2.Ринкова рівновага

Ринкову рівновагу можна розглядати лише відносно певного фіксованого проміжку часу. В кожний наступний момент часу ринкова рівновага може встановлюватись як певне нове значення ціни рівноваги і обсягів продажу товарів за цією ціною.

Ринок - обов'язковий компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, що і товарне виробництво: розвитком суспільного поділу праці й економічним відокремленням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і розвивалися як єдине ціле, як єдиний процес взаємодії виробництва і збуту продукції.

Механізм ринку - це механізм прогресу. Його зворотний бік полягає в його жорстокості. Остання суть усього живучого за законами природного добору.

На економічному ринку постійно відбуваються революції. Виросли ціни на м'ясо й іншу продукцію тваринництва, - покупець переключився на картоплю і хліб; виросли ціни на картоплю, - і тепер уже, не знаходячи придатної заміни, потенційний покупець, гнаний нестатком, повернувся у вихідне для суспільства положення - сам добуває собі їжу на незручних землях. У потенційного продавця в зв'язку з цим змінюється структура виробництва. У міру того як змінюються людські потреби і бажання, технологія виробництва, запаси природних багатств і інші виробничі фактори, ринок реєструє зміна цін, кількості реалізованих товарів і вироблених послуг.

Ринок виконує певні функції:

- подає сигнали виробництву щодо вироблення певних товарів і послуг, їх збільшення чи скорочення;

- врівноважує попит та пропозицію;

- забезпечує збалансованість економіки;

Вільний ринок характеризується наступними рисами:

- необмеженим числом учасників ринкових відносин і вільною конкуренцією між ними;

- вільним доступом до будь-яких видів господарської діяльності всіх членів суспільства; - наявністю у кожного учасника повної інформації про ринок; - стихійним установленням цін у ході вільної конкуренції;

У відомій мірі можна говорити, що вільний ринок - це саморегулюючий механізм. Однак, будь-яка система поряд з достоїнствами має і свої недоліки. Стосовно вільного ринку ці недоліки полягають у наступному:- Ринок веде до диференціації доходів, а отже, і рівнів життя населення; - Не створює умов для реалізації права на працю; - Не гарантує повної зайнятості населення;

- Не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування; - Не створює мотивацій для фундаментальних наукових досліджень; - Не захищає середовище існування людини від забруднення; - Ринок готовий задовольнити будь-яку потребу, аж до патологічної.

Ринок можна розглядати за географічним розташуванням, за характером й обсягом продажу, за товарним асортиментом і за низкою інших ознак. В останні десятиліття швидко формується ринок інформації й інформаційних послуг. Розгорнулася торгівля науково-технічними розробками, програмно-математичним забезпеченням для ЕОМ, інтелектуальною продукцією.

Будь-який ринок, незалежно від його конкретної форми, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті та пропозиції, конкуренції.

Ціна - це мова ринку, його сигнальна система. Система цін у ринковій економіці відіграє роль основної організуючої сили. Ціна - це орієнтир для продавця (виробника) і покупця (споживача). Росте ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає - сигнал до скорочення. У ціні знаходять висвітлення всі три підходи до встановлення вартості товару: гранична корисність, витрати виробництва, попит та пропозиція. Стихійна дія підприємців приводить до встановлення більш-менш оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча "невидима рука", про яку писав ще Адам Сміт.

У сучасних умовах економіка керується не тільки "невидимою рукою", але і державними важелями, однак регулююча роль ринку продовжує збережуться, багато в чому визначаючи збалансованість народного господарства.

Регулююча функція ринку - найважливіша. Вона зв'язана з впливом ринку на всі сфери економіки. Ринок дає відповідь на питання: "Що робити? Як робити. Для кого робити." Ринок немислимий без конкуренції.

Широке розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливість зловживання нею. Економічний стан перешкоджає економічним одиницям заподіювати один одному руйнівний збиток, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями їхнього особистого інтересу.

Конкуренція передбачає свободу вступу економічних одиниць у будь-яку конкретну галузь і свободу виходу і неї. Ця свобода необхідна для того, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології чи пропозиції ресурсів. Основна економічна перевага ринкової системи полягає в її постійному стимулюванні ефективності виробництва.

Об'єктом конкуренції є ціна з її вихідним базисом - витратами виробництва, якість продукту і дизайн. Конкуренція одночасно має і позитивні і негативні сторони:

1) вона сприяє розвитку науково-технічного прогресу, постійно змушуючи товаровиробника застосовувати кращі технології, раціонально використовувати ресурси. У ході її вимиваються економічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари;

2) вона швидко реагує на зміну попиту, веде до здешевлення витрат виробництва, гальмує ріст цін, а в ряді випадків призводить до їх зниження; 3) певним чином вирівнює норму прибутку на капітал і рівень заробітної плати у всіх галузях національної економіки.

До переліку негативних моментів можна зарахувати:

1) спричиняє певну нестабільність бізнесу, створює умови для безробіття, інфляції і банкрутства;

2) веде до диференціації доходів і створює умови для їхнього несправедливого розподілу; 3) її наслідком може бути надвиробництво товарів і недовантаження потужностей у періоди виробничих спадів.

Макроекономічні показники національної економіки