37. Причини Виникнення сітуації "педагогічної занедбаності" та "безпрітульності".

Основну роль педагогічної занедбаності грають батьки, їх педагогічна некомпетентність, низький рівень освіченості, відсутність педагогічних і психологічних знань для підготовки дітей до шкільного життя, відсутність дитячих таких закладів. Так під час знайомства з порожніми власними справами учнів 6 класу (рис. 1) і (рис. 2), розмов із батьками виявлено наступна картина: жодного з 9 учнів від батьків немає вищої освіти. У2-х учнів батьки маютьсреднеспециальное освіту, у 1-го дитини батьки мають основне середню освіту, в інших 6 хлопців батьки мають лише основну освіту, природно такі батьки може допомогти дитині у гарній підготовки до школі. Основними шляхами попередження педагогічної занедбаності є:

- вдосконалення всієї хірургічної роботи школи з навчання й виховання школярів;

- забезпечити наступність у діяльності дошкільних установ та школи, вчителів початкових класів та педагогів середній і старшої щаблів навчання, вчителів, що працюють у даному класі;

- глибоке вивчення особистості школяра, умов його сімейного виховання;

- включення кожного школяра у різні види пізнавальної, трудовий, громадської, спортивної, художньої діяльності;

- взаємодія школи, сім'ї, позашкільних установ, громадськості в виховній роботі з дітьми і підлітками.

Робота з попередження й подоланню посталої педагогічної занедбаності потребує копіткої індивідуальної роботи вчителя, вихователя з дітьми і організації постійних педагогічних спостережень, глибокого вивчення учня, своєчасного розтину причин, що призводять до ускладнень у його навчанні й фізичному вихованні, виявлення і усунення несприятливих умов виховання у ній, організації необхідної допомоги у вченні.

Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться ідо навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

За ступенем педагогічної занедбаності важких дітей можна поділити на чотири групи:

1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Для них характерні негативні моральні якості, такі як нечемність, брехливість, грубощі тощо;

2) педагогічно занедбані діти, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну та норми моральної поведінки, постійно проявляють негативні моральні риси особистості;

3) підлітки-правопорушники, які перебуваю, ь на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ;

4) неповнолітні злочинці - педагогічно занедбані підлітки, які вчинили кримінальні злочини й направлені судомі до виправно-трудових колоній.

Проблеми появи та перевиховання педагогічна занедбаних дітей турбували людей упродовж всієї історії. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, знедолені, сироти, діти-правопорушники.

38. Основні моделі консультативної допомоги сім'ї. Психологія консультування з приводу подружніх проблем.

