Питання для самоконтролю?

10. Що таке інформаційні технології?

11. Які є варіанти реалізації інформаційних технологій?

12. На яких принципах мають ґрунтуватися інформаційні технології?

13. Що таке операція?

14. Які є технологічні операції за ступенем механізації?

15. Що розуміють під технологічним процесом обробки інформації?

16. З чого починається технологічний прогноз?

17. Які є ва­ріанти набору й перенесення інформації?

18. Які існують методи контролю переносу інформації на машинний носій?

Тема 6. Режими роботи еом

1. Загальна характеристика режимів роботи ЕОМ.

2. Організація пакетного режиму обробки інформації.

3. Організація діалогового режиму обробки інформації.

4. Автоматизована обробка інформації у середовищі локальних

обчислювальних мереж.

Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до машинних ресурсів, а також особли­востей організації програмного й технічного забезпечення. Дер­жавними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ:

1) пакетний;

2) діалоговий;

3) інтерактивний;

4) реального часу;

5) розподілу часу.

Основою для виокремлення пакетного, діалогового та інтерак­тивного режимів є можливості користувача мати доступ до ма­шинних ресурсів. У пакетному режимі користувач не має безпо­середнього доступу до машинних ресурсів, а в інтерактивному та діалоговому – має. Режим реального часу вирізняється залежно від особливостей програмного й технічного забезпечення та орга­нізаційних форм використання ЕОМ, а режим розподілу часу – лише залежно від особливостей згаданого забезпечення. . Пакетний режим – це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконуєть­ся у спеціальному підрозділі. Такий режим роботи ЕОМ викорис­товується при централізованій обробці інформації. Для організа­ції роботи ЕОМ у такому режимі створюється підрозділ, основною функцією якого є обробка інформації. Працівниками такого підрозділу здебільшого є спеціалісти з обчислювальної техніки. Вони не зацікавлені в результатах обробки за змістом, їх цікав­лять результати роботи за формою. Наприклад, в обчислюваль­ному центрі обробляється інформація про наявність і рух матері­алів на складі. У результаті обробки інформації на ЕОМ друку­ється оборотна відомість наявності та руху матеріалів на складі. Оператори обчислювального центру не аналізують змісту такої відомості, вони не користуються нею у своїй професійній діяль­ності. Операторів цікавить лише процес створення відомості за допомогою ЕОМ та вчасність і коректність її друкування.

Через те, що в пакетному режимі працівники, які обробляють інформацію, не виконують жодних інших професійних обов'яз­ків, вони можуть під час обробки інформації використовувати штучні методи контролю на окремих операціях технологічного процесу (наприклад, метод верифікації для контролю набору на клавіатурі) та за рахунок суто організаційних засобів забезпечити коректність і своєчасність обробки інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затрим­ки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки мо­жуть досягати кількох днів. Це пов'язано з особливостями технології обробки інформації і необхідністю обробки багатьох завдань в одному місці по черзі. У такому режимі внаслідок можливих затримок не розв'язуються деякі задачі оперативного характеру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаченою періодичністю та в стислий термін. Наприклад, до задач опе­ративного характеру можна віднести задачу формування довідок про залишки неоплаченої продукції на конкретний день місяця або щодо конкретного одержувача. Потреба розв'язувати таку задачу може постати під час укладання договорів з одержувачами або в разі, коли доводиться давати дозвіл на відвантаження про­дукції в конкретний день.

Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступ­ного дня або наступної години непотрібна, тому затримки з вида­чею результатів обробки в пакетному режимі і призводять до то­го, що в такому режимі розв'язуються лише задачі регламентного характеру. У регламентних задач відома періодичність їх розв'я­зування та термін, до якого необхідно дістати результат. Наприк­лад, заробітна плата нараховується один або два рази на місяць, результат розрахунку необхідно передати до бухгалтерії за один-два дні до видачі грошей із каси.

Бувають поодинокі випадки, коли на робочому місці користу­вача встановлено ПЕОМ (інформація не обробляється у спеціалі­зованому підрозділі), але може йтися про обробку інформації в пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інфор­мації побудовані так, що кожна програма запускається в роботу окремою командою, без втручання користувача виконує всі роз­рахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі ЕОМ команди для запуску програм, тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інфор­мації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, оскільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з ЕОМ.

Інтерактивний режим роботи ЕОМ – це режим, в якому ко­ристувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації. Такий вплив спричинюєть­ся до відповідної реакції системи.

Діалоговий режим роботи ЕОМ – це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною.

І інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу. Інтерактивний та діалоговий режим може засто­совуватися як при централізованій, так і при розподіленій оброб­ці інформації. Для централізованої обробки інформації користу­вачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор обчислювального центру, або іншого спеціального підрозділу, де інформація обробляється.

Виокремлення інтерактивного та діалогового режимів зале­жить не лише від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови програмного забезпечення для обробки ін­формації. Якщо програми обробки побудовані так, що користу­вач може вибирати під час діалогу з головною програмою той чи інший розрахунок або повинен відповідати на запитання ЕОМ для визначення напрямку подальшої роботи, то в такому разі мо­же йтися про інтерактивний режим або діалоговий режим. З точ­ки зору користувача ці два режими практично не розрізняються.

