Розділ 2

Хор є колектив, який має своєю метою співати гуртом, спільно. Звідси виникає специфічна особливість хорового співу – спільне звучання окремих співаків хору в одному, загальному цілому, що й зветься ансамблем.

Ансамбль – слово французьке (ensemble – разом, вкупі, ціле, узгодженість); воно висловлює поняття про спільну, колективну працю.

Первісним елементом хорового ансамблю є так званий ансамблевий звук. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний.

Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному хорі або в звучанні окремої партії хору.

Гармонічний ансамбль – це співання акорду кількома співаками або хоровими партіями.

Якщо на кожен акордний звук припадає по одному співакові, то ми маємо сольний гармонічний ансамбль. Виконання акорду ансамблями хорових партій дасть масовий гармонічний ансамбль.

Не можна думати, що ансамблевий звук високої якості – тобто злагодженість, насиченість, краса й барвистість звучання – може бути легко досягнутий. Ні, для цього потрібна велика майстерність, уміння пристосувати звучання голосу окремого співака до голосів інших партнерів. Уміння подати хороший ансамблевий звук досягається тривалою наполегливою, упертою працею і, крім того, що найголовніше, воно потребує почуття ансамблю.

Досягненню унісонного ансамблю сприяють такі умови: приблизна однотембровість голосів співаків у хоровій партії, більш-менш однакова сила голосів, зручна теситура, правильно взяті голосові звуки, природний нюанс, єдина вокальна культура співаків.

Правильне положення рота при відтворенні голосових дуже істотно впливає на ансамблеву злитість та якість звука як такого.

Гармонічний ансамбль, тобто врівноваженість і злиття всіх тонів акорду в одне правильне, м’яке і органоподібне звукосполучення, може до певної міри регулюватися дотриманням деяких умов, а саме: кількість та якісної рівноваги хорових груп, зручного розміщення акорду, мелодичного положення акорду, теситури, виду акорду, нюансу, темпу, кваліфікації співаків хору та їх природних музичних даних.

Дуже часто нюанс є вирішальною умовою для досягнення ансамблю. Наприклад, акорд у високій теситурі при нюансі forte звучить добре, легко, природно, тобто в ансамблі. Той же самий акорд при нюансі piano стає важким для хорошого звучання і вимагає штучного пристосування.

Темп теж впливає на якість ансамблю. Повільні й помірні темпи – сприятливі умови для досягнення ансамблю. Виконавці встигають ясно усвідомити звучання акорду і інстинктивно дають хорошу ансамблеву злагодженість. Швидкі темпи такої зручності не дають.

Нарешті, найважливішим і вирішальним фактором в досягненні гармонічного ансамблю при всіх зручних і незручних умовах є кваліфікація співаків, їх ансамблеве почуття, нерозривно зв’язане з природною музичною обдарованістю. Чим більше в хорі музично обдарованих співаків-ансамблістів, тим легше досягається гармонічний ансамбль і перемагаються легко й швидко ансамблеві незручності хорової партитури.

Розділ 3

Українська хорова культура — це унікальне музичне явище світового масштабу, яке має багатовікову історію та традиції, що формувалися в глибинах народного і професійного музичного мистецтва. Український хоровий спів — це перлина національної музичної культури, душа народу, співучого і талановитого. Через неперевершене хорове мистецтво світ здавна пізнавав Україну, її музику, історію. Упродовж віків покоління музикантів створювали численні хорові школи. У цьому процесі велику роль відіграла духовна хорова музика і регентське мистецтво, яке бере свій початок у Візантійській школі церковного співу IX ст.

Співоча традиція в Україні формувалась завжди на прадавніх зразках народної пісенної культури в її зв’язках з церковною музикою. З цих двох джерел згодом кристалізувались основні засади професійного співу в Україні.

