3. Перспективи розвитку системи www

Практично будь-яка інформація, яка подається для публічного доступу може бути відображена засобами WWW. Якщо ж щось не може бути відображене в WWW, то це зумовлене лише деякими обмеженнями та недоліками WWW. По-перше, з’єднання між клієнтом і сервером одноразове: клієнт посилає запит, сервер видає документ, і зв’язок переривається. Це означає, що сервер не має механізму сповіщення клієнта про зміну або надходження нових даних. Ця проблема сьогодні вирішується декількома способами: розробляється нова версія протоколу http, яка дасть змогу підтримувати тривале з’єднання, передачу даних у декілька потоків, розподіл каналів передачі даних та управління ними. Якщо вона буде реалізована і буде підтримуватися стандартним програмним забезпеченням WWW, то це зніме вищезгадані недоліки. Інший шлях – використання навігаторів, які зможуть локально виконувати програми на інтерпретованих мовах, як, наприклад, проект Java компанії Sun Microsystems. Інший варіант розв'язку цієї проблеми – використання технології AJAX, на основі XML, яке дає змогу доотримувати дані з серверу тоді, коли сторінка WWW вже завантажена з сервера. Наступна проблема WWW – бідність опису мови html для вирішення багатьох задач. Наприклад, html не передбачає виведення математичних символів, тексту, який зменшений у порівнянні і з стандартним розміром. Ця проблема вирішується тим же чином, що і попередня – розробкою нових версій мови html та нових типів навігаторів, які можна розширювати довільним чином, але ця проблема, як і багато інших, може бути вирішена за допомогою специфічних способів. Для виведення математичних формул потрібно використовувати малюнки. Такі зусилля утруднені децентралізацією WWW – наприклад, сьогодні стандартом стають не ті розширення мови html, які кращі, а ті, які привносяться найпопулярнішими навігаторами. Децентралізованість несе і велику кількість інших проблем: відсутність загального каталогу серверів та засобів тотального пошуку в них. Проте і ця проблема вирішується, причому набагато успішніше чим попередні – на нинішньому етапі вже існують і каталоги, і пошукові системи, які, якщо і не є глобальними, то хоча б охоплюють доволі велику частину доменів WWW.

1. Web 2.0

Web 2.0 (визначення Тіма О'Рейлі) – методика проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Особливістю веб 2.0. є принцип залучення користувачів до наповнення і багаторазової вивірки інформаційного матеріалу. Визначення Тіма О'Рейлі потребує уточнення. Говорячи «стають краще», мають на увазі швидше «стають повніше», тобто мова, як правило, йде про наповнення інформацією, проте питання її надійності, достовірності, об'єктивності не розглядаються.

По суті, термін «Web 2.0» позначає проекти і сервіси, які активно розвиваються і покращуються самими користувачами: блоги, wiki, соціальні мережі і т. д.

Поява назви Веб 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею «Tim O'Reilly - What Is Web 2.0» від 30 вересня 2005 року, вперше опублікованої російською мовою в журналі «Компьютерра» і потім викладеної під заголовком «Що за ...» веб-сайтом «Компьютерра online». У цій статті Тім О'Рейлі пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-спільноти, і назвав це явище Веб 2.0, на противагу «старому» Веб 1.0. Незважаючи на те, що значення цього терміна досі є предметом численних суперечок, ті дослідники, які визнають існування Веб 2.0, виділяють декілька основних аспектів цього явища. Першим, хто вжив словосполучення Web 2.0, стало видавництво O'Reilly Media, що спеціалізується на інформаційних технологіях. Сталося це в 2004 році. Трохи пізніше голова видавництва Тімоті О'рейллі сформулював частину принципів Web 2.0. За минулий час сфера Web 2.0 розширилася, витісняючи традиційні Web-сервіси, що отримали назву Web 1.0.

Web 2.0 не є технологією або якимось особливим стилем Web-дизайну. Для визначення суті підходить визначення Web 2.0 як комплексного підходу до організації, реалізації та підтримки Web-ресурсів. Пропоную розглянути найбільш відомі «прояви» Web 2.0, з якими, так чи інакше, зустрічався кожен користувач Інтернету.