В інтерактивному або діалоговому режимі, який використову­ється у спеціалізованому підрозділі з обробки інформації, можуть застосовуватися штучні методи контролю, як це відбувається в пакетному режимі. Коли інтерактивний режим реалізований на ЕОМ, які встановлені на робочих місцях управлінського персо­налу, то в такому разі штучні методи контролю не застосовують­ся, а вся обробка інформації аналогічна її обробці без ЕОМ.

В інтерактивному та діалоговому режимі, завдяки можливості користувача мати безпосередній доступ до машинних ресурсів, майже не буває затримок у видачі результатів. Такі затримки мо­жуть виникати лише тоді, коли для отримання результату необ­хідно ввести в ЕОМ великий обсяг даних, які досі не були введе­ні, або коли розрахунок виконується протягом кількох годин. Для усунення затримок можна передбачити спеціальний графік над­ходження інформації на обробку або вводити інформацію в ЕОМ у міру її реєстрації. В інтерактивному або діалоговому режимі ЕОМ можна використовувати для автоматизованої реєстрації інформації.

Режим реального часу – це режим, в якому обробка інфор­мації ведеться зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Такий ре­жим найчастіше використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами. У цих системах ЕОМ підімкнена до спеціального обладнання, яке автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини, вміст якихось речовин тощо). Обладнання передає на ЕОМ сиг­нали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ фор­мує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу.

Якщо йдеться про інформаційні системи організаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарською діяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: для організації діалогу «людина – ЕОМ» та для обробки інформації про стан виробництва. Якщо діалогова обробка інформації орга­нізована так, що діалог з ЕОМ відбувається зі швидкістю діалогу «людина – людина», то може йтися про режим реального часу.

Термін «режим реального часу» більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані ви­робництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації ін­формації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій авто­матично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), то можна говорити про обробку в режимі реального часу. Напри­клад, на складі встановлено ПК, яка використовується для випи­сування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потреба відмітити рух мате­ріалів на складі та виписати документ, формує його на ПК і роздруковує. Одразу після виконання господарської операції інфор­мація про це надходить у інформаційну систему – це режим реального часу.

Режим розподілу часу – це режим, в якому до машинних ре­сурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або про­грам, і в якому обробка інформації відбувається так, що в корис­тувача складається враження монопольного володіння машинни­ми ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді – і спеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії CM ЕОМ були по­будовані на основі режиму реального часу, у технології «клієнт-сервер» необхідне спеціальне програмне та технічне забезпечен­ня для обслуговування та нагромаджування запитів різних корис­тувачів.

У спеціальній літературі інколи можна зустріти назву ще од­ного режиму роботи ЕОМ – режиму телеобробки Це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресур­сів, причому цей доступ здебільшого є віддаленим та колектив­ним. Тлумачний словник з обчислювальної техніки посилається на те, що термін «режим телеобробки» дещо застарів. Цей термін використовувався тоді, коли існувала центральна ЕОМ та багато терміналів для зв'язку з нею. За терміналами працювали корис­тувачі інформації, і ці термінали могли бути встановлені на їхніх робочих місцях.

Центральна ЕОМ містилася у спеціалізованому підрозділі, де працювали фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки в цьому підрозділі виконувались у пакетному режимі на централь­ній ЕОМ, але більшість розрахунків (у тому числі й оперативні) виконувались у режимі телеобробки.

Особливості роботи користувача в режимі телеобробки зале­жали від використовуваного забезпечення. Він міг вести діалог з ЕОМ, або тільки отримувати конкретні відомості. Наприклад, у виробничому відділі великого підприємства міг бути термінал, за допомогою якого працівники відділу могли в будь-який час про­контролювати стан виробництва (кількість деталей або продукції, які здали на склад). Якщо програми обробки інформації давали змогу вести діалог з ЕОМ, то за допомогою термінала працівник відділу міг формувати різні запитання про стан виробництва, ви­конання планів тощо.

Тепер замість терміна «режим телеобробки» частіше викорис­товують термін «обробка за допомогою засобів мережі ЕОМ» чи термін «технологія або режим «клієнт – сервер». Це режим робо­ти засобів обчислювальної техніки, які встановлені на різних ро­бочих місцях. Серед таких засобів обов'язково існує одна ЕОМ, яку називають «сервер» (від англійського слова server – той, хто обслуговує). Така ЕОМ має зберігати інформацію загального ко­ристування та виконувати різні функції з обслуговування корис­тувачів. Якщо ЕОМ, які встановлені на робочих місцях користу­вачів і поєднані із сервером, не мають нагромаджувані в на маг­нітних дисках, технічних пристроїв для друкування тощо (такі ЕОМ можуть мати назву «робоча станція»), то всі необхідні при­строї, програми, файли для таких робочих станцій забезпечує сервер. З нього на робочу станцію може завантажуватись не лише прикладне, а й системне програмне забезпечення. Робоча станція може слугувати терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ – сервером.

З погляду технології обробки інформації значно різняться па­кетний та інтерактивний або діалоговий режими роботи. Решту перелічених режимів за технологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливості техноло­гії в такому разі залежатимуть від організаційної форми викорис­тання обчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна говорити про особливості технології обробки інформації у двох основних режимах – пакетному і діалоговому.

