Особливості перебігу захворювань органів травлення у пацієнтів похилого віку Хронічний гастрит (хг)

Хронічний гастрит - це хронічне запалення слизової оболонки шлунка з процесами її структурної перебудови (атрофія і регенерація), що супроводжують-ся, як правило, функціональною недостатністю шлунка, порушеннями моторики і інкреторної функції. Досить часто трапляються в похилому і старечому віці.

У старших людей переважають гіпоацидні і анацидні форми ХГ. Це зумовлено структурною перебудовою і розвитком атрофічних змін з боку різних елементів стінки шлунка, зокрема залозистого апарату. Етіологічні (екзогенні і ендогенні) фактори такі ж, як у пацієнтів більш молодого віку. Розрізняють 3 ступені морфологічних змін слизової оболонки шлунка: поверхневий гастрит, або початкова фаза; глибокий гастрит з ураженням залоз без атрофії, або проміжна фаза, і атрофічний гастрит, або кінцева фаза. У ППВ частіше трапляється атрофічний гастрит. Виділяють 3 форми атрофічного гастриту: чисто атрофічний і атрофічний з кишковою метаплазією. Як особливі форми виділяють: ригідний антральний гастрит, поліпозний і кістозний гастрити, які не мають специфічних клінічних симптомів.

Діагностика гастриту базується на ендоскопічних дослідженнях. Частота поліпозних гастритів з віком збільшується. Скарги і клініка у ППВ менш виражені, ніж у молодих, часто гастрит протікає латентно. У пацієнтів виникають скарги на відчуття важкості в шлунку, його переповнення. Тупий біль у надчеревній ділянці, що посилюється після їжі, відрижка повітрям, іноді тухлим яйцем, зниження апетиту. Найбільш патогномонічними ознаками хронічного гастриту у ППВ є відсутність вираженого погіршання самопочуття, значної втрати маси тіла, перевага диспепсичного синдрому над больовим і наявність секреторної недостатності шлунка.

Діагностика. Для встановлення діагнозу потрібно провести різні дослідження органів травлення (ФГДС, рН – метрію, рентгенологічне дослідження) в першу чергу для виключення раку шлунка з гістоморфологічним підтвердженням відповідних змін слизової оболонки шлунка.

Лікування. Лікування ХГ залежить від стану секреторної функції шлунка.

Програма лікування включає:

1. Дієта №1 з обмеженням жирів. При переході до нормального раціонального харчування розширення меню не повинно включати копченості, вироби з тіста, гострі приправи і спиртні напої. Харчування дробне 5 – 6 разів на добу.

2. Замісна терапія при відсутності в шлунку хлоридної кислоти і пепсину (натуральний шлунковий сік по 1 столовій ложці 3 – 5 раз на добу в 0,5 склянці води під час їжі) або – розведену хлоридну кислоту з пепсином. Бетацид і ацидин – пепсин (під час або після їжі) по 1 табл. 3 – 4 рази на день, розчинивши таблетку в 1/3 склянки води.

3. При больовому синдромі - спазмолітики (но – шпа, платифілін, папаверин, спазмолітин). Препарати атропіну чи беладони призначають з врахуванням відсутності глаукоми.

4. Церукал для нормалізації перистальтики.

5. Ферментні препарати (панкреатин по 1 гр. 4 рази на день перед їдою).

6. Настої лікарських трав (ромашка, подорожник, м’ята, деревій).

7. Результативне лікування в санаторіях: Єсентуки, Моршин, Миргород тощо.