Еліпсис

Еліпсис (грец. ελλειψιζ — пропуск, нестача) — це стилістична фігура, по­будована шляхом пропуску слова або кількох слів. Наприклад: Зостались ви, пісні старії, Щоб старину згадати нам, Старим – літа їх молодії.(О. Корсун) В останньому рядку тут опущено слово «згадати».  Людині - все людське на цій непокірній землі (М. Рильський).

Еліпсис може посилювати динамічність фрази, напру­женість зміни дії, підкреслювати лаконізм, ліричну схвильо­ваність, розмовні інтонації. Еліпсис часто трапляється в прислів'ях і приказках.

Плеоназм

 Плеоназм (грец. πλεονασμόζ — надмірність) — це стилістична фігура, що ґрунтується на синонімічному повторі попереднього слова: ждати — чекати, пам'ятай, не забувай, тишком-нишком і т. д. Плеонастичний повтор не мотивований логічно і вживається як засіб стилістичного увиразнення мовлення. Найчастіше вживаний у народнопоетичній творчості: «Під ним кониченько, // Під ним вороненький // Сильно дужий» (народна пісня). Трапляється й у літературній поезії:

Серед мороку, бурі-негоди Цілу ніч буде човен блукати. (Леся Українка)

Тавтологія

Тавтологія (від грец. ταύτό – те саме і λόγοζ – слово) – це стилістична фігура, що ґрунтується на однокореневому повторі попе­реднього слова: диво дивне, темниця темна, тьма-тьмуща і т. д. Як і плеоназм, тавтологія немотивована логічно і вводиться в текст зі стилістичних міркувань. Найтиповішим уживання цієї фігури є для народнопоетичної творчості, проте досить часто вона трапляється й у літературній поезії: «У чужую сторононьку, // Да на чужу чужиноньку» (народна пісня); Прощаннячко, прощай. Ця місячна соната. Прощаннячко, прости... (С. Сапеляк)



Градація

Градація (лат.  gradatio - поступове підвищення, посилення) - стилiстична фiгуpа певної будови, в якій кожна наступна частина посилює (або послаблює), нагнітає смислове чи емоційно-експресивне значення. Градація буває висхідна, при ній стилістичний ефект збільшується, наростає і посилюється значення з додаванням кожного наступного компонента фігури: Прийшов, побачив, переміг (Юлій Цезар). Градація низхідна, навпаки, характеризується з кожною наступною частиною зменшенням значення, спаданням стилістичного ефекту і враження від нього: Hа майданi пил спадає. Замовкає piч. Вечip. Hiч (П. Тичина).

Антитеза

Антитеза (грец. άντίθεσιζ — проти­ставлення) — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Наприклад: «Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе» (Т. Шевченко). Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. (І. Котляревський), «Ситий голодного не розуміє», «Багатство дме, а бідність вдвоє гне». 

ОКСЮМОРОН =оксиморон

Оксюморон – (грец.  οξόμωρον — нісенітниця), — це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. На­приклад: «На нашій — не своїй землі» (Т. Шевченко); «довго тягтиметься мить» (Є. Плужник); «холодний окріп нарзану» (М. Лєрмонтов). Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Леся Українка); Ти мовчанням менi кpичи; говоpю я з тобою мовчки (В. Симоненко).