Пакетний режим роботи передбачає виконання технологічних операцій у заздалегідь визначеній жорсткій послідовності. Іноді така послідовність може порушуватись, але ці порушення мають бути попередньо обумовлені.

Якщо інформація обробляється централізовано, то вона збира­ється і реєструється не в тому підрозділі, де буде оброблятися. Тому в пакетному режимі здебільшого першою технологічною операцією буде операція приймання та контролю інформації. Най­частіше приймаються первинні документи, але можуть прийматися й машинні носії або інформація, яка передається каналами зв'язку.

Для приймання документів може бути призначена окрема лю­дина, яка відповідає за приймання і перевірку документів, їх збе­рігання та повернення після обробки в підрозділи організації, де такі документи мають постійно перебувати. Якщо в організації великий документообіг, то оператор, який приймає документи, повинен їх зареєструвати у спеціальному журналі. У ньому запи­суються назви прийнятих документів, дата, коли вони були прий­няті та кількість прийнятих документів. У журналі можуть наводи­тися й інші відомості, якщо в організації це вважається за потрібне.

Інформація, яка записана у журналі реєстрації, може викорис­товуватися для контролю за своєчасністю передавання інформа­ції або для з'ясування претензій між підрозділами в разі втрати документів.

Контроль прийнятих документів поверховий. Людина, що їх контролює, перевіряє не зміст документа, а лише його формальну відповідність правилам заповнення та чіткість запису всіх симво­лів у документі. Документи, правильно заповнені, та документи, в яких є незрозумілі або сумнівні символи, не мають права оброб­лятися. Такі документи повертаються в ті підрозділи, де вони були заповнені.

Іноді, коли документи обробляються на рівні міністерств, ві­домств (статистична звітність) або коли вони не містять обліко­вих даних, пов'язаних з матеріальною відповідальністю, вони мо­жуть бути виправлені людиною, яка їх контролює, на власний розсуд, або після телефонних переговорів з особами, які відпові­дають за документи. Наприклад, обчислювальний центр дістав на обробку табель відпрацьованого часу, на основі якого нарахову­ється заробітна плата. У разі відсутності підписів у табелі та за наявності сумнівних символів табель повертається в бухгалтерію. Якщо в обчислювальному центрі розраховується нормативна собі­вартість продукції і для розрахунку плановий відділ передав коефі­цієнти непрямих витрат, а ті записані нечітко, то оператор, який конт­ролює документ, може зателефонувати до планового відділу, з'ясу­вати коефіцієнти і навести їх у документі, не повертаючи його.

Приймання машинного носія теж потребує реєстрації факту прийняття у спеціальному журналі, після чого з носія знімається копія, а сам носій повертається туди, де він був сформований. Якщо носії приймаються з кількох підрозділів, то після прийман­ня останнього з них може виконуватись операція формування ро­бочих масивів. Ця операція виконується автоматично і здебіль­шого передбачає злиття окремих файлів в один.

Якщо інформація приймається по каналах зв'язку, то для пе­ревірки повноти прийнятої інформації в обумовлений час на ЕОМ може роздруковуватися довідка про прийняту інформацію. Така довідка містить дату передачі інформації, місце, звідки була пе­редача, та допоміжну службову інформацію, яка дає змогу прий­няти рішення про подальші дії – виконувати розрахунки, або чекати передачі наступної порції інформації.

Після прийняття інформації готуються та контролюються ма­шинні носії. Перед набором на клавіатурі в документи можуть добиратися коди (якщо вони не були проставлені під час випису­вання документа) з різноманітних класифікаторів.

Вибір варіанта набору на клавіатурі та методів контролю за­лежить від наявних технічних засобів, програмного забезпечення, а іноді й від особливостей самих документів. Наприклад, відсут­ність пакета програм, що дає змогу проводити контроль за конт­рольними підсумками, потребує застосування візуального конт­ролю. Форми статистичних звітів здебільшого містять контрольні суми, тому найпридатнішим може виявитись метод розрахунко­вого контролю.

Зі сформованих машинних носіїв обов'язково знімаються ко­пії: робочі або страхові. Якщо інформація відразу заносилася на знімний машинний носій, то знімається робоча копія на жорст­кий магнітний диск. У противному разі знімається страхова копія на знімний носій інформації. Страхові копії зберігаються для то­го, щоб можна було поновити інформацію в разі її втрати.

Операції прийняття інформації та підготовки машинних носіїв виконуються не завжди. Вони потрібні лише тоді, коли інформа­ція, яка необхідна для розрахунку, виникла і зберігається в інших підрозділах.

Наступна операція виконується завжди – це розрахунок на ЕОМ. Вона може бути першою операцією в технологічному про­цесі, якщо для розрахунку використовуються результати інших розрахунків на ЕОМ. Наприклад, для розрахунку даних за реалі­зацією продукції необхідні відомості про відвантаження продук­ції та надходження грошей на рахунок у банку. Такі відомості можуть формуватися на ЕОМ, якщо на ній передбачено розв'язу­вання таких задач.

