2. Міжнародний грошовий ринок.

Грошови́й ри́нок — це особливий сектор  ринку, на якому здійснюється  купівля  та  продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

З розвитком міжнародних кредитних і валютних відносин сформувався міжнародний грошовий ринок (найбільшими у світі ринками грошей є Нью-Йоркський, а також — ринки Лондона. Токіо, Парижа).

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інститути — банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, що грошовий ринок — важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку — по­пит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція — форму пропозиції позик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю на­давати позичальнику потрібні блага. Тому розмір відсоткового пла­тежу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну її дії.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облі­гаційний, банківський, обліковий, міжбанківський тощо.

Сьогодні в більшості держав світу вільна купівля і продаж валют здійснюється різними за величиною фінансовими корпораціями, інвестиційними і пенсійними фондами, експортно-імпортними компаніями, банками тощо, які в сукупності утворюють єдину міжнародну систему FОRЕХ (Foreign Currency Exchange Market) – міжнародний ринок обміну іноземних валют. Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. 

3. Еволюцію світової валютної системи.

Світова валютна система виникла наприкінці XIX ст. на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, міжнародного поділу праці, формування світового ринку, повсюдного поширення золотого стандарту. Її характерними елементами були наявність стабільних золотих валют у більшості розвинутих країн, чіткий механізм визначення взаємних валют, валютний ринок, узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів на основі вексельного обігу (що здійснювався через банківські перекази) та золота. Золото виконувало всі функції грошей, що забезпечувало стабільність валютної системи, вільне переливання капіталу між країнами, необмежений обмін національних валют та ін. Ця система була закріплена у міждержавних угодах.

Світова валютна система виступає однією з рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних відносин, або навпаки — обмежувати їх інтенсивність, оскільки через світову валютну систему відбувається перелив капіталів з однієї країни в іншу, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності, а інколи переміщуються економічні негаразди (інфляція, безробіття) з одних країн в інші. Тому розширення міжнародних валютних відносин значною мірою залежить від характеру глобалізації валютної системи та дієвості функціонування її інститутів.

Етапи еволюції світової валютної системи

І — 1867 р. Паризька конференція — єдиним мірилом світових грошей визнано золото (золотий стандарт).

Золотомонетний стандарт. Ознаки:

— функціонування золота в якості світових грошей;

— фіксація золотого вмісту національної валюти;

— наявність фіксованих валютних курсів;

— на внутрішньому ринку золото виконувало всі функції грошей;

— вільне карбування золотих монет;

— банкноти і білонні монети вільно розмінювалися на золоті.

II — 1922 р. Генуезька конференція — національні кредитні гроші почали використовувати як міжнародні платіжні засоби (золотий стандарт).

Золото-зливковий стандарт. Ознаки:

— в обігу відсутні золоті монети;

— банкноти і білонні монети розмінювалися на золоті злитки;

— відмінено вільне карбування золотих монет.

III — 1944 р. Бреттон-Вудська конференція — впроваджено золотодевізний та доларовий стандарти (золотий стандарт).

Золотовалютний стандарт (валютний). Ознаки:

— збереження ролі золота як розрахункової одиниці в міжнародному обігу;

— фіксовані валютні курси;

— заборона вільної купівлі-продажу золота;

— долар у режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота.

IV — 1976—1978рр. Ямайська конференція — завершено демонетизацію золота і офіційно впроваджено стандарт СПЗ.

Паперово-валютний стандарт. Ознаки:

— повна демонетизація золота у сфері валютних відносин;

— анульовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін;

— колективна валюта СПЗ стала головним резервним активом та засобом світових грошей;

— впровадження плаваючих валютних курсів для національних грошових одиниць.