За своєю орієнтованості психологічна допомога може надаватись:  а) переважно одному члену сім'ї у зв'язку з проблемами, які прямо чи опосередковано викликані його сімейним життям або її відсутністю;  б) шлюбної або предбрачной парі;  в) сім'ї в цілому;  г) батькам або батькам;  д) батькам і дітям;  е) дитині чи підлітку.  За своїм характером психологічна допомога може полягати:  а) у рекомендації організаційних заходів, пов'язаних з вихованням дитини, таких, як напрям в спеціальні або допоміжні школи, спеціальні дитячі сади, направлення на додаткові консультації у психоневролога, логопеда, психолога-консультанта іншого профілю і т. д.;  б) в рекомендації методів виховання, навчання;  в) у професійній орієнтації підлітків;  г) у визначенні готовності дитини до шкільного навчання та виявленні причин труднощів у навчанні;  д) у здійсненні психотерапевтичних і психокорекційних впливів.  Усі зазначені види допомоги є психологічними в тому сенсі, що вони націлені на проблеми, викликані психологічними причинами, і засновані на психологічному впливі.  Педагогічна модель базується на гіпотезі недостатньою педагогічної компетентності батьків і передбачає надання їм допомоги у вихованні дітей. При цьому виді допомоги особою, щодо якої планується і здійснюється вплив, є той член сім'ї, на якого скаржаться, перш за все дитина. Консультант аналізує разом з батьками ситуацію, що склалася і виробляє програму заходів, спрямованих на її зміну.  Консультант виступає в ролі фахівця, якому краще консультованого відомі проблеми, прийоми та засоби виховання, він може давати поради, завдання, перевіряти їх виконання і т. д. За своєю професійної підготовки та орієнтації консультанти, що працюють у цій моделі, педагоги та соціальні працівники, рідше психологи.  Діагностична модель грунтується на припущенні дефіциту спеціальних знань у батьків, які дозволили б їм прийняти правильне рішення, і передбачає надання допомоги у вигляді винесення діагностичного висновку, що послужить основою для організаційних рішень, в тому числі і перебувають у відвідуванні інших фахівців. Як правило, в рамках цієї моделі об'єктом діагностики виявляються діти або підлітки з відставанням у розвитку, з труднощами в навчанні, з відхиленнями в поведінці, а допомога надається батькам у вигляді рекомендацій тих чи інших рішень.  Соціальна модель допомогу базується на припущенні, що сімейні труднощі результат несприятливих обставин, і крім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій передбачає безпосереднє втручання в ці обставини життя клієнтів. Такого роду допомога надається, наприклад, службою знайомств, яка надає реальну можливість клієнтам створити сім'ю.  Медична модель допомоги передбачає, що в основі сімейних труднощів лежать хвороби, хворобливі стани або хворобливий розвиток особи одного або обох подружжя, дитину. Відповідно зусилля фахівців спрямовані на лікування цієї хвороби, реабілітацію хворих членів сім'ї, адаптацію здорових членів родини до особливостей хворих.  Психологічна (психотерапевтична) модель допомоги передбачає, що причини тих чи інших проблем або негараздів у родині лежать або під внутрішньосімейного спілкуванні, або в особистісних особливостях членів сім'ї. І те й інше розглядається не як наслідок хвороби когось із членів сім'ї, а як закономірний, хоча і негативне, наслідок розвитку членів сім'ї і родини в цілому. Іншими словами, психологічна модель розглядає сімейні дисгармонії, в тому числі пов'язані з розвитком особистості дитини, її поведінкою, в рамках саморушного процесу. У цьому процесі вихідні передумови у вигляді особливостей мотивації шлюбу чи поведінки дитини, стереотипів батьківської сім'ї та сформованого життєвого стилю, системи відносин до людей і подій, особистісних рис і т. д. породжують систему емоційних зв'язків, взаємовідносин, що реалізуються у спілкуванні. Особливості цих зв'язків і спілкування в цілому, у свою чергу, служать передумовами внутрішньоособистісних конфліктів, зумовлюють способи неадекватного реагування на ситуації, що зачіпають життя сім'ї. Психологічна модель передбачає аналіз сімейної ситуації клієнта та його особистості та створення на його основі «діагнозу», який дозволяє психолога-консультанта, психотерапевта допомогти сім'ї і її членам. Ця допомога полягає в тому, щоб розірвати порочне коло, в якому конфлікти породжують дезадаптивні риси членів сім'ї, а ті, у свою чергу, породжують конфліктнеспілкування. [17; 89]  Психологічна (психотерапевтична) модель в якості свого основного «знаряддя» використовує не самі по собі абстрактно взяті знання, не авторитет науки і не силу і вплив соціальних інститутів, а закономірності людського буття і спілкування як спілкування в сім'ї, так і спілкування між консультантом та його клієнтами. Грунтуючись на цих закономірностях, фахівець намагається посилити внутрішні ресурси родини в цілому і її членів, необхідні їм для того, щоб самим справлятися з виникаючими труднощами.  Психологічна (психотерапевтична) модель допомоги використовується насамперед у роботі психологів, психіатрів, психотерапевтів, чиї уявлення про кризових станах людини дозволяють розпізнавати складну системну природу сімейних, дисгармоній.  Використання методів психологічного впливу.  У ситуації надання психологічної допомоги в рамках психотерапевтичної моделі консультант спирається насамперед на  1) особистісні ресурси свого клієнта і на свої особистісні ресурси;  2) на закономірності і психотерапевтичний потенціал спілкування як в діаді консультант клієнт, так і в групі, в тому числі в сім'ї. Психолог-консультант, таким чином, апелює до розуму, емоціям, почуттям, потребам і мотивам клієнта, так само як до його здатності спілкуватися з людьми, при цьому використовуючи різні техніки, що приводять у рух ці ресурси клієнта. [46; 203]  Використання потреби у допомозі. Психотерапевтична модель допомоги передбачає роботу з сім'ями і членами сімей, які не тільки об'єктивно, але і суб'єктивно відчувають труднощі в сімейному спілкуванні та сімейному вихованні, тобто мотивовані на прийняття психологічної допомоги і добровільно звернулися в консультацію.  Таким чином, психотерапевтична модель консультативної психологічної допомоги передбачає: 1) встановлення контакту з клієнтом, який здоровий з медичної точки зору, але відчуває те чи інше неблагополуччя в сімейному житті, потребує допомоги і просить про неї; 2) проведення психологічної діагностики, спрямованої на виявлення причин неблагополуччя і визначення можливих форм допомоги; 3) власне консультативну роботу, корекційні або психотерапевтичні заходи, спрямовані на зняття наявного неблагополуччя шляхом активації власних психологічних ресурсівклієнта чи сім'ї в ціломуконсультування подружніх проблем