Під час розрахунку на ЕОМ можуть друкуватися відомості та формуватися масиви інформації. Масиви інформації можуть ко­піюватися на знімні машинні носії, якщо їх потрібно передати на інші ЕОМ або якщо вони містять відомості, що нагромаджуються з початку року або якогось іншого періоду. Наприклад, під час розрахунків, пов'язаних з обліком наявності та руху матеріалів на складі, формується масив залишків матеріалів на кінець місяця. Цей масив використовуватиметься для розрахунків у наступному місяці, тому його треба скопіювати. Випадкова втрата такого ма­сиву, якщо не буде страхової копії, вимагає великих витрат робо­чого часу для його поновлення. Таке поновлення можливе лише за рахунок набору втраченої інформації на клавіатурі ЕОМ.

Друкування відомостей може виконуватися під час розрахун­ку, якщо друкується невелика кількість аркушів. Якщо аркушів багато, друкування виділяється в окрему операцію. Віддруковані відомості обов'язково контролюються на якість друку. Окремі аркуші можуть передруковуватись. Перевірені відомості переда­ються користувачеві. Передаватися можуть також машинні носії або інформація по каналах зв'язку.

У конкретних умовах розглянутий типовий технологічний про­цес обробки інформації в пакетному режимі може доповнюватися й іншими операціями. Наприклад, операцією об'єднання масивів, якщо вони формуються окремо, а далі мають використовуватись або передаватись разом, операцією розмноження результатних відомостей, якщо необхідно мати кілька примірників, і т. ін.

При застосуванні пакетного режиму окрім розв'язування конк­ретних задач як окрема технологія розглядається технологія ве­дення масивів нормативної довідкової інформації. Для такої ро­боти призначаються окремі спеціалісти, які мають вносити необ­хідні зміни в масиви НДІ. Оскільки зміни до масивів можуть виникати в різних підрозділах і не всі зміни можуть реєструвати­ся, у програмах розрахунку конкретних показників можуть бути передбачені фрагменти, які формують повідомлення про некорект­ність нормативно-довідкових масивів. Ці повідомлення роздруковуються й аналізуються особами, які відповідають за ведення масивів. На підставі цього матеріалу згадані особи разом із робіт­никами інших служб з'ясовують всі необхідні зміни до масивів. Технологічні операції з ведення масивів можуть збігатися з пере­ліком операцій, виконуваних під час розв'язання звичайної задачі.

Діалоговий режим обробки інформації здебільшого використовується тоді, коли ЕОМ або термінальний пристрій встановле­ний на робочому місці користувача інформації.

Обробка інформації в діалоговому режимі характерна тим, що операції або групи операцій виконуються в довільній послідов­ності. У технології обробки можна чітко вирізнити операції, які пов'язані з роботою на ЕОМ, та операції, які виконуються без ЕОМ. Без ЕОМ виконуються роботи з первинними документами та результатами обробки. На ЕОМ виконуються розрахунки і можуть також друкуватися первинні документи, якщо ЕОМ вста­новлено там, де інформація збирається й реєструється.

Робота з первинними документами, якщо вони отримані з ін­ших підрозділів, виконується так само, як і в пакетному режимі. Документи приймаються, реєструються та контролюються. Якщо ті самі документи, які мають оброблятися на ЕОМ, надходили до відповідного підрозділу і в ручному варіанті обробки інформації, то операції з реєстрації документів у спеціальних журналах не вико­нуються. Технологія приймання документів лишається така сама, як у ручному варіанті обробки інформації. Документи обов'язково мають бути ретельно переглянуті з погляду чіткості їх заповнення.

На відміну від технології в пакетному режимі, коли ЕОМ вми­кається і завантажується черговим персоналом на початку робо­чої зміни, у діалоговому режимі присутня операція завантаження системи для роботи. Така операція передбачає підімкнення ЕОМ до електричної мережі та завантаження операційної системи й програм обробки інформації. Якщо ЕОМ працює у мережі ЕОМ і не має своїх нагромаджувачів для зберігання програмного забез­печення (ЕОМ — робоча станція), то операція завантаження сис­теми може передбачати й команди для підімкнення ЕОМ до ре­сурсів мережі. Якщо ЕОМ має нагромаджувачі, але повинна ко­ристуватися ресурсами мережі, може виконуватись окрема опе­рація підімкнення до останньої.

Розміщення ЕОМ або термінальних пристроїв на робочих міс­цях користувачів призводить до того, що інформація, яка зберіга­ється на ЕОМ, може стати доступною стороннім особам або осо­бам, некваліфіковані дії яких можуть спричинитися до втрат інформації. Тому в діалоговому режимі початок роботи на ЕОМ може бути пов'язаний з операцією доступу до інформаційної си­стеми. Це операція, яка дозволяє ЕОМ ідентифікувати користу­вача, визначити його права користуватися інформацією.

Така операція може виконуватися за допомогою спеціальних технічних пристроїв або програм. Наприклад, для отримання грошей зі свого рахунка в банку клієнт може скористатися спеці­альною магнітною карткою, яка ідентифікує його рахунок. Ця картка вставляється в зчитувальний пристрій, який і визначає, до якої інформації користувач має доступ.

