7.Підстави (способи) набуття права власності: поняття та види.

Прийнято поділяти на первісні і похідні.

В основу поділу в юридичній літературі покладаються різні критерії :

- за черговістю виникнення (вперше виникає чи вже існувало);

- в залежності від волі попереднього власнока (з його волі чи без такої);

- за правонаступництвом (з переходм прав та обов’язків чи без такого).

До первісних способів набуття права власності належать :

1) набуття добросовісним набувачем права власності на майно відчужене особою, яка не мала на це права;

2) набуття права власності на новостворене майно;

3) набуття права власності на перероблену річ;

4) привласнення загальнодоступних дарів природи;

5) набуття права власності на безхазяйну річ;

6) набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився;

7) набутя права власності на знахідку;

8) набуття права власності на бездоглядну домашню тварину;

9) набуття права власності на скарб;

10) набувальна давність.

До похідних способів належать :

1) набуття права власності на підставі цивільно- правовичх правочинів :

- договір;

- спадкування;

2) набуття права власності у разі приватизації державного та комунального майна:

3) інші.

8.Державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Законом визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно-це є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.Права на нерухоме майно виникають з моменту такої реєстрації. З 01.01.2013 року в Україні державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів та нотаріусів, як спеціальних суб'єктів. Для нотаріусів, як фізичних осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, така функція нова та думаю, що доволі складна. Зупинюсь більш детальніше на тому, що повинен робити нотаріус, коли він виконує обов'язки спеціального суб'єкта державної реєстрації. По-перше, треба вчинити нотаріальну дію ( бо саме з цим закон пов'язує виконання обов'язків по державній реєстрації прав), тобто, посвідчити договір купівлі-продажу, дарування, або видати свідоцтво про спадщину, а після цього згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших нормативних документів, що регулюють це питання, перейти до державної реєстрації прав при цьому перевірити:

-- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію та сторін правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація, виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

-- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

-- відповідність даних про наявність або відсутність про накладення заборони(арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав;

-- наявність факту виконання умов правочину;

-- самостійно прийняти рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав;

-- відкрити та закрити розділи Державного реєстру прав, внести до них відповідні записи;

-- присвоїти реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

-- надати витяги з Державного реєстру прав або відмовити у їх наданні, у випадках, передбачених законом;

-- у разі потреби вимагати подання передбачених законодавством додаткових документів необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Вчинення нотаріальної дії та державна реєстрація прав, що виникають, проводяться нотаріусом в один і той же день. Як будуть поєднуватися ці функції-покаже час, а поки йде активне вивчення теоретичної та практичної частини.