Рішення.

Зміст операції	Кор. рахунків		Всього	В т.ч.
	Дт	Кт		поліетилен Казань15313-003	поліетилен FA-2210	шпуля картонна
Отримано сировину та матеріали від постачальника (без ПДВ)	201	631	260492	195000	64667	825
Податковий кредит з ПДВ у вартості сировини та матеріалів	641	631	52098	39000	12933	165
Послуги доставки (без ПДВ)	201	685	2000	1000	550	450
Податковий кредит з ПДВ у вартості послуг доставки	641	685	400	200	110	90
Перераховано за сировину та матеріали постачальнику з поточного рахунку	631	311	312590	234000	77600	990
Виплачено із каси за послуги доставки матеріалів та сировини	685	301	2400	1200	660	540

Операції за синтитичним рахунком 201 «Сировина та матеріали»

Рах.201 Сировина та матеріали
Дт		Кт
С-до	73770,00 (із умов задачи)	С-до
1	195000 (із табл.вище)	6	190000 (із умов задачи)
2	64667 (із табл.вище)	7	65850 (із умов задачи)
3	825 (із табл.вище)	8	1032 (із умов задачи)
4	1000 (із табл.вище)
5	550 (із табл.вище)
6	450 (із табл.вище)
Оборот	262492	Оборот	256882
С-до к	79380	С-до к

Аналітична відомість за рахунком 201 «Сировина та матеріали»

Наіменування сировини та матеріалів	С-до на 01.10.10		Надійшло		Використано		С-до на 01.11.10
	к-ть	сума	к-ть	сума	к-ть	сума	к-ть	сума
поліетилен 15313-003 Казань	6000	55000	18000	195000	19000	190000	5000	61000
				1000
поліетилен FA-2210	4000	18500	8000	64667	8000	65850	4000	17867
				550
шпуля картонна	270	270	990	825	1200	1032	60	513
				450
Всього		73770		262492		256882		79380

Підприємства торгівлі можуть отримувати товари безпосе­редньо від підприємств-виробників, від торгових посередників, закуповувати їх у приватних підприємців, у населення і т. ін.

Придбані товари приймають матеріально відповідальні для тимчасового зберігання на складі або ж для термінового продажу безпосередньо у торговій залі або іншому пункті продажу. Товари, що зберігаються на складі, оцінюють за первісною вартістю, у місцях продажу — за реалізаційними (продажними) цінами.

Торгова націнка - це різниця між продажною і купівельною (первісною) вартістю товару, тобто між вартістю товару за ціною продажу і його фактичною собівартістю. Сума торгової націнки повинна забезпечити покриття витрат торгового підприємства на реалізацію товару, сплату податкового зобов'язання з ПДВ та одержання певної суми прибутку.

При невеликому асортименті товарів підприємства роздріб­ної торгівлі визначають націнку індивідуально на кожен вид то­вару в конкретній сумі. Наприклад, якщо підприємство, яке прид­бало товару на 300 грн. (вартість з ПДВ), власну торгову націнку встановило на суму 100 грн., то загальна сума націнки станови­тиме:

Націнка = Сума ПДВ з купівельної вартості товару (50 грн.) + Націнка на купівельну вартість (100 грн.) + Сума ПДВ на торгову націнку (100 х 0,2 = 20 грн.) = 170 грн.,

а продажна вартість товару дорівнюватиме

250 + 170 = 420 грн.

При великому товарному асортименті суму торгової націнки визначають за встановленим відсотком до купівельної вартості товару. Наприклад, підприємство роздрібної торгівлі придбало товару на 6000 грн. (вартість з ПДВ), рівень торгової націнки встановлений у відсотках до купівельної вартості (50%), стано­витиме 6000 х 0,5 = 3000 грн., а продажна вартість товару 6000 + 3000 = 9000 грн.

У даному разі торгова націнка (3000 грн.) буде компенсувати суму ПДВ з купівельної вартості товару (1000 грн.), суму ПДВ з торгової націнки — 500 грн. та суму для покриття витрат підприємства і отримання прибутку — 1500 грн.

Розмір торгової націнки може застосовуватися у відсотках до купівельної вартості товару без суми ПДВ. У такому випадку суму націнки визначають аналогічно першому варіанту:

1000 + 5000 х 0,5 + 500 = 4000 грн.

Звідси продажна вартість товару становитиме: 5000 + 4000 = 9000 грн.

Для обліку торгової націнки призначено субрахунок 285 «Торгова націнка», який за своєю будовою і призначенням є ре­гулюючим, контрактивним до основного рахунка 282 «Товари в торгівлі». Використання цих субрахунків дає мож­ливість одночасно мати інформацію про дві оцінки товарів: за цінами продажу (на субрах. 282) та за фактичною собівартістю (різниця показників субрах. 282 та 285).

