Наслідки індустріалізації:

• перетворення України із аграрної країни в індустріально-аграрну;

• збільшення промислового потенціалу в 7 разів;

• залучення в промисловість України значної частини загальносоюзних коштів (20 %);

• виникнення в українській промисловості нових галузей (кольорова металургія, електрометалургія, маргаринова промисловість тощо);

• здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства, що спричинило перехід до насильницької колективізації;

• низький життєвий рівень населення;

• ліквідація ринкових відносин, створення командно-адміністративної економіки.

2. Колективізація та її наслідки.

Запитання.

Відповісти на запитання письмово.

3. Коли взято курс на кооперування села та форсовану колективізацію, що вона передбачала, визначення колективізації.

4. Порівняти статтю Сталіна «Запаморочення від успіхів» та директивний лист ЦК ВКП(б) «Про колективізацію».

5. Що означала політика ліквідації куркульства як классу, якими були її наслідки.

6. Наслідки колективізації.

Грудень 1927 р. — XV з'їзд ВКП(б) взяв курс на кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза 1927-1928рр.

Однак у 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію, яка передбачала:

• ліквідацію самостійних селянських господарств;

• насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи);

• ліквідацію куркульства як класу;

• масові репресії проти селян, що не бажали вступати в колгоспи.

Колективізація — примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Завдання колективізації:

• налагодження каналу перекачування коштів із — села до міста потреби індустріалізації;

• забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;

• перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;

• ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже, ліквідація куркульства як класу.

Хід колективізації

Січень 1928 р. — рішення політбюро ЦК ВКП(б) про примусове влучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсованої колективізації.

1928 р. — створення першої машинно-тракторної станції (МТС) в Україні. Основне завдання МТС — виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів, посилення впливу держави на село.

Листопад 1929 р. — курс на суцільну колективізацію села. Пленум ЦК ВКП(б) заслухав доповідь першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі», в якій зазначалося, що Україна повинна у найкоротший строк впровадити колективізацію й показати приклад іншим республікам (колективізація в Україні мала завершитися восени 1931 р. або навесні 1932р.).

Лютий 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям, у якому ставилося завдання колективізувати степ за час весняної посівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930р., що призвело до застосування насильницьких методів колективізації (до 1 березня 1930 р. було примусово колективізовано 62,8 % селянських господарств).

Осінь 1929 р. — весна 1930 р. — хвиля селянських виступів та повстань.

Березень 1930 р. — стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій він виступив проти надмірностей у колгоспному будівництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські організації на місцях. Селянам дозволялося виходити з колгоспів. Це був маневр сталінського керівництва, спрямований на заспокоєння селян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.

Осінь 1930 р. — директивний лист ЦК ВКП(б) «Про колективізацію», який закликав найрішучішими методами й темпами завершити цей процес, що призвело до нового етапу колективізації. Повторне об'єднання селян у колгоспи в Україні мало завершитися до кінця 1931 р. (до кінця 1932 р. в Україні були об'єднані у колгоспи близько 70 % селянських господарств, що володіли 80 % посівних площ).

Ліквідація куркульства як класу

Сталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого класу заможних господарів, яких називали «куркулями».

Мета: передача колгоспам (державі) найприбутковіших селянських господарств разом із землею та реманентом, вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, ліквідація найзаможнішого прошарку селян, яких радянська влада вважала джерелом капіталізму на селі.

30 січня 1930 р. — постанова Політбюро ЦК ВКП(б), яка поділяла куркулів на 3 категорії, кожній з яких призначалася певна міра покарання:

1. Активні вороги радянської влади, учасники антирадянських виступів (10-річне ув'язнення або розстріл).

2. Пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в рамках радянського законодавства боронити свою власність (конфіскація майна, виселення до північних та східних районів СРСР).

3. Лояльні до політики більшовиків, ті, що не чинили опору радянській владі, але не бажали вступати до колгоспів (переселення за територію колгоспів, надання гіршої землі).

У результаті під розкуркулення потрапило близько 200 тис. гос­подарств, від чого постраждали 1,2–1,4 млн. чоловік, із них 860 тис. виселили на Північ і до Сибіру.

Наслідки колективізації:

• одержано кошти для індустріалізації;

• знищення найбільш працездатних селянських господарств;

• занепад почуття індивідуалізму, властивого українському селянинові;

• дезорганізація аграрного сектору (індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими);

• наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо);

• утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі;

• голодомор 1932-1933 рр.