35 Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами

Словосполученням властиві певні семантико-синтаксичні відношення. За характером цих відношень виокремлюють такі три типи словосполучен ь:

1. Атрибутивні словосполучення, в яких називається предмет і його постійна чи змінна ознака:обдарована дитина, перші заняття, вода із криниці, наша перемога, мої думки, виконане завдання, мрія подорожувати.

Головним словом в атрибутивних словосполученнях виступає іменник чи інше субстантивоване слово, а залежним - усі інші повнозначні частини мови, а також іменник у непрямому відмінку.

2. Об'єктні словосполучення, в яких головне слово позначає дію (також і опредметнену) або стан, а залежне - об'єкт, на який переходить ця дія: доручити справу, бажати щастя, читати доньці, розмовляти з товаришем, розповідати казку, захоплюватися грою, схвалений урядом.

Отже, об'єктні відношення виражають залежність предмета від дії, спрямованої на нього, або від стану, з яким пов'язаний цей предмет.

3. Обставинні словосполучення, в яких головне слово називає дію, стан чи якість, а залежне - різні обставини, за яких реалізується дія чи ступінь якості: написати чітко, розмовляти пошепки, повернутися вночі, нагримати зопалу, значно кращий, з "їхати з гори, не спати від хвилювання.

Головним словом в обставинних словосполученнях переважно виступає дієслово, прикметник, прислівник та слова категорії стану.

Багато словосполучень можуть поєднувати кілька значень, наприклад: поєднуються атрибутивні й об'єктні значення (мрія про щастя, ваза з квітами), атрибутивні й обставинні значення (мандрівка в ліс, теремок на галявині), об'єктні й обставинні значення (летіти над морем).

Граматичні зв'язки слів у словосполученні

Розрізняють три способи підрядного зв'язку у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.

Узгодження - це такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово уподібнюється граматичним формам головного слова. У словосполученнях життєрадісна дітвора, наш дім, п ятий день, написаний лист залежні слова - прикметник, займенник, порядковий числівник і дієприкметник -узгоджуються в роді, числі, відмінку з головним словом - іменником. Зміна форми головного слова потребує відповідної зміни залежного слова: життєрадісній дітворі, в нашому домі, п 'ятого дня, написаного листа Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово з головним, розрізняють узгодження повне й неповне.

За повного узгодження всі форми залежного слова відповідають формам пояснюваного слова: далеке минуле (узгодження в роді, відмінку й числі), яскраві квіти (узгодження у відмінку і числі); замерзлі ріки (узгодження в числі). За неповного узгодження залежне слово уподібнюється головному тільки у формах відмінка і числа (місто Київ) або тільки відмінка (місто Суми).

Керування - це такий тип підрядного зв'язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми: переборювати втому, переборення втоми, купувати квіти, приходити до рідних, радісно дітям, розмовляти з вихователем.

Керування може бути безпосереднім (безприйменниковим) і опосередкованим (прийменниковим): цінити доброту, хазяїн зеті, співати пісню і передаю через знайомого, жити для народу, розповідати з натхненням.

Розрізняють сильне і слабке керування. За сильного керування семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов'язкової появи залежного слова: зустрів товариша, копав криницю, виконав завдання, написав на папері. За слабкого керування семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов'язкової появи залежного слова: цей зв'язок можливий, але не обов'язковий. Об'єктне значення залежного компонента може реалізуватися після першого об'єкта чи навіть третього. "Це так зване подвійне керування, один компонент якого перебуває в сильному зв'язку з опорним словом, інший - у слабкому"¹⁸: привезти підручники машиною - привезти під-

ручники (сильне), привезти машиною (слабке). Часто слабке керування реалізується залежним компонентом - іменником у формі орудного відмінка: засіяти поле пшеницею, носити воду відром, писати листа ручкою.

Прилягання - це такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово є невідмінюваним (незмінним), а головне може бути як відмінюваною частиною мови, так і невідмінюваною. Підпорядковане слово визначає свою залежність від головного тільки за змістом та інтонаційно, для їх зв'язку не використовуються ні флексії, ні службові слова: читати вголос, розповідав хвилюючись, готовий працювати, дуже жаль, старанно вчитися.

Отже, зв'язком прилягання приєднуються прислівники, дієприслівники та інфінітив.

36СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ  На відміну від складносурядних речень у складнопідрядних частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а друга - підрядною, Тобто залежною від першої, підпорядкованою їй: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Леся Українка).  Отже, речення, яке складається з двох або більше простих речень, що поєднані підрядним зв'язком у єдине ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, називаютьскладнопідрядним.          Головною частиною складнопідрядного речення є та, від якої ми ставимо запитання до підрядноїчастини. Залежно від того, яке запитання можна поставити від головної частини до підрядної, виділяють такі типи складнопідрядних речень: з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри і ступеня, допусту, наслідку). Наприклад: Ті, що в будинках розкішних живуть, нам не поможуть в недолі (Г. Чупринка); Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко); Доти чоловік добрий, доки десяцьким не стане (Нар. тв. ); Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.); Не дми в попіл, бо очі запорошиш (Нар. тв.); Хоч руки чорні, та робота біла (Нар. тв.).  У складнопідрядних реченнях порядок частин переважно фіксований (закріплений) - у реченнях з підрядними з'ясувальними, означальними, наслідковими, причиновими. Якщо ж порядок частин нефіксований, то його функція зв'язана з будовою складнопідрядного речення: розташування частин зумовлене ситуацією мовлення, комунікативним завданням і виражає актуальне членування речення: Учителеві потрібні роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки (В. Сухомлинський); Що в пісні співається, те в житті збувається (Нар. тв.).  Інтонація як засіб поєднання частин у складнопідрядному реченні виконує допоміжну роль.  Підрядні сполучники  З'ясувальні: що, щоб, як, чи, ніби, немовби та сполучні слова - хто, що, як, який, скільки в усіх відмінках  Порівняльні: як, що, мов, мовби, наче, неначе, нібито  Умовні: якщо, коли, якби, аби  Часові: коли, як, після того як, тільки, як тільки, щойно, ледве, поки, доки, відколи  Причинові: бо, тому що, через те що, затим що  Мети: щоб, для того щоб, аби  Наслідкові: так що  Допустові: хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що, як, на що, чи