- •З виробничої практики
- •Загальна характеристика господарства
- •Геологічна будова та грунтоутворюючі породи
- •Ґрунтовий покрив
- •Рослинність
- •Екологічна характеристика господарства
- •Технологія вирощування перцю
- •Екологічна паспортизація підземних вод на прикладі ндг «великоснітинське» фастівського району, київської області Загальна характеристика вод України
- •Загальні відомості та місце знаходження господарства
- •Характеристика показників якості води, що досліджувалися
- •Порядок відбору проб
- •Висновок
- •Список літератури
Характеристика показників якості води, що досліджувалися
Водневий показник (рН). Водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів водню у воді. Важливо розуміти, що рН – це показник інтенсивності, а не кількості.
рH води - один з найважливіших робочих показників якості води, який має визначальний характер хімічних і біологічних процесів, що відбуваються у воді. У залежності від величини рН, може змінюватися швидкість протікання хімічних реакцій, ступінь корозійної агресивності води, токсичність забруднюючих речовин і т.д.
Звичайно рівень рН знаходиться в межах, при яких він безпосередньо не впливає на споживчі якості води. Разом з тим відомо, що при низькому значенні рН вода проявляє високу корозійну активність, а при високих рівнях (рН>11) вода здобуває характерну милкість, неприємний запах, здатна викликати роздратування очей і шкіри. Саме тому для питної і господарсько-побутової води оптимальним вважається рівень рН у діапазоні від 6 до 9 . [1]
Кольоровість. Це показник якості води, що характеризує інтенсивність її забарвлення. Розрізняють «справжній» колір, зумовлений тільки розчиненими речовинами, і «вдаваний» колір, викликаний присутністю, окрім розчинених, також колоїдних і зважених частинок.
Кольоровість природних вод зумовлено в цілому забарвленими органічними речовинами (головним чином сполуками гумінових та фульвокислот) і сполуками Fe3+ та деяких інших металів (у вигляді природних домішок чи продуктів корозії).
Кількість речовин, які впливають на показник кольоровості, залежить від геологічних умов формування води, розташування водоносних горизонтів, характеру ґрунтів тощо . [1]
Запах. Зумовлений присутністю летких пахучих речовин, що потрапляють у воду природним шляхом чи зі стічними водами. У водах, що містять виключно неорганічні речовини, запах можуть зумовлювати тільки сірководень, присутній в деяких забруднених водах водойм.
На запах підземних і поверхневих вод в основному впливає присутність органічних речовин . [1]
Присмак. Смак води визначається розчиненими в ній речовинами органічного та неорганічного походження і розрізняється за характером та інтенсивністю. Підземні води, що містять тільки неорганічні розчинені речовини, мають специфічний смак, викликаний наявністю йонів Fe3+, Fe2+, Mn2+, Mg2+, Na+, Cl-, SO42-, НСО3-, СО32-. Визначають органолептично смак тільки питних вод з допомогою словесного опису. Всі інші види смакових відчуттів називають присмаками (лужний, металічний, в’яжучий тощо). [1]
Каламутність. Каламутність води створює присутність дрібнодисперсних та колоїдних речовин органічного і неорганічного походження. Завись речовин потрапляє у воду в результаті змиву твердих частинок (глини, піску, мулу) з верхнього шару ґрунту дощами або талими водами в час сезонних паводків, а також в результаті розмиву річок.
Збільшення каламутності води може бути викликане також вилуговуванням деяких карбонатів, гідроксидів амонію, заліза, появою фітопланктону, а також окисненням сполук заліза і марганцю киснем повітря.
Головним негативним наслідком каламутності води є те, що колоїдні частинки води сорбують мікроорганізми, стимулюють розвиток бактерій, захищаючи їх при знезаражування води, наприклад ультрафіолетовим опроміненням, озонуванням. У всіх випадках, коли проводиться дезінфекція води, каламутність повинна бути мінімальною. [1]
Окислюваність води. Окислюваність - це величина, що характеризує вміст у воді органічних і мінеральних речовин, що окислюються (за певних умов) одним із сильних хімічних окислювачів.
Виражається цей параметр у міліграмах кисню, який пішов на окислення цих речовин, що містяться в 1 дм3 води.
Найменшу величину окислення мають артезіанські води. Окислюваність ґрунтових вод залежить від глибини залягання, які мають окислюваність, близьку до артезіанських.
Для природних малозабруднених вод вимірюють перманганатну окислюваність, а для більш забруднених вод - як правило, біхроматну окислюваність (названу також ХСК - «хімічне споживання кисню»). Окислюваність є дуже зручним комплексним параметром, що дозволяє оцінити загальне забруднення води органічними речовинами. Величина окислюваності природних вод може варіюватися в широких межах від частки до десятків міліграмів О2 на 1 дм3 води.
Підземні води мають у середньому окислюваність на рівні від сотих до десятих часток міліграма О2/ дм3 (виключення складають води в районах нафтогазових родовищ, торф’яників, у сильно заболочених місцевостях) . [1]
Вплив твердості на якість води. Твердість природних вод виражена наявністю в ній солей кальцію та магнію.
Розрізняють такі види твердості: загальна, карбонатна (тимчасова) та некарбонатна (постійна). З погляду застосування води для питних цілей, її прийнятність за ступенем твердості може істотно варіюватися в залежності від місцевих умов.
Підземні води мають більшу твердість, ніж поверхневі. Так як склад поверхневих вод відчутно коливається за сезонами, то звичайно, найвище значення твердості спостерігається наприкінці зими і найнижче в період паводків, коли рясно розбавляється м’якою дощовою і талою водою . [1]
Азотовмісні речовини (іони амонію, нітритні і нітратні іони)
безпосередньо потрапляють до них. Основним джерелом надходження нітратів є антропогенна діяльність (промислові та побутові стічні води, стоки із сільськогосподарських угідь, де застосовуються азотні добрива, змив із тваринницьких ферм). [1]
Індивідуальні розчинені речовини. Їх концентрація варіюється достатньо відчутно в залежності від походження води. Зокрема, на споживчі властивості води значний вплив має концентрація іонів заліза. Якраз для підземних вод характерним є відносно підвищений вміст цього компоненту. На смак води впливає також співвідношення концентрацій іонів кальцію та магнію, марганцю, хлоридів, сульфатів. Фізіологічна повноцінність води оцінюється за вмістом у питній воді іонів магнію та фтору, що входять до складу мінеральної матриці . [1]
