4. Шляхи підвищення дієвості журналістських матеріалів про проблеми дитинства

У боротьбі за свою аудиторію українські ЗМІ почали випікати на інформаційній кухні так звану штучну соціалку. Та незважаючи на велику кількість проектів, привченій соціальній тематиці, поза увагою залишається детальне, різностороннє висвітлення проблем.

Для того щоб вплинути на глядача, зацікавити, зворушити і вразити мас-медіа створюють продукти лише на основі власних вподобань і редакційної політики. Досі не існує єдиної повноцінної системи вказівок щодо написання тем, пов’язаних з питаннями захисту прав дітей. Багато соціологічних опитувань останніх років підтверджують, що основні дорікання щодо ЗМІ зводяться до недостовірності поданої інформації, порушенні журналістами норм професійної етики, однобічності у висвітленні фактів і явищ навколишнього життя, зайвої сенсаційності. Загальна незадоволеність масової аудиторії змістом ЗМІ свідчить про те, що вони не повною мірою відповідають її прагматичним очікуванням, недостатньо враховують її психологію. Для вирішення проблеми масового довіри до ЗМІ необхідно будувати їх зміст з урахуванням запитів аудиторії. Між тим, сама аудиторія не однорідна, в ній присутні різноманітні, часом протилежні думки з найрізноманітніших питань навколишнього життя. Ключове завдання ЗМІ полягає в тому, щоб по можливості врахувати весь спектр суспільних інтересів, надавши всім соціальним групам право висловитися з того чи іншого приводу. Важливим у зв'язку з цим є вміння будь-якої редакції акумулювати різні точки зору з того чи іншого приводу і задовольняти запити аудиторії в зворотного зв'язку. Тим самим реалізуються потреба самої аудиторії в отриманні необхідної інформації.

На сьогоднішній день спостерігається незадоволеність населення ЗМІ, зростання попиту громадян на об'єктивну інформацію про проблеми дитини. Основною метою у взаємодії суспільства зі ЗМІ є донесення до громадян інформації про проблеми дітей, формування громадської думки та багато іншого, про що говорилося вище.

Проблеми дітей вимагають постійного обговорення в засобах масової інформації. Видання повинні продовжувати пропагувати серйозні відносини між людьми.

Одним із завдань дипломної роботи є створення єдиного підходу, щодо підвищення дієвості та ефективності матеріалів про проблеми дитинства. На основі аналізу засадничих положень про соціальну проблематику і соціальний захист дитини, з огляду на стан сучасної журналістики, його негативні та позитивні риси, можна сформулювати такі рекомендації:

1. На першому плані повинні бути герої, через яких будуть розкриваються і подаються проблеми державного значення. Тим самим, подача інформації стає ближчою до глядача, її легше зрозуміти, усвідомити, відчути, зацікавити нею.

2. Крім голих, сухих фактів у програмах і статтях потрібно викладати ще й аналітику, коментарі незалежних фахівців. Будь-яку інформацію або проблему слід показувати з різних сторін. Якщо ж інформація з якихось причин неперевірена, на це також необхідно вказувати. Це привчить суспільство адекватно сприймати навіть ту інформацію, яка не подобається, інформацію, яка на перший погляд може не піддаватися логіці.

3. Основою соціальних проектів повинно бути не лише бажання проінформувати, вразити людей, а й вплинути на них, допомогти знайти вихід або показати шляхи вирішення проблем. Для цього у дослідженнях проблем дітей повинні брати участь експерти: психологи, юристи, медики, соціальні працівники, педагоги та ін..

4. Важливо подолати стіну байдужості в суспільстві, дати людям зрозуміти, що на першому місці повинні завжди, за будь-яких умов стояти загальнолюдські цінності, почуття і гідність. У статтях можна посилатися на Міжнародні Конвенції, а вже потім, економіка й політика. Якщо показати лише проблему і не розібратися в ній, у причині її появи і реакції на неї, тоді немає сенсу повідомляти про саму проблему. Соціальна журналістика повинна працювати на результат. Тоді ніхто не сумніватися в її ролі для суспільства, у її значущості та важливості.

