Абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрст ћуфхцчџшщъыьэюя абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрстћуфхцчџшщъыьэюя

Латинський алфавіт складається із 26 букв:

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

Діакритичні значки – додаткові значки до латинських літер, які вказують на вимову звука (наприклад, ż, ö, ł, ń, č, ü), зберігаються, але при формуванні списку за алфавітом до уваги не беруться.

Переклад або транслітерація кирилицею чи латиною бібліо­гра­фіч­ного опису праць, виданих мовами з особливою графікою, вклю­чається у відповідний алфавітний ряд, вказуючи в кінці (через .–) мову видання (наприклад, .– Яп., .– Араб.). Наприклад:

Фуджіта В. Робітничі дискусії у повоєнній Японії // Сякай ка­ґа­ку кєнкю.– 1965.– Т.17, №2.– С.57-93.– Яп.

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера

Основні елементи бібліографічного опису. До них належить інформація про автора (-ів), назву твору, вид видання, за потреби – про перевидання чи переклад, місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

Дані про автора. У науковій роботі ініціали осіб, яких згадують, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпа­ки – на перше місце ставлять прізвище. Ця вимога стосується і опису іноземними мовами. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні. Прізвища авторів поділяють комами (,). Якщо це роботи двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого і додаючи слова "та ін.", "et al." (для видань латинкою).

Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авто­рів, індивідуальних чи колективних (назву інституції, від імені якої публікується робота) подають після назви через косу лінію (/). У цьо­му випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна вказати перших три, додаючи слова "та ін.", "et al.". Можна також навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище наукового керівника або автора важливої наукової теорії не увійшли до переліку перших трьох.

Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, родові та шляхетські титули, посаду, місце праці, членство у наукових това­риствах чи академіях, які часто наводяться на титульних сторінках книг (проф., докт. істор. наук, член.-кор. НАН України, акад., Dr., Prof., Dr.hab., Sir, Lord, Marquis тощо) в описі опускають.

Дані про назву та вид видання. Назва роботи подається так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано дру­гу назву – відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокре­мивши від основної назви двокрапкою (:). Друга назва не ско­рочується.

Після назви, за потреби, уточнюються відомості про видання. Наприклад, "Навч. посібник", "Підручник", "Енцикл. словник", "Довідник", "Зб. статей", "Зб. наук. праць", "У 50 т.", " тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку (:). Слова в уточненні дозволяється скорочувати відповідно до норм (РСТ УРСР 1743–82).

Дані про переклад. Після назви через косу лінію (/) вка­зують дані про переклад: "Пер. з англ. С.Панчишина" або просто "Пер. з яп.", "Пер. з нім." . Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою (;) і перелічують авторів, як зазначено в 4.3.1.

Дані про перевидання. Дані про перевидання і опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подаються після даних про автора (-ів) і виділяються з обох боків тире (–). (У науковій роботі слід розрізняти тире (–) і дефіс (-)).

Порядковий номер видання подають завжди спочатку, арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До шифру додається через дефіс закінчення (-ге; -тє; -те; -ме); в англомовних виданнях додається "d", "th" без дефіса; у німецько­мовних – закінчення не додають, але після цифри ставлять крапку (.):

У виданні:	В описі:
Видання третє, перероблене і доповнене	3-тє вид., перероб. і доп.
2 виправлене видання	2-ге випр. вид.
Sixth edition	6th ed.
Fourth completely revized edition	4th compl. rev. ed.
Fünfte überarbeitet Auflage	5., überarb. Aufl.

Вихідні дані видання. Після інформації про ав­то­ра, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Після назви видання і після вихідних даних ставлять крапку і тире (.–).

Місце ви­дання наводять повністю у називному відмінку. Скорочується лише назва м.Київ (К.). В описах кних іноземними мовами допускається скорочення назв міст: англійською мовою – Нью-Йорка (N.Y.), російською – Москви (М.) та Санкт-Петербурга (Спб.). Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою (;). Якщо одна із двох назв міст не скорочується, тоді вказують повну назву обох. Наприклад, "М.; Спб.", "Київ; Львів". Але "К.; Львів" – буде помилкою!

