Велосипедні доріжки та пішоходні переходи:

12.1 Велосипедні доріжки

12.1.1 Велосипедні доріжки слід проектувати вздовж автомобільних доріг на ділянках, де розрахункова пікова інтенсивність руху велосипедів і мопедів за перші п'ять років в одному напрямку руху складає 50 од/год, або якщо приведена інтенсивність руху автомобілів становить 4000 авт./добу, а загальна інтенсивність руху велосипедів та мопедів складає 400 од/добу.За меншої інтенсивності руху допускається проектувати вело-пішохідні доріжки за параметрами велосипедних доріжок.Для розрахунку міцності дорожнього одягу велосипедних і пішохідних доріжок завширшки 3 м і більше необхідно приймати такі навантаження:-мінімальна статичне навантаження на вісь – 60 кН;-мінімальне статичне навантаження на колесо – 30 кН.

12.1.2 Кількість смуг руху на велосипедних доріжках необхідно приймати з розрахунку пропускної спроможності однієї смуги 300 велосипедів та мопедів за годину.

12.1.4 Велосипедні доріжки необхідно проектувати на відокремленому земляному полотні, за межами укосів насипів та виїмок, а також на спеціально влаштованих бермах.

12.1.5 Вздовж автомагістралей велосипедні доріжки слід проектувати за сітчастою огорожею на відокремленому земляному полотні, як правило, з обох боків дороги. У разі влаштування велосипедних доріжок з одного боку дороги їх слід розміщувати з навітряного боку щодо пануючих вітрів теплого періоду року.

12.1.6 На підходах до штучних споруд велосипедні доріжки можна розміщувати на узбіччях та відокремлювати їх від проїзної частини дорожньою огорожею першої групи згідно з ДСТУ 2735.

12.1.7 Велосипедні доріжки необхідно проектувати з поздовжнім похилом не більше ніж 30 ‰ та поперечним похилом від 15 ‰ до 25 ‰ . В умовах складного рельєфу поздовжній похил можна збільшувати до 40 ‰ на ділянках завдовжки до 300 м та 60 ‰ на ділянках завдовжки 100 м. На ділянках протяжністю більше ніж 100 м необхідно передбачати відрізки завдовжки понад 20 м з похилом не більше ніж 30 ‰ .

12.1.8 Радіуси кривих у плані повинні бути не менше 50 м. Радіуси вертикальних кривих не менше:-500 м для опуклих кривих;-150 м для увігнутих кривих.

12.1.9 Проїзну частину автомобільних доріг І-б, II, III, IV та V категорій велосипедні доріжки повинні перетинати під кутом від 80° до 100°. При цьому велосипедна доріжка на відстані 5,0 м з кожного боку від крайки проїзної частини повинна бути прямою у плані.

12.2 Пішохідні доріжки

12.2.1 Пішохідні доріжки вздовж автомобільних доріг, що проходять по населених пунктах, слід проектувати незалежно від інтенсивності руху пішоходів відповідно до ДБН В.2.3-5. За межами населених пунктів пішохідні доріжки необхідно влаштовувати за інтенсивності руху пішоходів понад 200 осіб на добу.

12.2.2 Вздовж автомобільних доріг I-а категорії пішохідні доріжки слід влаштовувати за сітчастою огорожею на відокремленому земляному полотні.

12.2.3 Пропускну здатність однієї пішохідної смуги необхідно приймати рівною 1000 пішоходів на годину. Ширина пішохідної доріжки повинна бути кратною 0,75 м. Мінімальна ширина односмугової пішохідної доріжки повинна бути не меншою ніж 1,0 м.

12.2.4 Поздовжні похили пішохідних доріжок слід призначати не більше ніж 60 ‰. В районах із частою ожеледицею – не більше ніж 40 ‰, а в гірській місцевості – не більше ніж 80 ‰ при довжині ділянки з цим похилом не більше ніж 300 м.За більших похилів чи більшої протяжності ділянок через кожні 12 м слід передбачати, горизонтальні ділянки завдовжки не менше ніж 5,0 м. При поздовжніх похилах понад 60 ‰ тротуари та пішохідні доріжки необхідно облаштовувати поручнями.

