- •2. Поняття екологічного права в широкому і вузькому розумінні. Основні критерії самостійності екологічного права.
- •3. Принципи екологічного законодавства і права.
- •4. Система екологічного права.
- •5. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
- •6. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •7. Спеціальні закони як джерела екологічного права.
- •8. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •11. Суб'єкти екологічного права.
- •9. Нормативні акти місцевих органів самоврядування в галузі екології та співвідношення їх змісту із законодавчими і нормативно-правовими актами центральних органів влади й управління.
- •10. Екологічні правовідносини, їх особливості, види і зміст.
- •12. Екологічна правосуб'єктність і природоохоронні права й обов'язки юридичних і фізичних осіб.
- •13. Природокористування як природна умова існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •14. Основні принципи природокористування.
- •15. Здійснення права природокористування, права й обов'язки природокористувачів.
- •16. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють навколишнє природне середовище.
- •17. Система органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •18. Основні функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •19. Правовий механізм забезпечення ефективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •20. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною.
- •21. Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •22. Екологічні стандарти: умови і порядок їх розробки, затвердження, впровадження і застосування на практиці, їх види.
- •23. Екологічні нормативи та їх значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища: види і порядок впровадження
- •24. Основні цілі та завдання спостереження, прогнозування і інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •25. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •26.Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози, їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •27. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •28. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища.
- •29. Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.
- •30. Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •31. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •32.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
- •33. Землі як об'єкт правової охорони: правовий режим цільового використання окремих категорій земель.
- •35. Правове забезпечення охорони земель при здійсненні господарської діяльності: рекультивація і консервація земель.
- •38. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель, її види, умови і порядок застосування.
- •39. Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин.
- •40. Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значенням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.
- •Глава 7. Групи лісів Стаття 36. Поділ лісів за групами і віднесення до категорій захисності
29. Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.
Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої.Водночас стосовно екологічної сфери юридична відповідальність має і свою специфіку, обумовлену особливостями екологічного правопорушення як обов'язкової підстави для застосування санкцій до порушників екологічного законодавства. Такі особливості випливають зі специфіки екологічної сфери.В екологічній сфері домінуючими є заходи адміністративної, кримінальної, цивільно-правової і дисциплінарної відповідальності як інтегрованого методу галузі екологічного законодавства. Дія комплексного інституту юридичної відповідальності у цій сфері має екологічний відтінок, але в цілому вона підпорядкована загальним закономірностям дії зазначених видів юридичної відповідальності і в інших сферах суспільних відносин. Отже, юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це сукупність правових засобів, встановлених законодавством (адміністративним, кримінальним, цивільним, трудовим, фінансовим та іншим), які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов та режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення виявляється у функціях, що вона виконує. Можна виділити такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення:— забезпечувальна — забезпечує охорону і збереження належного стану навколишнього природного середовища, окремих його компонентів;превентивна — виявляється в попередженні нових правопорушень, їх профілактиці;компенсаційна — спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповідним природним ресурсам, об'єктам чи умовам;стимулююча — стимулює виконання і додержання вимог екологічного законодавства всіма громадянами та юридичними особами незалежно від форм власності;
виховна — є засобом виховання людей, підвищення їх екологічної культури, формує у громадян впевненість в стабільності існуючого правопорядку, у захищеності їх екологічних прав та інтересів;
каральна — полягає в обмеженні прав і свобод правопорушника або покладенні на нього додаткових обов'язків, настанні негативних наслідків.Застосування санкцій, зрештою, фокусується на покаранні осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень, відшкодуванні заподіяної шкоди та відновленні попереднього стану відповідних природних компонентів.
30. Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої.
За чинним законодавством одні екологічні правопорушення вважаються такими тільки за наявності умислу (незаконне полювання — ст. 248 КК України), другі — необережності (знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем — ст. 77
КпАП України), а треті — як умислу, так і необережності залежно від конкретних обставин (забруднення атмосферного повітря — ст. 241, порушення правил охорони вод — ст. 242 КК України).Тільки в окремих випадках вина не є обов'язковим елементом екологічних правопорушень. Це стосується цивільно-правового відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (статті 1187 та 1188 ЦК України).Мотив і мета можуть мати значення як для юридичної кваліфікації екологічного правопорушення, так і для індивідуалізації застосування засобів відповідальності (покарання, стягнення).Якщо фактично підставою юридичної відповідальності в галузі охорони навколишнього природного середовища є екологічне правопорушення у всій повноті його складових, то правовою — Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс України про працю та деякі інші нормативно-правові акти. Нормами цих актів передбачені конкретні заборони тих або інших дій та санкції за їх порушення. В юридичних заборонах виражена вимога належної поведінки, а в санкціях — спосіб державного примусу до виконання (додержання) відповідної вимоги.
