Урок 1. Філософія

Песталоцці-філософ багато в чому випередив Гегеля з його дидактикою. Людина як об’єкт спостереження самодостатнього розуму — це предтеча Канта. Якщо врахувати, що Песталоцці не здобув філософської освіти, мав проблеми зі стилем і правописом, можна уявити, наскільки йому було важко окреслити свою думку, перетворити її на поняття.

Міркування про власне життя і життя людства змушували постійно запитувати себе: «Хто я і що я?», «Що таке рід людський?», «Що я здійснив і що здійснить людство?» Песталоцці доходить висновку, що особиста доля і доля людства розвиваються паралельно. Він болісно намагається зрозуміти, як саме співвідноситься сила обставин і сила людської волі, що залежить від людини, а що визначено долею. Висновок, який робить учений: хоча обставини надзвичайно сильні, всетаки людська воля хоч трохи сильніша за них. І ця крихітна перевага схиляє шальку терезів на користь людини. Вона сама — фактор своєї долі. Саме це ствердження Песталоцці-філософа стає моментом народження Песталоцці-педагога.

Урок 2. Соціальна педагогіка

Він дуже довго «хворів» на політику — Французька революція бентежила його думки, як і думки всіх, хто вважав себе представником прогресивних сил часу. Але одного разу, приїхавши до міста Станц після вуличних боїв, він побачив групу переляканих дітей-сиріт, яких натовп притис до стіни. І він зрозумів: ось його покликання.

З цього моменту він присвятив себе вихованню дітей злидарів. Його метою стало вивести їх зі злидарського становища, але не шляхом вуличних бійок. Своєму методу він дав парадоксальну назву — політика любові. Він справді щиро вірив і віддано любив кожного, але при цьому, будучи реалістом, не розраховував на те, що здобута освіта допоможе біднякам пробитися в середні, а тим паче вищі класи. Народна школа, за його переконанням, була покликана готувати дітей бідняків до життя нижчих верств, до того життя, що їм судилося, а зовсім не до просування соціальними сходами. Але умови існування нижчих верств мали бути гідними, і зробити їх такими покликана освіта. Згодом Песталоцці обвинувачували в реакціонізмі, в закріпленні класових відмінностей, насправді ж це був лише тверезий реалізм педагога-практика, визнання об’єктивних суспільних реалій, які, можливо, й вийде коли-небудь змінити. Але для цього потрібна копітка і тривала праця. А поки що... Необхідно усвідомити, що освіта і виховання — зброя любові, альтернатива несправедливості, породженої кривавим натиском революції.

У міркуваннях Песталоцці доходить однієї з головних своїх ідей — ідеї парадоксальної, якщо врахувати реалії сучасного йому патріархального суспільства: він ставить материнське виховання вище за батьківське. Жінка-мати — ось найкращий провідник його думок, жінка, яка (за глибоким переконанням Песталоцці) надає людському досвіду більшої, ніж чоловік, обмеженості. Сам Песталоцці втратив батька в дитинстві. Його вихованням опікувалися дві жінки: слабовільна мати й енергійна служниця. Саме владна служниця стала прообразом Гертруди, персонажа головного дидактичного твору Песталоцці «Як Гертруда вчить дітей». Владна служниця в концепції Песталоцці уособлює той дух і образ материнства, який він прагнув прищепити новому поколінню матерів. Отже, визначивши вихідні пункти своєї ідеології, Песталоцці розпочав створення педагогічної концепції, що стала підґрунтям методики початкового навчання дітей.