Якщо для доступу в систему використовується пароль, то згі­дно з паролем система може визначити не лише обсяг інформації, доступної користувачеві, але й перелік дій над інформацією, які він може виконати. Наприклад, відповідно до пароля користува­чеві надається право переглядати інформацію, але забороняється вносити туди зміни. У діалоговому режимі можуть виконуватись операції приймання машинних носіїв та інформації по каналах зв'язку. Вони можуть виконуватись так само, як у пакетному ре­жимі, або з допомогою ЕОМ після завантаження системи та до­ступу до неї.

Окрім операцій завантаження та доступу до системи в діало­говому режимі виконуються такі операції:

1) вибір режиму роботи;

2) формування машинних носіїв;

3) коригування інформації;

4) розрахунки на ЕОМ;

5) копіювання інформації;

6) відображення інформації;

7) завершення роботи з ЕОМ.

Операція вибору режиму роботи дає змогу виконувати всі технологічні операції на ЕОМ у довільній послідовності (послі­довність операцій не регламентується). Можуть бути пов'язані між собою дії, які необхідно виконати одну за одною. Наприклад, не можна обчислити податок із заробітної плати, якщо не вико­нані нарахування по ній. У такому разі для контролю послідовно­сті дій користувачеві можуть видаватися на екран попереджува­льні повідомлення про неможливість або некоректність виконан­ня тих чи інших дій у конкретний момент. За користувачем ли­шається право виконати або не виконати вибрані дії. Наприклад, під час спроби розрахувати податок по заробітній платі може бу­ти видане повідомлення про те, що не були розраховані відпускні. Користувач може зігнорувати це повідомлення і почати розраху­нок податку, якщо жодний з працюючих не пішов у відпустку.

Ця особливість роботи в діалоговому режимі спричинюється до того, що після доступу до системи будь-яка з перелічених щойно операцій виконуватиметься лише після вибору відповід­ного режиму роботи.

Формування машинних носіїв передбачає, що мають бути ви­конані кілька технологічних операцій: введення інформації з кла­віатури ЕОМ, контроль введеної інформації, коригування інфор­мації, яка зберігається на машинному носії.

Операції введення і контролю інформації в діалоговому режимі можуть виконуватись так само, як це відбувається в пакетному ре­жимі, але такі операції можуть мати свої особливості, пов'язані з кваліфікацією користувача і його посадовими обов'язками.

Якщо інформація вводиться користувачем на АРМ, то введен­ня інформації в ЕОМ для нього необхідно організовувати в зруч­ній і звичній формі, а контроль здійснювати досить просто і вод­ночас повно,

Досвід функціонування АРМ дає змогу вирізнити кілька зручних для користувача варіантів введення значень окремих атрибутів.

1. Явне введення значення атрибуту. На екрані дисплея мо­жуть бути назви атрибутів і місце для їх введення. Послідовність розміщення атрибутів на екрані має збігатися з послідовністю їх розміщення в первинних документах. Для зручності користувача на екрані може бути зображена форма первинного документа.

2. Вибір потрібного значення атрибуту під час діалогу з кори­стувачем. Діалог ведеться так: на екрані зазначаються назва ат­рибуту, його перше можливе значення і пропозиція відповісти, чи потрібне таке значення. Якщо користувач відповів, що наве­дене значення йому не потрібне, то на екрані з'являється наступ­не значення і так до тих пір, доки користувач не вибере потрібне йому значення. Такий варіант вводу атрибуту застосовується то­ді, коли перелік можливих значень атрибутів невеликий або зна­чення атрибуту визначає послідовність занесення до ЕОМ доку­ментів. Наприклад, під час занесення інформації із табелів від­працьованого часу назву та код підрозділу, для якого складений табель, можна вводити у діалозі.

3. Вибір потрібного значення атрибута під час перегляду на екрані можливих значень атрибутів. На екрані з'являється пере­лік можливих значень атрибутів і підказка, як вибрати потрібний атрибут або переглянути частину значень, які не вмістилися на екрані. Вибір атрибута найчастіше відбувається натисканням конк­ретного клавішів, або групи клавішів. Такий варіант застосову­ється тоді, коли можливих значень атрибута дуже багато. Наприк­лад, під час вводу кодів користувач може не пам'ятати значення конкретного коду, але він може, натиснувши спеціальний клавіш, переглянути перелік кодів і вибрати потрібний.

Майже ніколи при введенні інформації з первинних докумен­тів на клавіатурі не вводяться найменування. Вони або заміню­ються кодами (обводиться лише код) або вибираються з довідни­ків, які зберігаються на машинних носіях. Найменування можуть явно вводитись тільки тоді, коли на їх основі не будуть групува­тися дані або коли вони вводяться для поповнення довідників.

Усі атрибути документа, які можна дістати на ЕОМ, автоматично заносяться в (екранну форму документа. Користувач при бажанні може замінити значення атрибуту, внесеного автоматично. Наприк­лад, дата документа може автоматично заноситись із системної дати ЕОМ, номер документа може бути обчислений з попереднього но­мера документа,, якщо на ЕОМ ведеться облік номерів документів.