12.2.5 Пішохідні доріжки слід проектувати з поперечним похилом від 10 ‰ до 15 ‰.

12.2.6 Між бічними канавами, підошвами укосів насипів та виїмок, низовими підпірними стінками заввишки понад 1 м слід улаштовувати берми завширшки не менше ніж 0,5 м.Вздовж пішохідних доріжок, що примикають до укосів насипів висотою понад 2 м, та низових підпірних стінок слід передбачати огорожі перильного типу.Між пішохідними доріжками, що розміщені на узбіччі, та проїзною частиною необхідно влаштовувати дорожню огорожу першого типу відповідно до ДСТУ 2735.

12.2.7 Пішохідні доріжки для руху інвалідів та інших маломобільних верств населення необхідно проектувати відповідно до ДБН 360 та ДБН В.22-17.

12.3 Пішохідні переходи

12.3.1 Пішохідні переходи в різних рівнях слід передбачати через дороги I-а категорії, а через дороги І-б та II категорій – при інтенсивності пішохідного руху понад 200 пішоходів за годину за відповідного техніко-економічного обґрунтування.

12.3.3 Поза населеними пунктами пішохідні переходи необхідно передбачати у місцях, де пішоходи найчастіше перетинають дорогу, але не ближче ніж через 300 м один від одного за інтенсивності пішохідного руху в години "пік" 300 пішоходів та інтенсивності руху транспортних засобів понад 200 автомобілів за годину.

12.3.4 Місця пішохідних переходів в одному рівні повинні бути обладнані відповідними технічними засобами організації дорожнього руху. На пішохідному переході повинна бути забезпечена бокова видимість відповідно до ДСТУ 3587.

15.1.1 Визначення виду об'єктів сервісу та місце розташування їх на автомобільній дорозі, а також споруд спеціального призначення, які входять до складу об'єкта, необхідно здійснювати на основі техніко-економічного обґрунтування та соціальної доцільності.

15.1.2 В складі проектної документації на будівництво і реконструкцію автомобільних доріг слід передбачати, в разі необхідності, відведення земельних ділянок для розміщення наступних об'єктів сервісу: майданчиків для відпочинку учасників руху, кемпінгів, туристських баз, готелів, мотелів, автозаправних станцій (АЗС), автозаправних газових накопичувальних станцій (АГНС), станцій технічного обслуговування (СТО).

15.1.3 Розміщення об'єктів сервісу та рекламоносіїв погоджується з місцевими органами самоврядування відповідно до місцевих правил, органом з охорони навколишнього середовища, власником доріг та Державтоінспекцією МВС України.

15.1.4 Ділянки автомобільних доріг у місці розташування об'єктів дорожнього сервісу повинні бути обладнані технічними засобами організації дорожнього руху відповідно до розділу 13 цього нормативного документа.

15.1.6 В зоні транспортних розв'язок доріг у різних рівнях допускається розміщення об'єктів сервісу за умови обов'язкового влаштування перехідно-швидкісних смуг, зовнішнього освітлення, забезпечення безпеки руху транспортних засобів та бокової і поздовжньої видимості та виконання вимог п. 15.1.7.

15.1.7 Забороняється розміщувати об'єкти дорожнього сервісу:-ближче ніж 150 м від дорожніх розв'язок в одному рівні;-ближче ніж 100 м від шляхопроводів та мостів, які не є елементами транспортної розв'язки в різних рівнях;-ближче ніж 100 м від залізничних переїздів;-на перехідно-швидкісних смугах;-на пішохідних і велосипедних доріжках;-на зупинках пасажирського транспорту;-на штучних спорудах;-на ділянках доріг з ухилом більше 40 ‰;-в місцях, де коефіцієнт безпеки менше 0,8 або коефіцієнт аварійності більше 20.