2. Web 3.0

Web 3.0 – концепція розвитку інтернет-технологій, сформульована керівником Netscape.com Джейсоном Калаканісом (англ. Jason Calacanis) в продовження концепції Web 2.0 Тіма О'Рейлі. Її суть в тому, що Web 2.0 є тільки технологічною платформою, а Web 3.0 дозволить на її основі силами професіоналів створити високоякісний контент і сервіси.

Визначення було опубліковано в особистому блозі Калаканіса 10 березня 2007. Калаканіс зазначив, що Web 2.0 дозволяє швидко і практично безкоштовно використовувати значну кількість потужних інтернет-сервісів з високими споживчими якостями, що призвело до появи величезної кількості одноманітних ресурсів, і, як наслідок, девальвації цінності більшості з них. Ідея в тому, що на основі Web 2.0 повинна виникнути нова платформа – не стільки технологічна, скільки соціокультурна, використовувана професіоналами для створення цікавого, корисного і якісного контенту. Як приклад тенденції до переходу від Web 2.0 до Web 3.0 Калаканіс призводить німецький розділ Вікіпедії, який у міру наповнення контентом вдається до закриття на редагування недосвідченими учасниками якісних статей, вводить рецензування статей силами професійних редакторів.

Веб 3.0 визначають як високоякісний контент і сервіси, які створюються талановитими професіоналами на технологічній платформі Веб 2.0. Головна ідея Веб 3.0 полягає в тому, що користувач, який до цього одноосібно був залучений в процес формування контенту, відтепер працює в колективі. Його партнерами, окрім інших користувачів, є експерти напрямів, причому статус користувача може бути змінений на експертний, так само, як і форма співпраці власника контенту і порталу. Експерт повинен бути своєрідним модератором публікованого контенту. По суті, не виключається і можливість платної основи для співпраці, але набагато важливішим моментом є поява в порталах формату Веб 3.0 «колективного розуму» (wisdom of the crowds), замість пануючого сьогодні «групового божевілля» (madness of the mobs). Веб 3.0 припускає появу вузькоспеціалізованих ресурсів, де буде проведено агрегацію всіх необхідних для користувача сервісів, інструментів професійної соціальної складової і буде здійснено публікацію експертного контенту, що підлягає модерації.

Серед основних візуальних особливостей Веб 3.0 можна відзначити її тривимірність, тоді як серед її головних «внутрішніх» характеристик – наявність штучного інтелекту і здібність до самонавчання.

У Веб 1.0 і 2.0 основним елементом представлення інформації є веб-сторінка, що візуально є двомірним масивом інформації, користувач фізично має можливість пересування лише в двох вимірах: третій вимір в «класичній» веб-сторінці відсутній.

На відміну від двовимірних сторінок Веб 1.0 і 2.0, Веб 3.0 передбачає розвиток тривимірності, що виражається в можливості пересування в будь-яких трьох вимірах, що зробить «віртуальний світ» Інтернету таким же тривимірним як і реальний світ. З розвитком тривимірності сайтів можна очікувати їх об’єднання в єдиний тривимірний світ, що зовні нагадуватиме реальність.

Окрім зовнішніх, візуальних відмінностей, Веб 3.0 буде характеризуватися наявністю вираженого інтелекту і здібності до самонавчання. Зокрема, розвиток «семантичної Мережі» і аналогічних технологій приведе до створення комп’ютерних систем, що здатні розуміти не лише інформацію у формі, яка є зрозумілою для комп’ютера, але і практично будь-яку інформацію, яка є зрозумілою для людини.

Якщо розглянути це питання на прикладі пошукових систем, то можна привести наступну аналогію. Перші пошукові системи не мали здатності розуміти суть пошукового запиту: користувач задавав «ключову» фразу, і пошукова система лише здійснювала пошук документів, в яких ця фраза міститься, не розуміючи, що саме вона означає.

Наступним кроком з’явилася кластеризація, тобто розподіл різних слів і фраз по групах (кластерах). Завдяки кластеризації пошукова система «розуміє», що дане слово відноситься до певної групи слів.