Хорове виконавство завжди було тісно пов’язане як з народною творчістю, так і з творчістю композиторів-професіоналів, XVII — початок XVIII ст. — це твори М.Ділецького, С.Пекалицького; друга половина XVIII — початок XIX ст. дали людству твори М.Березовсько-го, А.Веделя, Д.Бортнянського, С.Дегтярьова; кінець XIX — початок XX ст. — це М.Лисенко, Я.Яциневич, К.Стеценко, О.Кошиць, творчість яких позначена яскравою національною специфікою; сучасна музика — ще одна золота сторінка в історії культури України. Саме М.Лисенко, К.Стеценко, М.Леонтович, О.Кошиць, П.Демуцький внесли вагомий внесок у створення національної школи хорового співу. В їх діяльності композиторська творчість поєднувалась з хоровим виконавством, що сприяло розвитку та професіоналізації світських хорових капел.

Від тріумфальної поїздки О.Кошиця за кордон (1919) розпочалося знайомство світової громадськості з професійним хоровим мистецтвом України. У пресі тих часів ми знаходимо такий відгук:

…співом досягають вони того, що є найліпшим критерієм найвищого мистецтва: враження безпосередності, необхідності та правди”1.

У визнанні українських колективів у світі є ще одна знаменна подія. 6 січня 1929 р. “Думку” було відряджено в концертне турне до Франції. Виступи “Думки” з Нестором Городовенком у Франції перетворилися на справжній тріумф української хорової культури. Особливо захоплені слухачі та преса були басовою партією “Думки”. “Ніде в світі нема тепер таких глибинних і прекрасно звучащих басів…, — писала преса, — вони збереглися тільки у слов’янських народів, і то переважно в Україні”2.

Нещодавно в дослідженнях з’явились відомості про перший мандрівний чоловічий хор, керував ним Дмитро Котко. Є свідчення про те, що у 20-х роках XX ст. цей хор виступав у Польщі, майстерно виконував українську духовну та народну музику.

У 1930-60-х роках хорове мистецтво України розвивається завдяки діяльності визначних хормейстерів П.Козицького, М.Ве-риківського, Г.Верьовки, Н.Городовенка, М.Тараканова, О.Гончарова, О.Минківського, 0.Сороки, Є.Вахняка, К.Пігрова.

Кілька десятиліть XX ст. український хоровий спів не був представлений ні на міжнародних фестивалях, ні на конкурсах. Це були лише поодинокі виступи (1953 — Румунія, 1957 — Бельгія). І ось у 1966 р. Національний заслужений академічний народний хор ім.Г.Г.Верьовки з концертною програмою вперше виїхав за кордон на гастролі до Корейської Народної Республіки, а у 1967 р. колектив був запрошений у Мексику, а згодом — у Монреаль на “Експо-67″. В гастролях у Канаді вперше зустрілися українські співаки з канадськими українцями. Рідний спів, мистецтво хору — вже тоді, в далеких 60-х проклали місточок до взаєморозуміння, посилили зв’язок українців у світі. Згодом — гастролі по Франції, Іспанії, Португалії, країнах Латинської Америки.

Хор ім.Г.Г.Верьовки в усі роки був і залишається центром народної музичної культури, завдяки якому зі сцени багатьох країн світу на повний голос залунала українська народна пісня. З 1966 р. колектив побував у 50-ти країнах світу, і, відколи до нього прийшов Ана-

толій Авдієвський, його виступи супроводжує незмінний успіх. Талановитий хормейстер, А.Авдієвський одразу полонив і виконавців, і слухачів тільки йому притаманною творчою одухотвореністю, своєрідним відчуттям глибин і багатющих можливостей мистецтва хорового співу.

Чим же особливий цей хор? Чому в багатьох країнах світу саме він уособлює “український спів” як художнє явище сучасного мистецького процесу в світовій культурі? Дослідження виконавського стилю цього хору, його записів, відгуків преси довели, що висока художня майстерність колективу, яка визнана в світі, — це насамперед синтез кращих виконавських традицій народного хорового співу з досягненнями світового хорового професіоналізму. В сучасному відродженні української хорової культури, у світовому визнанні українського хорового виконавства велика заслуга хору ім.Г.Г.Верьовки, який перший показав за кордоном різноплановий репертуар, до котрого входили зразки і українського фольклору, і кращі здобутки композиторської творчості різних стилів, часів і напрямків.

“…ще ніколи наша публіка не бачила такого захоплюючого, такого прекрасного видовища…”, “здавалося, зал вибухне від безкінечних овацій…” (”Ель Еральдо”, Мексика, 1967).