Контроль введеної інформації в діалоговому режимі найчас­тіше виконується візуально і програмне Користувач під час на­бору інформації на клавіатурі або після закінчення вводу пере­глядає дані, які були набрані, на екрані дисплея. Візуальний конт­роль, який пов’язаний з друкуванням змісту масиву, використовується лише тоді, коли первинні документи формуються і дру­куються на ЕОМ або колій на ЕОМ складаються різноманітні ре­єстри, призначені для контролю повноти введеної інформації.

Програмний контроль виконується під час вводу кожного ат­рибута, якщо такий контроль передбачений. Здебільшого контро­люється наявність окремих кодів у довідниках та шаблон атрибу­та. Під час некоректного вводу користувач одразу отримує попе­реджувальне повідомлення. Таке повідомлення може бути напи­сом на екрані або звуковим сигналом.

Контроль введеної інформації можна організувати жорстко або довільно. Жорсткий контроль передбачає, що після введення кожного рядка документа або атрибуту наступний не можна вво­дити, доки не буде виконаний контроль попереднього. Для цього у програмах вводу інформації передбачені призупинення роботи програм до отримання відповідей на запитання про коректність вводу або неможливість переходу на введення наступної порції даних доти, доки не буде введено правильну інформацію.

Довільний контроль передбачає, що користувач контролює інформацію, переглядаючи її на екрані за своїм бажанням. Про­грами вводу не перевіряють коректності введеної інформації. Ко­ристувач може зовсім не перевіряти інформацію, і програма вводу запише її на магнітний диск, тоді як при жорсткому конт­ролі інформація записується на диск тільки після обов'язкової Ті перевірки.

Якщо контроль був організований жорстко, то після вводу всі­єї інформації бажано надати користувачеві змогу ще раз перегля­нути та скоригувати інформацію. Це відбувається тому, що під час жорсткого контролю можливі випадкові помилки, які корис­тувач відразу не помітив. Нехай, наприклад, введено код, який є в довіднику, але це не той код, що потрібний (контроль перевіряє тільки наявність коду, а не його відповідність документу). У разі довільного контролю випадкових помилок може бути ще більше через неуважність користувача. Тому в діалоговому режимі може виконуватись така операція, як коригування інформації.

Операція коригування інформації може виконуватись над вхід­ною і результатною інформацією. Вхідна інформація підлягає ко­ригуванню, найчастіше після її набору на клавіатурі, але може коригуватися й в інші проміжки часу. Наприклад, на ЕОМ випи­сується накладна на відвантаження продукції. Через деякий час (протягом завантаження машини, яка прийшла за вантажем) виникає потреба внести до неї зміни (додати витрати на транс­порт або якісь інші витрати, що не були враховані відразу під час виписування накладної). Користувач не виписує накладну заново, а тільки викликає її форму на екран і вносить до неї необ­хідні зміни.

Вхідна інформація може коригуватися і після обчислювальної обробки, але це буває лише тоді, коли інформація не пов'язана зі зберіганням матеріальних цінностей. Наприклад, був проведений розрахунок оптимального плану випуску продукції. Необхідно з'ясувати, які зміни можливі в роботі організації в разі зміни будь-яких вхідних параметрів. Тоді коригується вхідна інформа­ція і виконується новий розрахунок. Дуже рідко може коригува­тися вхідна інформація, пов'язана зі зберіганням матеріальних цінностей. Таке коригування відбувається лише у випадках, коли на основі віддрукованих результатних відомостей виявлені по­милки у вхідних документах. Для коригування в такій ситуації розробляється спеціальна технологія, яка може передбачати вве­дення нових записів — виправлень або внесення змін особою, яка не має безпосереднього доступу до цінностей.

Результатна інформація коригується насамперед під час пла­нових або нормативних розрахунків. Зміни до результатних да­них вносяться згідно з уявленням фахівця про стан якогось про­цесу. Такі зміни необхідні для видавання управлінських рішень на робочі місця конкретних виконавців. Наприклад, був проведе­ний розрахунок завдань виробничим бригадам згідно з планом відвантаження продукції покупцям. Такий розрахунок базується на нормативах і може абстрагуватися від реального стану вироб­ництва. Коли робітник, який виконує розрахунок, має відомості про наявність великої кількості окремих деталей на складах під­приємства, то він на свій розсуд може внести зміни до завдань бригадам (зменшити завдання з випуску деталей конкретного на­йменування).

Розрахунок на ЕОМ – це автоматична операція. Вона здебі­льшого реалізується за предметним принципом, тобто в головно­му «меню» програм для розрахунку передбачена обчислювальна обробка окремо для кожного виду розрахунку. Наприклад, на ав­томатизованому робочому місці бухгалтера із заробітної плати можуть бути такі розрахунки, які виділені в окремий пункт меню:

нарахування за посадовим окладом, нарахування відпускних, на­рахування премії тощо.

Операція копіювання інформації в діалоговому режимі пов'я­зана зі зберіганням інформації і виконується так, як це робиться під час створення і введення інформаційних масивів. Дуже часто операція копіювання виконується, щоб передати інформацію на інше робоче місце. Вона може виконуватись як засобами опера­ційної системи, так і програмне (окремий режим роботи). Багато робочих місць, де обробка інформації ведеться в діалоговому режимі, обробляють інформацію, яка використовується в інших під­розділах. У таких випадках операція копіювання призначена для передавання інформації на інші робочі місця, якщо це неможливо зробити засобами мережі ЕОМ.

