67.Экономическое содержание «холодной войны»

Противостояние систем внешне имело мирную, идеологичес­кую форму («холодная война»), хотя и были предприняты опре­деленные «разведки боем» — самые значительные: с социалистической стороны — война в Корее (1950—1953 гг.), установка ракет с атомными боеголовками на Кубе (1962 г.), война в Афганистане (1979—1989 гг.), а с капиталистической — война во Вьетнаме в 1960-х гг. Все они окончились провалом. Суть «хо­лодной войны» состояла в беспримерном соревнований по про­изводству современных вооружений между западным (Североатлантический договор) и восточным (Варшавский договор) во­енными союзами.

Гонка новых вооружений охватила все роды войск — сухопутные, воздушные, морские. Главным результатом явилось созда­ние, нового типа стратегического оружия: термоядерных (водо­родных) бомб (1955 г.), многократно превышающих разрушительную силу атомных зарядов, и их носителей — баллистичес­ких межконтинентальных ракет (1957 г. — первый вывод раке­той в космос спутника Земли) — как стационарных (в шах­тах), так и мобильных (на атомных подлодках). В 1961 г. испыта­ние советской сверхмощной водородной бомбы на Новой Зем­ле буквально потрясло земной шар, по которому трижды про­бежала сейсмическая волна, а «гриб» поднялся в небо на 67 км. Стало предельно ясно, что ракетно-ядерная война означает не­минуемую гибель цивилизации, в ней не может быть победите­лей и побежденных .

В середине 80-х гг. гонка вооружений, а с ней вместе и «хо­лодная война», завершилась победой западного блока во главе с США, нанесших Советскому Союзу два тяжелейших бескров­ных удара. Первый удар — установку в Европе американских тактических ракет повышенной мощности (подлетное время до Москвы — всего 5 мин.) — СССР парировал системой находя­щихся на океанских «лежбищах» вокруг североамериканского континента атомных подлодок с наведенными на главные центры Америки баллистическими ракетами. На второй удар — амери­канскую Стратегическую Оборонительную Инициативу («звездные войны») — разработку непреодолимого, по идее, для баллис­тических ракет лазерного щита, советская экономика, истощен­ная непосильным военным производством, оказалась бессиль­ной дать ответ. Это было равносильно поражению. СССР и США договорились о взаимном серьезном сокращении воору­жений, а поскольку военная угроза служила в Советском Союзе главным оправданием жертв и лишений, произошла перестрой­ка тоталитарного общественно-экономического строя. Советс­кий Союз распался, власть Советов прекратила свое существо­вание. Перестройка в СССР явилась главным итогом «холодной войны».

1.Етапи розвитку історії екогомічної думки.

Економічна наука загалом і економічна думка зокрема мають дуже давні традиції спроб виділення різноманітних періодів у розвитку як господарської практики, так і безпосередньо еконо­мічної думки. Спираючись на сучасні здобутки історико-еко­номічної науки, ми пропонуємо таку схему періодизації історії економічних учень, яка не суперечитиме узвичаєним підходам до цієї проблеми як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Тож у розвитку економічної думки можна виділити такі основні пері­оди з відповідними напрямами всередині них:

1. до класична економічна думка, яка охоплює економічну ду­мку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), антич­ності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить економічна думка періоду меркантилізму;

2. класична політична економія — В. Петті, П. Буагільбер,школа фізіократів на чолі з Ф. Кене; А. Сміт, Д. Рікардо,Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;

3. альтернативні класичній школі напрями економічної думки,або гетеродоксія класичній ортодоксії— історична школа, марк­систська економічна теорія та генеза економічних концепцій соціал-демократії;

4. неокласичний напрям економічної теорії— виникнення та розвиток маржиналізму: встрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк), лозаннська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А. Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;

5. основні напрями економічної думки XX— початку XXI ст. —виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібе­ралізм, економічні теорії неоконсерватизму.