Субрахунок 285 за відношенням до балансу є пасивним: нарахована сума торгової націнки відображається за кредитом субрахунку, а її списання — за дебетом. Сальдо на цьому субра­хунку може бути лише за кредитом. Воно характеризує суму тор­гової націнки на нереалізовані товари (дебетове сальдо субра­хунку 282).

Питання 3. «Облік процесу виробництва.»

Наступним етапом господарської діяльності підприємства є процес вироб­ництва. Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських опе­рацій, пов'язаних з виготовленням продукції, виконанням робіт чи наданням послуг.

У процесі виробництва підприємство використовує засоби та предмети праці, а також безпосередню працю робітників, що призводить до виникнення ряду витрат, у тому числі, але не виключно:

• вартість виробничих запасів, використаних на виробництво;

• заробітна плата, нарахована виробничим працівникам, а також відрахуван­ня на соціальне страхування, які нерозривно пов'язані із нарахованою заробіт­ною платою;

• амортизація засобів праці - основних засобів, інших необоротних активів, зайнятих у виробництві.

Окрім цього, підприємство може нести витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням процесу виробництва.

Сукупність перерахованих витрат складає виробничу собівартість виготовле­ної продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Результатом процесу виробниц­тва є виготовлена готова продукція або виконані роботи чи надані послуги.

Отже, процес виробництва, з одного боку, передбачає понесення витрат, а з іншого - випуск готової продукції (робіт, послуг). На цій специфіці грун­туються завдання бухгалтерського обліку процесу виробництва, основними з яких є:

• формування інформації про витрати на виробництво продукції у розрізі їх елементів та статей;

• визначення собівартості виробленої готової продукції (робіт, послуг) у ціло­му, а також у розрізі її окремих видів, груп;

• розрахунок вартості незавершеного виробництва;

- контроль за фактичним витрачанням ресурсів підприємства у порівнянні з встановленими нормами та (або) планами.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознаками. Так, за призна­ченням витрати поділяють на основні і накладні.

До основних відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробницт­вом продукції і складають її речову основу (матеріали, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних відносять витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції витрати поділяють на прямі і непрямі.

Прямі витрати пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються безпосередньо, на підставі відповідних первинних документів (матеріали, комплектуючі вироби, заро­бітна плата виробничих працівників тощо).

Непрямі витрати можуть бути пов'язані з процесом виробництва, а мо­жуть відноситись до інших процесів загальної господарської діяльності підприємства. Непрямі виробничі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Такі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою (наприклад, пропорційно ос­новній заробітній платі виробничих працівників, матеріальним витратам, тощо), що дає змогу визначити, яка частка непрямих виробничих витрат має бути віднесена до собівартості того або іншого виду продукції. У системі бух­галтерського обліку непрямі виробничі витрати називаються загальновиробничі витрати.

Крім того, існують непрямі невиробничі витрати, які прийнято називати витрати періоду. Ці витрати безпосередньо не пов'язані з виробництвом про­дукції, виконанням робіт чи наданням послуг. Наприклад, до витрат періоду відноситься нарахована заробітна плата головного бухгалтера підприємства або амортизація будівлі, в якій розміщений апарат управління підприємством. Розмір витрат періоду у більшості випадків не залежить від обсягу діяльності підприємства, тобто від кількості виготовленої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг. Навіть за умови повної зупинки процесу виробництва розмір витрат періоду залишається сталим.

Витрати на виробництво обліковують в системі бухгалтерських рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Основним з них є ак­тивний стосовно балансу бухгалтерський рахунок 23 "Виробництво", на де­бетовій стороні якого відображають усі витрати, пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт, наданням послуг), а по кредиту - собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Аналогічно, як і до рахунка 20 „Виробничі запаси", до рахунка 23 „Виробництво" відкривають­ся аналітичні рахунки, на яких ведеться облік витрат на виробництво окремих видів (груп) продукції, робіт чи послуг. Протягом звітного періоду на дебеті синтетичного рахунка 23 "Виробництво" та дебеті аналітичних рахунків, відкритих з метою деталізації його інформації, відображають тільки прямі виробничі витрати, тобто ті, які безпосередньо включаються до собівартості окремих видів (груп) продукції, робіт чи послуг (витрати на матеріали, напівфабрикати, заробітну плату виробничих працівників, тощо).

Окрім рахунка 23 „Виробництво" для обліку процесу виробництва засто­совується бухгалтерський рахунок 91 „Загальновиробничі витрати", який має ознаки активного рахунка. На його дебетовій стороні протягом звітного періо­ду відображаються витрати на обслуговування та управління виробництвом. Наприкінці звітного періоду витрати, відображені на дебеті рахунка 91 "За­гальновиробничі витрати", у повній сумі списуються з кредиту цього рахунка в дебет рахунка 23 „Виробництво" з розподілом по окремих аналітичних ра­хунках, відкритих до останнього.

