цьому плані виходить з врахування основної професії хворого. Місце постійного проживання хворого орієнтує на врахування ендемічності тих чи інших захворювань, а також значення різноманітних факторів навколишнього середовища, наприклад - кліматичних.

2.Скарги хворого.

Досконале вияснення скарг, їх деталізація і правильна оцінка відіграє виключно важливу роль для обгрунтування діагнозу. Описання скарг проводиться не в порядку їх пред'явлення і викладу самим хворим, а в залежності від важливості: головні і другорядні. Лікарське формулювання описуваних скарг повинно відрізнятися чіткістю, хорошим стилем і раціональною лаконічністю. По своїй характеристиці скарги повинні містити певні критерії лікарської оцінки по їх топіко-діагностичній і клініко- діагностичній суті. Інколи потрібно більш детально описувати і розкривати скаргу. Наприклад, хворий може скаржитися "болять ноги". Насправді має місце слабість ніг, явища парезу, але без болі в них. Таке детальне творче описання скарг тим більше необхідне, коли їх зміст є незвичайним.

3. Анамнез хвороби.

Має одне з вирішальних значень в Правильній діагностиці, а потім і в наступному лікуванні хворого. Анамнез хвороби повинен відображати особливості початку захворювання і його динаміку, тобто протікання захворювання, можливий зв'язок з якимись конкретними факторами, послідовність появи.

Необхідно детально вияснити про лікування, яке проводилося раніше і його ефективність.

3. Анамнез життя.

Правильно зібраний анамнез дозволяє виявити особливості формування особистості хворого, преморбідного фонового стану, а інколи і причини даного захворювання. Наприклад: обтяжена спадковість, несприятливі ситуації в особистому житті або на роботі, професійні шкідливості і т.д.

Для отримання необхідних відомостей доцільно з допомогою додаткових питань направляти розповідь хворого в потрібному плані. Питання, які торкаються інтимних сторін життя хворого, перенесених захворювань (наприклад, венеричних, психічних), не слід задавати в присутності інших хворих і персоналу. При наявності порушень мови, свідомості анамнестичні дані слід отримати у родичів хворого, колег і інших осіб, які знали хворого, а також використати наявні медичні документи.

5. Об'єктивне обстеження.

По цьому розділу необхідно підкреслити, що обстеженню підлягає весь організм хворого, а не тільки спеціальний статус. В цьому відношенні не може бути ніякого формалізму, поспішності, поверховості. Тому що, як добре відомо, нерідко саме ознаки, симптоми, які проявляються в загальносоматичному статусі, наприклад, в стані шкірних покривів і інших не неврологічних систем, виявляються принципово вирішальними в виборі правильного напрямку до діагнозу захворювання. І навпаки, не врахування такого обстеження, огляд "по частинах" небезпечний серйозними упущеннями, які ведуть до лікарських діагностичних помилок.

При повному огляді слід враховувати вразливість пацієнта. Тому, необхідно проявляти великий такт, розумну настирливість. У випадку підвищеної втомлюваності, або поганого самопочуття і важкого стану хворого обстеження проводиться з необхідними паузами і перервами.

Обстеження неврологічного об'єктивного статусу потребує великої уваги як зі сторони лікаря, так і хворого. Все це, в свою чергу, потребує забезпечення певних умов і дотримання певних правил:

а) зовнішні умови - освітлення, тепле приміщення, відсутність відволікаючих подразників, зручні умови для обстеження рухів хворого і зручний підхід лікаря до обстеження хворого в лежачому стані і ін.;

б) у відношенні самого хворого - обстеження бажано проводити в ранковий час, коли хворий не дуже втомлений, положення хворого повинно бути в максимальному м'язовому розслабленні;

в) проведення обстеження потребує дотримання певних умов самим лікарем - всі інструкції для хворого повинні даватися чітко, індивідуально дохідливо, інколи з попереднім показом зразка, потрібного для виконання завдання; обстеження проводиться в прийнятій послідовності по функціональних сферах з дотриманням вибраної симетричності порівняння стану функцій справа і зліва; дотримання послідовності методичних прийомів, які використовуються, тобто від простіших до більш складних;

необхідність дотримання потрібної манери обстеження, в тому числі загальної зібраності, повного виключення розсіяності і хаотичності в ході обстеження, терплячість, раціональна настирливість і чіткість рухів, професійна м'якість манери проведення цього обстеження, без непотрібних, і тим більше ятрогенних, коментарів, випадкових реплік і т. д.