5. Медійники володіють чималими можливостями для того, щоб питання дотримання прав дитини не сходили з порядку денного. Цього можна досягти шляхом виховання у громадян юридичної грамотності. Для цього можна створити юридичні рубрики, публікувати спеціальні додатки до газет, проводити онлайн- консультації на веб-сторінках.

6. Слід ознайомлювати аудиторію з етичними кодексами самих журналістів, це повинно підвищити довіру суспільства до них.

7. Важливо надавати слово в ефірі чи на сторінках самим дітям, підтримуючи їх бажання висловитися. Діти можуть особисто розповісти про свої надії і страхи, про вплив вчинків дорослих на їхнє життя – цим медійники нагадають суспільству, що діти як особистості заслуговують на повагу.

8. Для створення більш точної і правдивої інформації необхідна співпраця з третім сектором, тобто благодійними фондами та громадськими організаціями. Це, в свою чергу, передбачає написання статей про їх діяльність.

9. Необхідною є співпраця із зарубіжними журналістами, які, як говорять, бачать ситуацію зі сторони, а також обмінюватися цінними матеріали щодо ефективної боротьби за права дітей.

10. Окрім висвітлення теми в ЗМІ, слід надавати підтримку сім’ям і самим дітям. Це не обов’язково фінансова допомога, є багато варіантів для реалізації потенціалу дітей: організація зустрічей за інтересами, зустрічі із зірками, акції для збирання подарунків тощо.

11. Не можна заперечувати, що реклама –річ необхідна для ЗМІ, разом із тим слід рекламувати продукти та послуги, доступні у нашій країні чи за кордоном та необхідні для повноцінної життєдіяльності молодого покоління. Але й тут важливо надавати варіати цих товарів з їх порівнянням щодо якості.

12. Коли журналіст повідомляє про приклади поганого ставлення до дітей з особливими потребами в інтернатних установах та організаціях, слід до кінця прослідковувати ці випадки, щоб остаточно визначити винуватців та чи були вони покарані.

13. Під час висвітлення проблем окремої дитини, важливо дізнатися, чи непроти вона, щоб про неї говорили так відверто.

14. При розповіді про проблеми дітей з особливими потребами, краще не використовувати слова: хвороба, недуг, захворювання тощо. Взагалі, слід бути обережними з лексикою, яка може привести до непорозумінь чи образи. Необхідно пам’ятати, що особливі потреби дитини можуть бути викликані хворобою, проте насправді вони не є хворобою.

15. У матеріалах, наприклад, про насильство у сім'ї, важлим елементом буде вказати організації, які допомагають боротися з цими проблемами, а також їх адресу та телефон. Корисно розповсюджувати соціальну рекламу, під час публікування гостроактуальної статті про дітей.

16. Окрему увагу слід приділяти дослідженням цілей, програми та конкретних дії уряду, які спрямовані, зокрема, на зменшення дискримінації. Загалом, більше уваги заслуговують етнічні проблеми.

17. Щоб досягти резонансності від матеріалу, краще не використовувати стереотипних звинувачень, а підлягати сумніву кожну негативну заяву.

18. Якщо необхідно надати лише офіційну інформацію, то слід вказувати на її важливість. Окремо, можна проводити опитування чи збирати коментарі щодо цих даних.

19. Стратегія виживання, переважаюча серед більшості неповних сімей, може стати основою для хвилюючих оповідей про людські долі, якщо до цього питання підійти делікатно. Окрім того, необхідно знайти таку форму розповіді про дітей, котрі виросли у нетрадиційних сім’ях, яка б не піддавала ризику саму дитину. Важливим у цьому контексті буде розповідь про групи активістів, які намагаються змінити ситуацію на краще.

20. Проблеми, пов'язані з раннім материнством, повинні містити думку самих дівчат. У будь-якому випадку вони заслуговують підтримки, тому можна приводити для прикладу схожі позитивні історії.

