Система і види органів державної влади

За Ку термін державний орган та орган держави не вживаються. Натомість має місце посилання на органи державної влади. Ці поняття з теоретичної точки зору як правило визнаються тотожними. Положення кожного органу врегульовано правовими нормами утворює його правовий статус. Правовий статус включає: завдання діяльності органу, що вказує на його певне соціальне призначення; компетенцію органу, що включає предмети відання, функції та повноваження органу; акти і дії органу; порядок формування органу; внутрішня організація органу державної влади; порядок (процедура) роботи органу і юр відповідальність органу.

Органи державної влади фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Класифікація органів державної влади: За характером: первинні, які утворюються населенням (ВРУ, През) і вторинні, які утворюються первинними і їм підзвітні (Кабмін,...); За порядком утв: орг що обираються, що призначаються і органи склад яких затверджується; за порядком прийняття рішень: колегіальні, що прийм рішення після обговорення шляхом голосування (ВРУ, Кабмін), єдиноначальні або одноособові — ріш яких приймаєтьс керівниками цих органів особисто (міністерства, інш центр орг вик влади, місц держ адміністрації); за особливістю повноважень: парламент, що здійснює повноваження у сфері законотворчості, Президент, що представляє інтереси держави, уряд та інші органи вик влади, що здійснюють виконавчу діяльність, суди, що здійсн діяльність у сфері правосуддя, контрольно-наглядові органи, що здійсн нагляд за дотриманням законності (прокуратура), правоохоронні органи, що реалізують функції у сфері охорони правопорядку, спеціальні органи, що захищають інтереси держави та створюють умови для виконання функцій держави (рах палата, уповноваж з прав людини, РНБО).

Знайти по 5 прикл що не належ до жодної з гілок влади.

Тема Виконавча влада в Україні

1. Загальна теорія парламентаризму.

2. Конст-прав статус ВРУ.

3. Склад і структура ВРУ.

4. Компетенція ВРУ.

Слово парламент пох з франц мови і дослівно означає говорити.

Парламент — загальнонаціональний представницький орган держави, що в більшості сучасних конституцій визначається як носій законодавчої влади. Хоча іноді законодавча влада може належати не тільки парламенту, а і громадянам У через референдуми, іноді законодавчу функцію можуть реалізовувати інши органи. На сьогодні парламенти діють в понад 160 країнах світу. Крім законодавчої парламенти виконують такі функції: представницька, установча, парламентського контролю, бюдж-фін, міжнар зв'язків тощо.

Кожна держава як правило має свою специфічну назву парламенту (ВРУ, федеральні збори рос федерації, конгрес — США, кортеси в Ісп тощо). Найбільший вплив на діяльність парламенту має форма правління, що існує в державі. За парламентської форми правління (UK, Italy, Germany) парламент відіграє вирішальну роль у формуванні уряду. Уряд є відповідальним перед парламентом. Діяльність парламенту разом з тим може бути достроково припинена через його розпуск главою держави.

Парл з презид формою правл (Мекс) характеризується тим, що парл не бере участь у форм уряду, уряд перед ним не відповідальний, відсутній інститут розпуску парламенту.

Парл зі зміш формою правл (Укр, Фр). През-парл і парл-през.

Парл в д-х з рад моделлю орг держ влади (КНР, КНДР, Куба).

Парламентаризм — така система організації держ влади, для якої характерне визнання провідної або істотної ролі парламенту. При цьому парламентаризм не можна пов'язувати з якоюсь існуюч в державі формою правління. Явище парламентаризму притаман кожній демократич державі незалежно від існуючої в цій державі форми правління.

За часом виникнення парл поділ на давні (середньовічні) — Ісландії, Великобрит; парл часів нової історії, пов'яз з бурз рев — США, Франц; парл що виникли після 2 світ війни — Нім, Іт, Австр; новітні парл — колиш респ СРСР та Схід Європи.

За структурою: однопалатні (монокамерні) — Укр; двопалатні (бікамерні, бікамеральні) — верх і нижня палата, парл із сильн верх палат і слабкою верх палатою.

Як правило парл обир на 4-5 років шляхом прямих виборів. Хоча верхня палата форм через непрямі вибори. Структура парламенту: керівництво парламенту — голова парламенту, президія парламента, інші керівні органи; комітети і комісії, парл більшість і парл опозиц, парл фракція.

Функції:

1) законодавча

2) представницька

3) установча — передб формування держ органів та установ, призначен-ня чи обрання посадових осіб або участь парламенту у цих процедурах

4) функція парлам контролю — найчастіше об'єктом парлам контролю виступає виконавча влада, іноді парламент може контролювати главу держави, судову владу, місцеве самоврядування, збройні сили тощо, при цьому контроль над виконавчою владою найчастіше має політичний хар-р, тоді як контроль над всіма іншими суб'єктами має юридичний хар-р, тобто за відсутності порушення правовохї норми не можна притягнути відповідного суб'єкта до відповідальності. Окремі напрямки парлам контролю здійснюються через створені парламентом та йому підпорядковані органи (Рахункова палата, уповноваж з прав людини тощо). Парлам відповідальність уряду реаліз у 2х формах: вотум недовіри — результат парламентської ініціативи, що знаходить свій вияв у резолюції недовіри уряду. Вотум недовіри може бути конструктивним - коли парламент або палата приймаючи резолюцію недовіри визначають одночасно голову нового уряду; деструктивний — за якого парламент або палата достроково припиняють повноваження уряду і при цьому не вчиняють юридично значимих дій щодо формування його нового складу.

Відмова в довірі — має місце коли уряд сам ставить питання про довіру найчастіше у зв'язку із певним актом прийняття якого він вимагає від парламенту (в Україні не застосовується).

5) фінінсово-бюджетна функція — полягає перш за все у повноваженні парламентів затверджувати державний бюджет та встановлювати податки.

6) зовнішньо-політ або міжнар зв — поляг у ратифік та денонсації міжнар дог-в закріплені за парламентами право оголошувати війну та укладати мирні угоди.

7) функція призначення референдуму — ВРУ має право призначати всеукр реф з питання про зміну тер У.

8) судові повноваж — діяльн слідчих комісій; парламенти мають право порушувати перед судовими органами питання про обвинувачення вищих посадових осіб у вчиненні злочину — так парламенти наділяються правом застосовувати процедуру імпічменту, суть якої полягає в тому, що за рішенням парламенту вища посадова особа позбавляється посади у зв'язку із вчиненням злочину, після чого піддається звичайному судовому переслідуванню; право парламенту оголошувати амністію — амністія оголош законом.