Якщо місць видання три і більше, то вказують перше зі словами "та ін." (для книг латинкою – "etc.").Наприклад, у книзі написано: "New York, Chicago, San Francisco, Toronto, London", тоді в описі буде "N.Y. etc".

Якщо ж місце видання книги невідоме, то вказують "Б.м." (без місця) для книг українською мовою або "S.l.", для книг, виданих латинкою.

Після вказання місця видання ставлять двокрапку (:).

Наступним елементом вихідних даних є назва видавництва, яку подають коротко, без лапок, опускаючи слово "видавництво". Якщо у книзі зазначено два видавництва – то вказують обидва. Перед назвою кожного видавництва повинна стояти двокрапка (:). Наприклад:

Львів: Світ; Київ: Либідь

К.: Либідь: Основи

Якщо ж книгу видали спільно три чи більше видавництв, то вказують перше зі словами "та ін." або "etc.", у виданнях латинкою. Після назви видавництва ставлять кому (,) і вказують рік видання. Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово "рік", а також місяць і число не наводять.

Обов’язковими елементами бібліографічного опису електронних ресурсів є:

- автор(и) електронного документу;

- назва документу;

- тип документа у квадратних дужках;

- URL - уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу).

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно. Вимоги до кожного з елементів опису є такими.

Автор документу: на початку опису вказуються автори (перший, другий, третій та інші). Замість імені автора можливе використання адреси електронної пошти, якщо немає іншої інформації, яка дозволила б ідентифікувати автора. При цьому не можна вносити ніяких змін в адресі (наприклад, замінювати прописні літери на рядкові). Коли автор відомий під псевдонімом, то вказується адреса його електронної пошти у круглих дужках відразу після псевдоніма. Іншомовні прізвища та ініціали відокремлюються комою.

Подвійна ліво нахильна горизонтальна риска (//) підкреслює періодичність надходження листів на сервер.

Назва документу: друкується з великої літери без крапки у кінці.

Типи документів: друкуються у квадратних дужках, після яких ставиться крапка:

- база даних (Database);

- FTP-архів (FTP archive) - каталог файлової системи з доступом за протоколом FTP;

- On-line новини (On-line news posting) - стаття в Usenet або у локальній групі новин;

- текстовий файл (Text file) - файл з текстом, який можливо прочитати без спеціальної програми, тобто, у будь-якому текстовому редакторі;

- WWW-документ (WWW document) - документ HTML, який розташований на Web-сервері і продивляється із використанням спеціальної програми, яка називається Web-браузером.

Вимоги інтерпретування URL:

- до і після написання URL йде пробіл,

- URL не повинен закінчуватися двокрапкою, крапкою, комою або іншим подібним знаком,

- довгий URL може бути перенесеним на інший рядок. В такому випадку URL розбивається символом (“/“) без пробілу, який повинен бути останнім символом у першому рядку. Бажано друкувати адресу URL в один рядок для запобігання помилок.

Під час оформлення електронного ресурсу варто звернути увагу, що під час оформлення CD-ROM використовується фраза «Назва з титул. екрану», а під час оформлення Internet-джерела – використовується фраза «Режим доступу».

Обсяг видання – дані про кількість сторінок, аркушів, стовбців.

Якщо у виданні пронумерований лише один бік аркуша, тоді вказують кількість аркушів (арк.). Часто, особливо в енциклопе­дич­них та словникових виданнях, нумерують не сторінки, а стовбці. У такому випадку зазначають кількість стовбців (стб.). Якщо ж для нумерації були використані букви чи цифри, відмінні від арабських чи римських, то в описі використовують арабські цифри.

Правила оформлення літератури та джерел див. у додатку В.

Завершену й оформлену належним чином роботу обов'язково підписує автор на титульній сторінці.