Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фонові та передракові захворювання.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
65 Кб
Скачать
☆

Остаточний діагноз встановлюють на підставі гістологічного дослідження матеріалу, отриманого під час біопсії. Біопсія дозволяє у більшості випадків встановити глибину інвазії.

Лікування проводять лікарі-онкогінекологи залежно від стадії процесу.

  • Внутрішньоепітеліальний та мікроінвазивний рак у молодих жінок - конізація або ампутація шийки матки. У жінок середнього або старшого віку та за наявності міоми матки, кісти яєчника - проста екстирпація матки з додатками.

  • Стадія раку ІБ-II – комбіноване лікування (опромінення + операція) або поєднано-променевий метод (при наявності протипоказань до оперативного втручання).

  • Оперативне лікування передбачає розширену екстирпацію матки за Вертгеймом (видалення матки з придатками, верхньої третини піхви та клітковини з регіонарними лімфатичними вузлами).

  • III стадія – поєднаний променевий метод.

  • IV стадія – терапія симптоматична.

Іноді виникає необхідність надання хворим допомоги при кровотечі, яка при раку шийки матки може виникнути зненацька і бути досить значною. За наявності кровотечі з кратероподібної виразки або пухлини, що має вигляд цвітної капусти, слід ввести у вагіну гемостатичну губку, а за відсутності її – щільно затампонувати вагіну марлевим тампоном, попередньо просякнутим 10 % розчином хлориду кальцію, перекису водню чи ЕАКК і госпіталізувати хвору в стаціонар (транспортувати санітарним транспортом, у супроводі медпрацівника).

Прогноз залежить від стадії процесу, гістологічної структури та клінічної форми росту пухлини.

П'ятирічне виживання хворих при І стадії раку шийки матки спостерігається у 75-85%, при II ст. – 55-65%, ІІІ ст. – 20-30% випадків.

Профілактика:

  • регулярні онкопрофогляди з обов'язковим цитологічним дослідженням;

  • діагностика та лікування фонових та передракових станів;

  • вакцинація жінок від 10 до 25 років для профілактики захворювань, ассоційованих з папілломавірусом людини (Церварікс - 16 та 18 типи).

ГІПЕРПЛАЗІЯ ЕНДОМЕТРІЯ

– доброякісна патологія слизової оболонки матки, яка характеризується прогресуванням клініко-морфологічних проявів від простої та комплексної гіперплазії до атипових передракових станів ендометрію і розвивається на тлі абсолютної чи відносної гіперестрогенії.

Класифікація гіперпроліферативних процесів ендометрію (ВООЗ, 1994):

  • проста неатипова гіперплазія ендометрію

  • комплексна неатипова гіперплазія ендометрію

  • проста атипова гіперплазія ендометрію

  • комплексна атипова гіперплазія ендометрію

  • аденокарцинома.

За В.М. Сєровим:

  • залозиста гіперплазія ендометрію

  • залозисто-кістозна гіперплазія ендометрію

  • атипову гіперплазію ендометрію (аденоматоз, аденоматозна гіперплазія);

  • поліпи ендометрію.

Морфологічно:

  • проста залозиста гіперплазія – ендометрій збільшений в об’ємі, розширення просвіту залоз без утворення кіст.

  • залозисто-кістозна гіперплазія – кістозно розширені функціонуючі залози, іноді стромальна гіперплазія з великими, часом поліморфними, ядрами клітин строми. Потовщення базального шару слизової оболонки.

  • атипова гіперплазія (аденоматоз) – структурна перебудова та більш інтенсивна проліферація залоз, атипія клітин.

- доброякісні (фонові) захворювання матки:

залозиста і залозисто-кистозна гіперплазії

- передракові гіперпласті процеси ендометрію:

аденоматоз та аденоматозні поліпи у будь-якому віці

ПАТОГЕНЕЗ:

  • безпосередніми причинами гіперплазії ендометрію є розлади овуляції з абсолютною або відносною гіперестрогенією на фоні підвищеної рецепторної чутливості ендометрію.

  • нерідко супроводжуються ожирінням, гіперглікемією, артеріальною гіпертензією, міомою матки, мастопатією, ендометріозом, які значною мірою є гормональнозалежними захворюваннями.

  • часто спостерігаються розлади функції печінки, яка відповідає за метаболізм гормонів.

КЛІНІКА:

  • маткові кровотечі, які виникають після затримки менструації, гіперполіменорея, іноді кровотечі мають профузний характер;

  • періодично можуть з’являтися міжменструальні кров’янисті виділення;

  • безпліддя внаслідок ановуляції.

Діагностика:

  • УЗД з використанням трансвагінального датчика.

  • У перименопаузі та репродуктивному періоді:

    • збільшення товщини ендометрію більше 16 мм або УЗД-ознаки порушення структури ендометрію;

    • ЕМС більше 0,33.

  • У постменопаузі:

  • збільшення товщини ендометрію більше 5 мм;

  • ЕМС більше 0,15.

*ЕМС - ендометріально-маткове співвідношення - відношення товщини ендометрію до передньо-заднього розміру матки, яке дозволяє враховувати більш швидкий темп інволюції ендометрію у порівнянні з міометрієм.

  • діагностичне вишкрібання порожнини матки - проводиться за 7 днів до місячних, діагностична можливість його значно розширюється при використанні гістероскопії.

  • аспіраційна біопсія ендометрію - моніторинг стану ендометрію у разі проведення гормонотерапії.