4.Надійність тесту

Надійність - це характеристика психодіагностичної методики, що відображає ступінь точності вимірів, здійснюваних з допомогою даного тесту, а також усталеність результатів тесту стосовно впливу сторонніх випадкових факторів, які не є об'єктами дослідження. На результат психологічного дослідження зазвичай впливає величезна кількість неврахованих чинників, як-от: стан емоційної сфери, ступінь утомленості досліджуваного, мотиваційна спрямованість на дослідження з боку його суб'єкта, а ще - такі випадкові фактори, як освітлення у приміщенні, температура й вологість, рівень шуму, година доби, магнітні бурі та безліч інших. Розмаїття характеристик і показників надійності тесту таке ж значне, як і розмаїття умов, що можуть впливати на результат тесту. Однак найширше практичне застосування набули кілька методів характеристики надійності, а саме: • ретестова надійність; • надійність паралельних форм тесту; • надійність частин тесту. Ретестова надійність. Найприродніший спосіб визначити надійність результатів тесту - це використати той самий тест удруге. У цьому випадку коефіцієнт надійності просто дорівнює кореляції між результатами, отриманими на тих самих досліджуваних в кожному з двох випадків проведення тесту. Користуючись разом із тестом його ретестовою надійністю, завжди необхідно вказувати, в якому часовому інтервалі вона виміряна. А якими ж міркуваннями слід керуватися за вибору цього інтервалу? Можна навести чимало прикладів того, як надійність тесту залишається високою протягом кількох днів або тижнів, але після 10-15 років його результати майже не корелюють із початковими. Так, багато тестів інтелекту для дошкільнят достатньо стабільні в дошкільний період, але зовсім непридатні для прогнозування, яким буде інтелект дитини у старшому шкільному віці або коли вона стане дорослою. Тому, визначаючи тип тестової надійності, прагнуть дотримуватися невеликих часових інтервалів. Під час тестування малих дітей цей період має бути коротшим, ніж у досліджуваних старшого віку, оскільки в ранньому дитинстві вікові зміни відбуваються протягом місяця і навіть скоріше. 5. Валідність тесту.

Валідність тесту (від лат. Міцний, здоровий) - поняття, яке вказує нам, що тест вимірює І наскільки добре він це робить. Необхідно мати на увазі, що назва тесту не обов'язково вказує на те, що він вимірює. Вона тільки дозволяє розпізнати його (А. Анастазі). Методи визначення валідності розподіляються за трьома основними критеріями: • валідність за змістом; • валідність за критерієм; • конструктна валідність. Валідність за змістом означає систематичну перевірку змісту тесту для того, щоб встановити, чи відповідає він репрезентативній виборці сфери вимірюваної поведінки. Така процедура валідності зазвичай застосовується для оцінювання тестів досягнень, які дозволяють виміряти, наскільки індивід оволодів конкретними навичками або навчальним предметом. Може скластися враження, що для встановлення валідності такого тесту досить лише перевірити його зміст. Наприклад, тест на множення, правопис чи бухгалтерські навички уже, вочевидь, міг би бути валідним, якби складався відповідно із завдань на множення, правопис і ведення бухгалтерських операцій. 6. Біографічний метод у психодіагностиці. Проведення психодіагностичного інтерв'ю. Біографічний метод — комплексний метод психологічного дослідження, спрямований на вивчення біографічних подій (життєво-го шляху) людини. Біографічний метод налічує кілька модифікацій, представлений багатьма методиками та процедурами дослідницької роботи: аналіз щоденникових записів, автобіографій та біографій, психобіографічний метод (З. Фройд)

У психології використовують біографічний метод дослідження, який дозволяє вивчити художній твір, особливості суспільного розвитку, а також психологічний розвиток особистості через опис біографії письменника, окремого члена суспільства, або конкретної особистості.

У психології цей метод представлений у трьох варіантах. Перший — опис і аналіз людини в ретроспекції, на підставі вже наявних документів та інших джерел. Другий варіант — тривале дослідження, збір біографічних даних протягом життя для подальшого їх аналізу. Третій спосіб — за допомогою каузометрії, тобто встановлення зв’язків між різними подіями життя, зазначеними і оціненими людиною за ступенем їх значимості.

ІНТЕРВ'Ю (у психології) (від англ. interview — бесіда, зустріч) — спосіб одержання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Метод інтерв'ю — психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в проведенні розмови між психологом і суб'єктом по заздалегідь розробленому плану.

Метод інтерв'ю відрізняється суворою організованістю і нерівноцінністю функцій співрозмовників: психолог-інтерв'юер задає питання суб'єкту-респонденту, при цьому він не веде з ним активного діалогу, не висловлює своєї думки і відкрито не виявляє своєї особистої оцінки відповідей випробуваного чи питань, які задаються.

У задачі психолога входить зведення свого впливу на зміст відповідей респондента до мінімуму і забезпечення сприятливої атмосфери спілкування. Ціль інтерв'ю з погляду психолога — одержати від респондента відповіді на питання, сформульовані відповідно до задач усього дослідження.