15.2 Майданчики відпочинку

15.2.1 Відстань між майданчиками відпочинку рекомендується розташовувати: на дорогах I-а, І-б і II категорій – 15-20 км, III категорії – 25-30 км, IV-V категорій – 35-40 км.

15.2.2 Розміри майданчиків відпочинку необхідно визначати розрахунком, але не менше ніж на 10 розрахункових автомобілів для доріг I-а, І-б і II категорій, 5 автомобілів – для доріг III категорії та 2 автомобілів – для доріг IV-V категорій.

15.2.3 При виборі місця для будівництва майданчиків відпочинку необхідно враховувати рельєф місцевості, захищеність його від сильних вітрів, наявність мальовничого пейзажу тощо.

15.2.4 Конструкцію дорожнього одягу на стоянках автомобілів необхідно призначати за результатами розрахунків відповідно до [6].

15.2.5 Для забезпечення безпеки руху необхідно передбачати комплекс заходів з організації руху на майданчиках відпочинку. Майданчики відпочинку вздовж проїзної частини на дорогах I-а, І-б, II і III категорій необхідно відокремлювати від останнього проїзду смугою завширшки не менше 2,7 м. При розміщенні майданчика на мінімальній відстані від дороги необхідно передбачати роздільний острівець, обладнаний відповідно до ДСТУ Б.В.2.3-9.

15.2.7 У проекті майданчика для відпочинку слід передбачати можливість руху інвалідних колясок до усіх об'єктів побутового обслуговування (питне джерело, туалет тощо).

15.2.9 При складанні генерального плану великих майданчиків для відпочинку (понад 25 автопоїздів) рекомендується зонувати територію з виділенням місць стоянок (окремо для легкових та вантажних автомобілів), зони профілактичного обслуговування автомобілів (естакади для огляду автомобілів, щити для регулювання фар тощо), зони побутового обслуговування (питне джерело, місця для підігріву та приготування їжі, місце харчування), санітарної зони (контейнери для сміття, туалет).

15.3 Автозаправні станції та автозаправні газові накопичувальні станції

15.3.1 Розміщення автозаправних станцій, автозаправних газових накопичувальних станцій необхідно проектувати на основі техніко-економічного обґрунтування, враховуючи наявність та потужність існуючих АЗС, АЗГНС.

15.3.2 Необхідна відстань між АЗС на дорогах I-а, І-б категорій – від 15 до 20 км (для кожного напрямку руху), II категорії – від 35 км до 40 км, III категорії – від 50 км до 60 км, IV і V категорій – від 60 км до 80 км.

15.3.3 Потужність АЗС (кількість заправок на добу) необхідно визначати розрахунком залежно від інтенсивності руху та складу транспортного потоку.

15.3.4 Відстань між АЗГНС та їх потужність необхідно визначати розрахунком залежно від кількості автотранспортних засобів, що працюють на газі, в складі транспортного потоку.

15.3.5 АЗС та АЗГНС віднесені до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Тому при проектуванні АЗС необхідно розробляти матеріали ОВНС у повному обсязі відповідно до ДБН А.2.2-1. Забороняється будівництво АЗС ближче 1000 м від водойм. АЗС необхідно розташовувати так, щоб рельєф місцевості не сприяв забрудненню великих територій у разі аварії на АЗС. Для очищення вод поверхневого стоку з майданчика АЗС у системі водостоків повинні бути передбачені водоочисні споруди.

15.3.6 Розміщення АЗС і АЗГНС необхідно виконувати відповідно до ДСТУ 3587 та [13].

15.3.7 Не дозволяється розташовувати АЗС на ділянках доріг з поздовжнім похилом більше 40 ‰ з радіусами кривих у плані менше 1000 м, з радіусом опуклих кривих менше 10000 м – ближче 250 м від залізничних переїздів.

15.3.8 АЗС повинні бути облаштовані спорудами протипожежного захисту відповідно до [14]

15.4 Станції технічного обслуговування

15.4.1 Розміщення придорожніх СТО та визначення кількості постів на них необхідно здійснювати на основі техніко-економічного обґрунтування, враховуючи інтенсивність та склад руху транспортного потоку.