Після такого прориву хорового мистецтва України його справжній вихід у світ і розквіт взаємних контактів (концертів, гастролей, фестивалів, конкурсів) починається з кінця 1980-х років. 1990-ті роки принесли українському хоровому співу давно заслужене визнання в усіх країнах світу. Роки незалежної України після десятиліть тоталітарного режиму — це справжнє відродження хорової культури України. Ще один відгук з американської преси, який підтверджує визнання світом українського хорового співу: “…концерт відбувся у переповненій глядачами найпрестижнішій залі американської столиці — Центрі мистецтва ім.Джона Кеннеді. Чарівні українські пісні, що змінялися вогнистими танцями, викликали зливу овацій і захоплені відгуки глядачів” (”Вашингтон-пост”, США, 1996).

Якісно новий етап у поступальному розвитку мистецтва хорового співу пов’язаний з творчістю провідних хормейстерів сучасності: А.Авдієвського, Б.Антківа, М.Берденнікова, Л.Венедиктова, П.Горо-

хова, В.Іконника, М.Кречка, П.Муравського, В.Палкіна, Є.Савчука, О.Тимошенка.

Гастрольні поїздки, виступи в різних країнах світу, висока виконавська майстерність таких відомих колективів, як Національна заслужена академічна капела “Думка” (США, Франція, Німеччина, Данія, Польща та ін. країни), Державна чоловіча капела ім.Л.Ревуць-кого (Бельгія, Англія, Німеччина, Франція та ін.), сприяли відродженню шедеврів української духовної музики, пропаганді в світі сучасної української музики Б.Лятошинського, Л.Ревуцького, А.Што-гаренка, Г.Майбороди, Є.Станковича, Л.Дичко, І.Карабиця, В.Степур-ка, В.Зубицького.

Як не згадати співтворчість “Думки” із сучасним французьким композитором І.Кляуе та італійським Д.Бертолуччі, або недавній виступ із всесвітньовідомим композитором К.Пендерецьким. Дуже високі оцінки критики мали й виступи ансамблю “Боян”, створеного при хорі. “…Професіоналізм, теплота і радість, які вони випромінюють своєю музикою, вражатимуть нашу аудиторію, але не зможуть повною мірою відтворити надзвичайний, фантастичний рівень їхнього таланту”, — писала лондонська газета “АВ5 Кеш” (14 червня 1992 року).

Одним з яскравих представників сучасного хорового мистецтва визнаний в світі хор “Київ”.

Хор “Київ”, якому нещодавно виповнилося 10 років, займає чільне місце в українському хоровому мистецтві 1990-х років. Цей колектив виборов найпрестижніші премії на конкурсах у різних концертних залах світу, дав понад 600 концертів, випустив 13 компакт-дисків і 4 аудіокасети з програмами національної та зарубіжної музики. Цей хор, за визначенням чисельних відгуків у пресі, — непересічне явище у сучасній хоровій культурі. Ми відчуваємо у ньому розвиток багатовікових традицій в їх сполученні з сучасним виконавським стилем. “У хорі чудові голоси, що набагато перевершують навіть кращі хори в нашій країні, але й значно відрізняються за ідеалом звучання: щільним, пишним і наповненим”.

Мистецтво камерного хору “Київ” та його керівника Миколи Гоб-дича репрезентує в багатьох країнах світу мистецтво хорового співу сучасної України. І дуже промовисто про важливу роль хорового ми-

стецтва України пише Микола Гобдич: “Саме хорова музика може представити іншим народам нашу державу та високу культуру нашого народу. Бо в українських народних та духовних піснеспівах втілено всі наші думи, почуття, наша душа, історія…”6.

Численні перемоги та успішні виступи на престижних міжнародних конкурсах і фестивалях творчих колективів на чолі з М.Гобди-чем (хор “Київ”), О.Бондаренком (”Фрески Києва”), Л.Бухонською (хор “Хрещатик”), Г.Горбатенко (Жіночий хор Київського державного вищого музичного училища ім.Р.М.Гліера), С.Фоміних (Жіночий хор Миколаївського обласного науково-методичного центру культ-просвітньої роботи та Миколаївського училища культури) й іншими свідчать про органічне входження національного українського хорового мистецтва в контекст світової музичної культури.