Відображення інформації в діалоговому режимі також має свої особливості. Безпосередній доступ користувача до ресурсів ЕОМ спричинюється до того, що частина інформації відображується на екрані ЕОМ, а не друкується. Залежно від її призначення та обся­гу інформація може лише роздруковуватись, виводитись тільки на екран або виводитись на друк чи екран за бажанням користу­вача. На відміну від пакетного режиму тут не обов'язкова пере­дача роздрукованої інформації. Така операція виконується лише тоді, коли інформацією користуються в кількох підрозділах, де немає своїх ЕОМ.

Для більшості інформаційних систем, де в діалоговому режимі немає жорсткої послідовності дій, передбачається операція завер­шення роботи. Вона може бути виконана в будь-який момент часу. коли можливий вибір режиму роботи. Ніяких дій при цьому не виконується. Режим потрібний для припинення доступу до си­стеми. На додаток така операція може передбачати примусове копіювання інформаційних масивів або відімкнення ЕОМ від ме­режі та електричного струму.

Якщо обробка інформації ведеться в мережі ЕОМ, то серед технологічних операцій можуть бути й такі. які пов'язані з особ­ливостями роботи в мережі. Наприклад, це може бути операція встановлення зв'язку з іншими ЕОМ, пересилання повідомлень, очікування відповіді і т.ін.

З огляду на те, що в умовах діалогової обробки інформації по­легшується доступ до машинних ресурсів, особливу увагу необ­хідно приділити захисту інформації. Інформація потребує захис­ту від розкрадання, навмисного та ненавмисного пошкодження.

Під розкраданням інформації розуміють використання її осо­бою, яка не має на це права, або особою, яка має на це право, але з непередбаченою мстою. Наприклад, інформація про наявність грошей на рахунку клієнта в банку є комерційною таємницею. Розголошення такої інформації може нашкодити клієнтові, тому цю інформацію слід захищати.

Навмисне пошкодження інформації можливе тоді, коли пот­рібно приховати факти розкрадання матеріальних цінностей або завдати економічної шкоди людині чи організації. Наприклад, на складі можна замінити прибуткові або видаткові ордери, за рахунок чого частину матеріалів викрасти. Інформаційна сис­тема, яка працює на складі, на підставі інформації, що в ній зберігається, може відновити втрачені документи або показати їх у первинному вигляді. Тому при розкраданні цінностей мож­ливі спроби внести зміни не лише в документи, а й у масиви на машинних носіях.

Приклад навмисного пошкодження інформації можна знайти, ознайомившись із досвідом роботи різних організацій. Відомі ви­падки, коли програмісти високої кваліфікації запускали в мережі ЕОМ комп'ютерні віруси, які або повністю винищували інформа­цію, або значно їй шкодили. Знищення окремих масивів на машин­них носіях відоме і тоді, коли людину звільняють з роботи. Знищен­ня масивів стає актом помсти організації, яка не оцінила робітника.

Ненавмисне пошкодження інформації можливе через некваліфіковані дії користувача, або різноманітні виходи з ладу та від­ключення технічних засобів. Наприклад, випадкове вимкнення електричного струму може призвести до втрати інформації.

Усі засоби захисту інформації призначені звести до мінімуму можливість пошкодження або розкрадання інформації та забез­печити можливість відновлення інформації з мінімальними ви­тратами. Серед засобів захисту інформації можна назвати юри­дичні, організаційні, технічні, програмні та технологічні.

Юридичні засоби захисту – це відповідне державне законо­давство, яке передбачає відповідальність за зберігання інформа­ції. У більшості країн світу в карному або адміністративному ко­дексі законів е окремі статті, що передбачають різні міри відпові­дальності за знищення, розкрадання інформації або за незабезпе­чення відповідним чином її зберігання.

Організаційні засоби – це різні заходи, які мають звести до мінімуму випадкове знищення або розкрадання інформації. На­приклад, для того щоб сторонні особи не мали доступу до інфор­мації, використовуються спеціальні приміщення з охоронною сиг­налізацією, на зміну до ЕОМ виходять щонайменше по два опе­ратори тощо.

Технічні засоби – це спеціальне обладнання, яке призначене для захисту інформації або організації доступу до системи. На­приклад, для зберігання інформації під час вимкнення електрич­ного струму можна застосувати спеціальні блоки безперебійного живлення. Для захисту інформації від сторонніх осіб можна ви­користовувати ключі блокування клавіатури, спеціальні картки для ідентифікації користувача тощо.

Програмні засоби – це застосування на програмному рівні окремих механізмів доступу до системи або зберігання інформа­ції. Серед програмних засобів найвідомішими є застосування па­ролів для входу в систему та методів криптографії для шифрова­ного зберігання інформації.

Технологічні засоби – це спеціально розроблені технології внесення змін до інформаційних масивів, зберігання страхових копій для відновлення інформації та спеціальні технологічні опе­рації, які пов'язані з іншими засобами захисту інформації.