21. Зображення проблем дітей закордонном заслуговує окремої уваги, оскільки порушуються питання, які зачепають інтереси не тільки окремих людей, а й усієї держави. Але не варто боятися цієї сфери, адже найчастіше ризик винагороджується.

22. Не слід видавати свою точку зору в якоті загальної суспільної думки. Для того, щоб знати реальну їх позицію, необхідно самостійно проводити опитування, аналізувати коментарі в інших ЗМІ та блогах. До того ж, кожну пораду необхідно обгрунтовувати, щоб ваша аудиторія впевнилася у важливості цих дій.

23. Якщо ви вважаєте, що матеріал може викликати значний суспільний резонанс, то краще залучитися підтримкою певних громадських організацій, проконсультуватися з юристами редакції або ж звернутися до правоохоронних органів (за умови, що вам може загрожувати небезпека).

24. Для підвищення ефективності матеріалу сьогодні окрему увагу треба приділяти його розповсюдженню у соціальних мережах, на форумах та громадських сайтах.

25. При написанні матеріалів або строверенні сюжетів про збройні конфлікти чи інші нещасні випадки важливо пам'ятати, що серед аудиторії також є діти. І подібна інформація може негативно вплинути на їх психічне здоров'я. У цьому ж контексті краще намагатися показувати, що подібні ситуації вирішуються і дитина може відчувати себе у безпеці. Не треба викликати у дітей відчуття страху.

26. Особливо обережними необхідно бути при використанні зображення дітей, які втягнутв у конфлікт. Це може відобразитися на них у формі дискримінації, поранення чи навіть навмисного вбивства. Передусім слід захищати від розголосу особи дітей, що стали свідками жорстоких злодіянь і чиї свідчення можуть знадобитися на подальших судах зі справ військових злочинів. Дитини не повинна перетворюватися на «ікону страждання».

27. Ні за яких умов не треба робити сенсацію з окремих кривавих історій, зокрема, повязаних з дітьми. У більшості випадків окрім негативу, такі матеріали не приносять нічого. До того ж, суспільство найчастіше ставиться до цього з осудженням.

28. З більш загальними засадами соціальної журналістики можна ознайомитися у розділі «Поняття соціальної журналістики»

А насамперед, кожен журналіст повинен памятати головне – не кількість, а якість!

Таким чином, ці рекомендації для журналістів, які займаються висвітленням проблем дитинства, повинні сприяти правильному розкриттю у медіа «дитячого питання», впливу на життя дитини вчинків і рішень дорослих. Адже недарма говорив російський поет В.Шефнер: «Словом можна врятувати, а можна і вбити!». То ми, журналісти, завжди повинні памятати про це.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

У соціальній журналістиці досліджена і проаналізована величезна кількість матеріалів. Те, як медіа подають інтереси дітей чи навіть ігнорують їх, може вплинути на рішення, що ухвалюється імені самої дитини, та на ставлення до неї суспільства. Медіа часто змальовують дітей як мовчазних «жертв» або милих «невинних створінь».

Окрім того, не можна недооцінювати роль теле- і радіожурналістики, які, незважаючи на загальну картину, являють приклади позитивних змін у соціальній журналістиці. Журналісти усіх мас-медіа для висвітлення питання охорони прав дітей мали б користуватися практиками інший ЗМІ, які вже мають позитивні результати своєї діяльності. Шляхом надання дітям і молоді можливості висловитися – розповісти про їхні надії і страхи, про досягнення та вплив вчинків дорослих на їхнє життя – медійники нагадають суспільству, що діти як особистості заслуговують на повагу.

На основі проаналізованих матеріалів друкованих видань, радіо, телебачення й Інтернет, а також власних текстів створені рекомендації для соціальної журналістики, які дозволять пропагувати належне ставлення до дітей у суспільства.

Розділ 4. Правила охорони праці при роботі на комп’ютері