18.2. Валютний ринок України

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продавати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати своїх валютні відносини – не мали б іноземної валюти для здійснення свої зовнішніх зобов’язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань. Такий ринок заведено називати валютним. Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків.

За своїм економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції. Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об’єкти, суб’єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації.

Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні – для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні – для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту.

Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, валютні біржі, які забезпечують операції купівлі-продажу. Спільним для всіх суб’єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій.

Основними принципами формування валютних ринків є :

• розвиток постійних міжнародних економічних відносин;

• створення світової валютної системи;

• поширення міжнародних розрахунків;

• розвиток фінансових відносин між банками різноманітних країн;

• розвиток інформаційного забезпечення валютних ринків.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв’язок між суб’єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному майданчику, який називається валютною біржею. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти виступають у прямі зв’язки між собою. Сучасні засоби зв’язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу.

Головними особливостями функціонування валютного ринку є :

• посилення фінансових взаємозв’язків між ринками на основі використання сучасної техніки;

• неперервне здійснення операцій на валютних ринках протягом доби у всіх частинах світу;

• застосування єдиної техніки проведення валютних операцій;

• нестабільність курсів валют.

До основних напрямків функціонування валютних ринків відносять:

• сучасне здійснення міжнародних розрахунків;

• страхування валютних і кредитних ринків;

• забезпечення взаємозв’язку валютних і кредитних ринків;

• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, тобто обмін їхніх ресурсів на різні валюти (долари, євро);

• одержання спекулятивного прибутку учасниками валютних ринків у виді різниці курсів валют;

• сприяння проведенню валютної політики в окремих країнах і групах країн.