Таким чином, за дебетом рахунка 23 "Виробництво" та його аналітичних рахунків накопичуються як прямі, так і непрямі виробничі витрати, що скла­дають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції, робіт чи послуг. Залишок (сальдо) за рахунком 23 „Виробництво" може бути лише дебетовим і, у разі його наявності, означає суму витрат, які понесені на виготовлення продукції (робіт, послуг), проте технологічний про­цес по якій ще не закінчений (собівартість незавершеного виробництва).

Окрім рахунків 23 „Виробництво" та 91 „Загальновиробничі витрати" ок­ремі господарські операції процесу виробництва можуть обліковуватись на активних бухгалтерських рахунках 15 „Капітальні інвестиції", 24 „Брак у ви­робництві", 25 „Напівфабрикати", 26 „Готова продукція", 27 „Продукція сільськогосподарського призначення", 39 „Витрати майбутніх періодів".

Також необхідно в окрему групу виділити бухгалтерські рахунки класу 9 Плану рахунків (за виключенням 91 „Загальновиробничі витрати"), на яких здійснюється облік витрат, безпосередньо не пов'язаних з виробничим про­цесом підприємства. Вони призначені для обліку витрат періоду, - наприк­лад, рахунок 92 „Адміністративні витрати", який має ознаки активного ра­хунка та призначений для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Основними первинними документами, якими оформляються витрати на виробництво, є лімітно-забірні картки, видаткові накладні, відомості нара­хування заробітної плати, акти виконаних робіт чи наданих послуг сторонні­ми організаціями, тощо. На основі перерахованих первинних документів здійснюються записи на відповідних бухгалтерських рахунках.

Отже, під час виробництва в системі бухгалтерського обліку підприємства відображаються такі основні бухгалтерські проведення:

• на вартість використаних на виробництво окремих видів продукції (робіт, послуг) виробничих запасів:

Д-т рах. 23 "Виробництво"

К-т рах. 20 "Виробничі запаси";

• на суму нарахованої заробітної плати працівникам, що безпосередньо зайняті на виробництві окремих видів продукції (робіт, послуг):

Д-т рах. 23 "Виробництво".

К-т рах. 66 "Розрахунки за виплатами працівникам";

• на суму нарахованих внесків на соціальне страхування, що відносяться до заробітної плати працівників, що безпосередньо зайняті на виробництві окремих видів продукції (робіт, послуг):

Д-т рах. 23 "Виробництво".

К-т рах. 65 "Розрахунки за страхуванням;

• на суму нарахованої амортизації основних засобів, що використовуються для виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг):

Д-т рах. 23 "Виробництво".

К-т рах. 13 "Знос (амортизація) необоротних активів";

• на суму робіт (послуг) сторонніх підприємств чи організацій, наданих для виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг):

Д-т рах. 23 "Виробництво".

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Крім того, протягом звітного періоду в процесі виробництва можуть виникати вит­рати, пов'язані з виробництвом у цілому, тобто витрати, які не можна віднес­ти до собівартості окремих видів продукції. У такому разі проведення будуть мати такий вигляді:

• на суму нарахованої заробітної плати працівникам, що зайняті на виробництві, - наприклад, заробітна плата начальника цеху:

Д-т рах. 91 "Загальновиробничі витрати".

К-т рах. 66 "Розрахунки за виплатами працівникам";

• на суму нарахованих внесків на соціальне страхування, що відносяться до заробітної плати працівників, що зайняті на виробництві:

Д-т рах. 91 "Загальновиробничі витрати".

К-т рах. 65 "Розрахунки за страхуванням".

Як ми бачимо, у залежності від того, чи є витрати прямими, чи не прями­ми, змінюється лише дебет рахунка, на якому вони відображаються. При цьому кредитова сторона залишається незмінною.

По закінченні звітного періоду накопичені на однойменному рахунку 91 загальновиробничі витрати розподіляються, що відображається бухгалтерсь­ким проведенням:

Д-т рах. 23 "Виробництво".

К-т рах. 91 "Загальновиробничі витрати".

Після відображення останнього проведення на дебетовій стороні рахунка 23 „Виробництво" зібрані усі витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг).

Далі на кредитовій стороні цього рахунка відображається собівартість ви­готовленої готової продукції:

Д-т рах. 26 "Готова продукція".

К-т рах. 23 "Виробництво".

На практиці усі вище перераховані проведення, окрім синтетичних ра­хунків, також відображаються на аналітичних. Це здійснюється з метою виз­начення витрат на виробництво та собівартості окремих виробів (робіт, по­слуг).