15.4.2 Пункти СТО рекомендується розташовувати на відстані: для доріг I-а, І-б категорій – від 50 км до 60 км, для доріг II, III категорій – від 70 км до 90 км.

15.5 Споруди автотранспортної служби

15.5.1 Пропускну спроможність, розміри та інші параметри споруд автотранспортної служби призначають за короткочасним прогнозом на 10-річну перспективу інтенсивності руху з урахуванням можливостей їх подальшого розвитку.

15.5.2 Пасажирські автовокзали та автостанції необхідно проектувати відповідно до існуючих державних стандартів, галузевих і відомчих будівельних норм та типових рішень. Місткість автовокзалів, пасажирських автостанцій, вантажних автостанцій та розміщення цих споруд на дорогах слід визначати за схемами розвитку автомобільного транспорту та завданням відповідних організацій.

15.5.3 У місцях зупинок транспортних засобів загального користування потрібно передбачати зупинкові, посадкові майданчики та автопавільйони. Ширина зупинкових майданчиків повинна бути на дорогах I-а, І-б і II категорій 3,75 м, III категорії – 3,5 м і IV-V категорій – 3,0 м. Довжина майданчиків повинна бути для зупинки одного автобуса –13 м, двох – 25 м, трьох – 37 м.

15.5.4 Зупинкові майданчики на автомобільних дорогах I-а, І-б і II категорій необхідно відділяти від перехідно-швидкісної смуги розділювальною смугою завширшки 0,75 м по довжині майданчика, а на дорогах III категорії – 0,5 м. На дорогах IV-V категорій необхідно передбачати заїзні кишені і відокремлювати їх від основних смуг руху суцільною лінією розмітки.

15.5.5 Посадкові майданчики на зупинках пасажирського транспорту повинні бути підвищені на 0,2 м над поверхнею зупинкових майданчиків. Поверхня посадкових майданчиків повинна мати тверде покриття на довжину не меншу довжини зупинкового майданчика та ширину не менше ніж 2 м. Відстань від конструкцій павільйону для пасажирів до крайки зупинкового майданчика повинна бути не менше ніж 2 м. Від посадкових майданчиків за напрямками основних потоків пасажирів необхідно проектувати тротуари завширшки 1,0 м, приєднуючи їх до існуючих. За необхідності вони повинні забезпечувати рух інвалідних колясок.

15.5.6 Зупинки пасажирського транспорту загального користування поза межами населених пунктів слід розташовувати на ділянках доріг при поздовжніх похилах не більше ніж 40 ‰.

15.5.7 Зупинки пасажирського транспорту загального користування на дорогах I-а, І-б категорій слід розташовувати одну проти другої з одночасним спорудженням пішохідних переходів у різних рівнях та встановленням дорожніх огорож першої групи на розділювальній смузі. На дорогах І-б категорії, якщо влаштовуються пішохідні переходи в одному рівні, та на дорогах II, III, IV, V категорій зупинки пасажирського транспорту загального користування слід розміщувати на відстані не менше ніж 30 м між ближчими сторонами павільйонів.

15.5.8 У зонах перехресть та примикань доріг зупинки пасажирського транспорту загального користування слід розташовувати за ними. Відстань від кінця заокруглення до початку зупинкового майданчика повинна бути не менше ніж 50 м з обов'язковим влаштуванням заїзної кишені та забезпеченням видимості згідно з ДСТУ 3587.

15.5.9 На дорогах І-б, II, III категорій автобусні зупинки слід розташовувати не частіше ніж через 3 км, а в курортних районах і густонаселених місцевостях – 1,5 км.

15.5.10 На зупинках пасажирського транспорту загального користування необхідно влаштовувати туалети та урни для сміття. Від посадкового майданчика до туалету повинна бути пішохідна доріжка завширшки не менше ніж 0,75 м з твердим покриттям.