Зберігання страхових копій (йому передує технологічна опе­рація страхового копіювання) дає змогу в разі втрати інформації або її пошкодження відновити її на основі страхових копій, що зберігаються окремо в таких, що охороняються, приміщеннях або спеціальних сейфах чи шафах. Відсутність страхових копій може призвести до повної неможливості відновити інформацію або до великих витрат праці для такого відновлення.

Застосування методів криптографії може привести до виді­лення окремих операцій для шифрування та розшифрування ін­формації. Для цього можуть використовуватися спеціальні про­грами, які мають свої особливості і які повинні відпрацювати після закінчення основної роботи на АРМ. У такому разі для опе­рації шифрування (розшифрування) складається окрема інструк­ція, де описуються правила та умови виконання операції. Є випад­ки, коли алгоритми шифрування застосовуються в звичайних програмах обробки інформації, тоді процедури шифрування бу­дуть для користувача непомітні.

Щоб проконтролювати доступ до системи, можна виконати окремі технологічні операції. Такі операції ґрунтуються на спеці­альних програмах стеження за роботою інформаційних систем і передбачають друк та аналіз спеціальних журналів і відомостей. Ці операції виконують спеціалісти, які супроводжують систему. Наприклад, адміністратор системи або адміністратор бази даних. Контрольні операції дають змогу якщо не перешкодити несанк­ціонованому доступу, то хоча б помітити його та застосувати за­ходи до припинення таких дій.

Спеціальні технології введення масивів передбачають не лише жорстку послідовність внесення змін до масивів, а й обумовлю­ють термін такого внесення та перелік осіб, які мають на це пра­во. Наприклад, комірник на своєму робочому місці має право фор­мувати документи і вносити інформацію з них у масиви, що збе­рігаються. Під час виписування документа на ЕОМ комірник має право вносити будь-які зміни до нього. Після друкування доку­мента йому може бути дозволено внести до документа зміни, але в обмежений термін (найчастіше в термін, що не перевищує ро­бочої зміни). Усі помилки в документі, що виявлені пізніше, мо­же виправляти лише бухгалтер або інша особа, яка відповідає за коректність заповнення документів. Зміни в масиви можуть вно­ситися виправленням неправильних записів або додаванням до масиву спеціальних записів-виправлень.

Зростання вимог до облікової інформації та удосконалення управління зумовлюють необхідність використання більш продуктивних і розвинених засобів і технологій.

Одним з найефективніших та найпопулярніших технічних засобів діловою зв'язку є обчислювальна техніка, що використовує електронний зв'язок. Коли комп'ютерів на підприємстві декілька, доцільно встановити електронну мережу.

Електронна мережа – група комп'ютерів, принтерів, інших технічних пристроїв, об'єднаних засобами зв'язку .

Одним із технічних засобів, який суттєво впливає на організацію комп'ютерного бухгалтерського обліку, є комп'ютерні обчислювальні мережі. Комп'ютерна мережа - це сукупність програмних, технічних і комунікаційних засобів, які забезпечують ефективний розподіл обчислювальних ресурсів.

Підприємство може використовувати декілька видів електронних мереж. За принципами побудови комп'ютерні мережі поділяються на локальні, регіональні та глобальні.

Підприємства, що розташовані в межах однієї будівлі або декількох близько розташованих будівлях, з'єднуючи комп'ютери, створюють мережу, яка має назву локальної. Вона забезпечує, наприклад, інформаційний обмін між маркетологами та іншими спеціалістами.

Локальними обчислювальними мережами (ЛОМ) називають мережі, які об'єднують комп'ютери розташовані недалеко один від одного, сполучені в мережу за допомогою високошвидкісних адаптерів (високошвидкісних цифрових ліній зв'язку зі швидкістю передачі даних 10-1000 Мbim/с).

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) - це технічна база для розподіленої обробки даних. Різноманіття ЛОМ дозволяє класифікувати їх за різними критеріями.

Якщо потрібно об'єднати комп'ютери або локальні мережі, розташовані на значній відстані один від одного, то для поєднання використовують модеми і далекі низькошвидкісні аналогові лінії зв'язку. Такі мережі прийнято називати глобальними.

Комплекс технічних засобів обчислювальної мережі складається з комп'ютерів і системи зв'язку.

Робота в мережах найчастіше оформлюється у вигляді електронної пошти.

Електронна пошта є одним з найпопулярніших і найсучасніших видів спілкування на багатьох підприємствах. Використання електронної пошти нагадує розповсюдження внутрішньоофісних повідомлень, але її набагато легше читати і обробляти. Наприклад, більшість програм електронної пошти дозволяє автоматично сортувати листи у персональній електронній поштовій скриньці за датою одержання та адресами людей, що надіслали ці повідомлення.

Електронна пошта має кілька важливих переваг у порівнянні зі

звичайним поштовим повідомленням:

• швидке надходження (від хвилини до декількох годин);

• легке управління листами в електронних сховищах;

• інтелектуальна допомога з відповідями - у відповідь можна вставити фрагмент листа партнера з посиланнями;

• групові листи - є можливість написати листа один раз, а потім надіслати його багатьом адресатам.

Найпоширенішою мережею для зовнішнього зв'язку у планетарному масштабі є Internet

Internet - глобальна система з'єднаних комп'ютерних мереж, складовими якої є електронна пошта та всесвітня павутина WWW.